4.4 Визначення прибутковості підприємства

Найбільш відомим підходом до розрахунку прибутковості в ринкових умовах є метод встановлення критичних співвідношень. Застосування методу «критичних співвідношень» дає змогу встановити зусилля підприємства, докладені для отримання прибутку. Його основою є механізм встановлення беззбиткового рівня виробництва за наявності у підприємства:

постійних витрат, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягів виробництва;

змінних витрат, що прямо або опосередковано пов'язані з процесом виробництва;

відповідного обсягу продукції за умови, що чистий дохід дорівнюватиме сумі постійних і змінних витрат [1].

Аналітичний метод визначення критичних співвідношень полягає у розв'язанні рівняння з урахуванням того, що при збільшенні обсягів виробництва продукції питома вага змінних витрат стосовно одиниці продукції залишається незмінною, а постійних – знижується. Тобто рівень валових витрат на виготовлення продукції коригується на розмір постійних витрат.

У формалізованому вигляді визначення прибутку методом критичних співвідношень має вигляд:

ПО = ЧД – ЗВ – ПВ, ЧД = О * Цв, ЗВ = 0 * Зв, (4.4)

або

ПО = 0 * (Цв – Зв) – ПВ, (4.5)

де ПО – прибуток операційний;

О – обсяг продажу виробів;

ПВ – постійні витрати;

ЗВ – змінні витрати;

Цв – оптова ціна одиниці виробу;

Зв – змінні витрати на одиницю продукції;

ЧД – чистий дохід від продажу продукції.

4.5 Розподіл і використання прибутку підприємства

Об'єктом розподілу є загальна сума прибутку, отриманого підприємством у звітному періоді від звичайної і надзвичайної діяльності. Під розподілом прибутку слід розуміти спрямування прибутку до бюджету у вигляді податків і визначення чистого прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства.

Через розподіл прибутку реалізується одна із його найважливіших функцій – стимулювання діяльності підприємств. Перш ніж бути використаним на фінансування росту підприємства, прибуток розподіляється між сторонами, що забезпечують його створення [1].

Кількість сторін, якими він присвоюється, залежить від організаційно-правової форми підприємства. У них частину прибутку присвоює держава у вигляді податків. Решта прибутку присвоюється підприємством в залежності від форми власності на умовах: оперативного управління (казенне підприємство), повного господарського відання (державне підприємство), на правах власності (приватне підприємство, товариство) та власниками.

Як правило, держава присвоює частину прибутків, застосовуючи два канали його вилучення. Першим каналом розподілу прибутку є сплата підприємствами майнових податків: податку на рухоме (податок з власників транспортних засобів) і нерухоме (проект) майно, внесення плати за землю, а при наявності надприбутків – рентних платежів. Другим каналом є сплата підприємствами до бюджету податку на прибуток.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2005 р. № 157 затверджено Порядок і Нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

1. Відповідно до цих Порядку і Нормативів господарські організації (крім підприємств, установ кримінально-виконавчої системи) здійснюють відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік») та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

2. Відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 72 Закону України на 2004 рік») та за результатами фінансово-господарської діяльності у січні-лютому 2005 р. здійснюється державними, в тому числі казенними, підприємствами та їх об’єднаннями і дочірніми підприємствами, акціонерними, холдінговими компаніями та іншими суб’єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами у розмірі – 15 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

3. Відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році починається з березня. Здійснюється державними, у тому числі казенними, підприємствами та їх об’єднаннями і дочірніми підприємствами у розмірі 50 відсотків, а акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб’єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами – у розмірі 30 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

4. Акціонерні, холдингові компанії та інші суб’єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства здійснюють відрахування частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

5. Частина прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України, розраховується господарськими організаціями відповідно до порядку, встановленого Державною податковою адміністрацією.

6. Визначена відповідно до цих Порядку і Нормативів частина прибутку (доходу) сплачується у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державної скарбниці.

Частина прибутку (доходу), що залишається у розпорядженні державних, у тому числі казенних підприємств та їх об’єднань, і дочірніх підприємств, а також акціонерних, холдінгових компаній та інших суб’єктів господарювання, у статутних фондах яких державна частка становить більш 50 відсотків, та їх дочірніх підприємств, спрямовується передусім на відтворення основних виробничих фондів, додаткове матеріальне стимулювання їх керівників та найманих працівників.

7. Інформацію про нарахування та сплату частини прибутку (доходу) організації подають центральним та місцевим органам виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать або які здійснюють функції з управління частками (акціями, паями), що належать державі у їх статутному фонді, та відображають у декларації з податку на прибуток [1].

Рисунок 4.2 – Розподіл прибутку підприємства, що є суб'єктом володіння та розпорядження

Дещо складнішим є процес розподілу прибутку в товариствах закритого типу та відкритих акціонерних товариствах. У такому випадку має місце ще одна сторона, яка претендує на частину прибутку товариства, – акціонери.

Межа розподілу прибутку на централізовану і децентралізовану частини, що визначає розмір джерел задоволення загальнодержавних інтересів і відокремлених інтересів підприємств, є рухомою. Визначається ця межа соціально-економічними вимогами періоду розвитку національної економіки та потребами держави і регламентується чинним законодавством.

Чистий прибуток підприємства розподіляється і використовується за такими напрямками:

1. Фінансування витрат, пов'язаних із розвитком підприємства (витрати на науково-дослідні роботи, розробку й освоєння нових видів продукції і технологій, модернізацію обладнання, реконструкцію і модернізацію діючого виробництва).

2. Фінансування витрат, пов'язаних із будівництвом об'єктів невиробничого призначення, проведенням оздоровчих та інших заходів, утриманням об’єктів соціальної інфраструктури (витрати на експлуатацію соціально-побутових об'єктів, що є на балансі підприємства):

– витрати на матеріальне заохочення працівників підприємства (виплата одноразових премій за виконання важливих виробничих завдань, преміювання за створення, освоєння і впровадження нової техніки тощо);

– формування фінансових резервів у розмірах, рекомендованих чинним законодавством (фінансовий резерв підприємства, відрахування до централізованого фінансового резерву, що формується в міністерствах);

– фінансування благодійних заходів;

– кошти на утримання вищих органів;

– фінансування приросту власних обігових коштів;

– формування резерву для виплати дивідендів (в акціонерних товариствах).

Нерозподілений прибуток, не використаний на збільшення капіталу, визнається фінансовим резервом і може використовуватись у майбутньому для покриття збитків, фінансування інвестиційних проектів та ін.

Варто зазначити, що окремі напрямки використання чистого прибутку підприємства мають вплив на встановлення розміру податку на прибуток, який належить сплатити до бюджету:

1. Якщо підприємство спрямовує частину чистого прибутку на благодійні заходи, то сума благодійних внесків у розмірі 4,0 відсотка прибутку, отриманого у попередньому звітному періоді, звільняється від оподаткування податком на прибуток.

2. Звільняється від оподаткування прибуток, спрямований на фінансування витрат некапітального характеру, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної інфраструктури.

3. Сума податку на прибуток зменшується на суму податку, сплаченого підприємством до бюджету при виплаті дивідендів акціонерам.