64. Кваліфікація вбивств за американським кримінальним правом.

65. Тілесні ушкодження: характеристика злочинів за кримінальним правом різних країн.

66. Особливості норм про кримінальну відповідальність за зґвалтування за кримінальним правом різних правових систем.

Згвалтуванням у кримінальному праві називають статевий акт, вчинений проти волі потерпілої з застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої (ч. 1 ст. 117). Згвалтування порушує статеву волю потерпілої, яка є видовим об'єктом цього злочину. Кримінальний закон охороняє лише статеву волю жінки. Статева воля чоловіка кримінальним законом не охороняється, і потерпілим від згвалтування не може бути особа чоловічої статі. Доросла жінка вільна в статевому відношенні, а не недоторкана. Статевою волею володіють всі фізично та розумово розвинуті особи, які розуміють значення та наслідки статевих прагнень, сексуальних дій. Це значить, що малолітні, віком до 14-ти років, душевнохворі, а також особи, які не розуміють значення сексуальних дій чи не мають можливості чинити їм опір або суперечити, статевою волею не володіють. Тільки відносно цих осіб відповідний статевий злочин буде посяганням на їх статеву недоторканість. Суть згвалтування полягає у вчиненні статевого акту насильно, поза волею жінки, без її згоди. Статевий акт визнається згвалтуванням за наявності таких обставин. Кримінальна відповідальність можлива і за готування до згвалтування, якщо буде доведено, що винний вчинив такі дії, які безсумнівно свідчать — він готувався згвалтувати певну потерпілу, мав такий намір і для цього створював необхідні умови: готував приміщення, знаряддя (наприклад, для того, щоб зв'язати потерпілу чи привести її до безпорадного стану), шукав певну потерпілу тощо.

У Англії, до ухвалення Закону про кримінальне право 1967 р., злочини за мірою небезпеки класифікувалися на особливо небезпечні (зрада і фелонії) і менш небезпечні (місдімінори) злочини.

Фелонії виділялися як найбільш тяжкі злочини, обов'язковим наслідком яких була конфіскація майна. До фелоній відносилися тяжке і просте вбивство, пограбування і викрадання майна, багатоженство і зґвалтування. Залежно від міри тяжкості злочину, що відноситься до категорії фелоні, міняється міра покарання, хоча раніше всі ці злочини каралися смертною карою.

Франція

По КК Франції карається замах на будь-який злочин, однак замах на проступок карається тільки в тих випадках, коли це прямо передбачено кримінальним законом (ст. 121-4). До кримінальних відносятся замахи на такі проступки, як сексуальні агресії, що не є складовими зґвалтування (ст. 222-27), незаконний ввіз або вивіз наркотиків (абз. 1 ст. 222-36), шантаж (ст. 312-10), вимагання (ст. 312-1) і ін.

Усякий замах, що відповідає перерахованим вище умовам, розглядається французьким кримінальним правом як сам злочин. Це стосується й до замахів на проступки, зазначені в кримінальному законі. Отже, виконавець замаху підлягає такому ж покаранню, що й виконавець закінченого злочину або проступку. Тотожність кримінального переслідування замаху й закінченого злочинного діяння стосується не тільки основних покарань, але й додаткових.

Злочинне діяння, що не відбулося, має місце тоді, коли виконавець зробив усе, що було необхідно для здійснення злочинного діяння, але не досяг своєї мети по помилці або з будь-якої іншої подібної причини, тоді як така мета була реальна. Французькі юристи спеціально виділяють такий вид незакінченого діяння, оскільки вважають, що це щось більше, ніж просто замах, тому що виконавець зробив всі дії, що залежать від нього, і при цьому не відмовився добровільно від їхнього здійснення, не був зупинений якими-небудь зовнішніми чинниками (поліцією, свідками й т.п.), отже, є всі підстави стверджувати, що особа мала намір зробити злочинне діяння й рішучість довести його до кінця. Однак, думають французькі юристи, це щось менше, ніж закінчений делікт, оскільки шкідливі наслідки не наступили й уже не наступлять.