Питання для самостійного опрацювання
Визначити сутність оборотного капіталу.
Склад оборотних виробних фондів (сфера виробництва) та фондів обігу (сфера обігу).
Обґрунтувати основні принципи організації та управління оборотним капіталом підприємства.
На прикладі конкретного підприємства визначити структуру джерел формування оборотного капіталу, маючи на увазі, що оптимальна структура така, %:
власні кошти 40-50
позики та кредит 20-30
кредиторська заборгованість 20-25
у т.ч. безпосередньо кредитори
векселя до сплати
аванси отримані
з
алучені
кошти 5-10
УСЬОГО 100
5. Проаналізувати приток оборотного капіталу у різних галузях промисловості.
6. Обґрунтувати принципи визначення потреби в оборотному капіталі (мінімум коштів, безперервність виробництва, своєчасність розрахунків, мінімальні ризики).
8. Дебіторська заборгованість як один з видів оборотного капіталу підприємства, не отримана частина його виручки від реалізації.
9. На матеріалах конкретного підприємства назвати склад дебіторської заборгованості та проаналізувати її структуру:
заборгованість покупців та замовників;
векселя до отримання;
заборгованість дочірніх та залежних товариств;
заборгованість засновників до статутного капіталу;
аванси видані;
інші.
10. Обґрунтувати вплив і зв'язок дебіторської заборгованості по:
а) розміру і структурі оборотного капіталу підприємства;
б) розміру і структурі виручки від реалізації;
в) швидкості обороту оборотного капіталу;
г) ліквідності та платоспроможності підприємства;
д) джерел фінансування оборотних активів підприємства.
11. Зарубіжний досвід управління дебіторською заборгованістю (перетворення в гроші одного року або операційного циклу, аналіз значних ризиків, застава, забезпечення; знижки з ціни товару – торгові знижки та за оплату в установлений термін; заборгованість, що пов'язана з реалізацією продукції та з позареалізаційною діяльністю – видані аванси робітникам чи філіям; депозити, дивіденди та проценти до отримання тощо).
Тема 7 оподаткування підприємств
7.1 Податки в системі фінансових відносин підприємства
Податки – це система обов'язкових платежів підприємств, організацій, установ та населення, що є одним з основних джерел формування доходів державного бюджету на всіх його рівнях.
За економічною суттю податки є відносинами, які виникають між державою і юридичними та фізичними особами з приводу примусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків, реалізація суспільних потреб.
Податки впливають на такі показники фінансово-господарської діяльності, як: ціна продажу продукції, дохід від реалізації продукції, собівартість продукції, операційний прибуток, чистий прибуток підприємства, швидкість обертання обігових коштів, платоспроможність, напрями використання прибутку тощо.
Податки є економічною базою функціонування держави і найважливішою формою регулювання ринкових відносин. Вони становлять 80-95 % дохідної частини державного бюджету. Все, що пов'язане зі споживанням держави, закладено в податках.
Діалектика податків полягає в тому, що, з одного боку, податки зменшують доходи підприємств та інших суб'єктів господарювання, юридичних осіб та громадян, скорочуючи тим самим виробниче та особисте споживання. З іншого боку, саме за рахунок податків держава формує фонд грошових коштів, із допомогою якого розширює державний попит і споживання. Таким чином, податки змінюють структуру попиту і споживання. Із коштів державного бюджету фінансуються капітальні вкладення в економіку держави, соціальний захист населення, соціально-культурна сфера, науково-дослідні роботи, управління та оборона держави.
В Україні принципи побудови системи оподаткування, види податків, зборів та обов'язкових платежів, напрями їх зарахування, платників податків і об'єкти оподаткування та відповідальність за порушення законодавства про податки визначає Закон України № 77/97-ВР «Про систему оподаткування» від 8 лютого 1997 року. Право встановлювати нові та замінювати чинні податки має тільки Верховна Рада України.
Необхідно зазначити, що сучасна податкова система України відповідає перехідному стану економіки і практично перебуває на стадії формування. На сьогодні державою встановлено більше ніж чотири десятки різного роду податків, зборів та обов'язкових платежів.
Однак діючої податкової системи, яка б стала основним інструментом регулювання економіки держави, формування доходів, бюджету, стимулювання ділової активності, обмеження зростання цін та інфляції, Україна поки що не має. Саме ця обставина є однією з головних, які стримують економічний розвиток держави. Стабілізацію податкової системи, посилення стимулюючої ролі податків в Україні пов'язують із прийняттям Податкового кодексу – основного економічного закону держави.
Оптимальна система оподаткування діяльності підприємств повинна відповідати таким вимогам:
– вона повинна мати антициклічний характер, сприяти стабілізації, оздоровленню економіки країни загалом, її пропорційному та збалансованому розвитку;
– кожен податок мусить мати цільове призначення, тобто конкретний вид видатків у бюджеті, на покриття яких цей податок стягується.
Наприклад, податки, що стягуються з працівників, повинні фінансувати соціальні програми: рентні платежі, податки на майно, природні ресурси тощо, спрямовуватися на структурну перебудову економіки. Знеособлений податок зумовлює його непродуктивне використання з боку уряду; умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникам податків, не допускати довільного тлумачення; обов'язкове інформування платників податків, на які цілі використовуються кошти, стягнені з них у формі податків; нові податки можуть уводитися тільки для покриття відповідних витрат, а не для ліквідації бюджетного дефіциту; система оподаткування повинна мати мінімум обґрунтованих пільг, бути пов'язаною із загальною політикою ціноутворення та оплати праці;
витрати на утримання податкових служб та реалізацію податкового законодавства, зокрема у стягненні податків, мусять бути мінімальними;
податки слід стягувати в зручний для платників час і прийнятними для них методами;
ставки податків мають не перевищувати аналогічних ставок у сусідніх країнах.
У протилежному випадку відбуватиметься «переливання» капіталу в ці країни; система оподаткування повинна бути рівною та справедливою для всіх платників податків, тобто передбачити захист економічних інтересів підприємств, які працюють успішно, та диференціацію ставок оподаткування для тих, хто створює національне багатство країни, і тих, хто його перерозподіляє; система оподаткування має бути і відносно стабільною, і водночас гнучкою. Гнучкість системи оподаткування полягає в тому, що вона повинна адекватно відповідати економічному та соціальному стану країни. Разом з тим необхідно виключити часті перегляди законодавчих актів, бо це дезорганізує підприємницькі структури, перешкоджає планувати їх фінансово-економічну діяльність.