37. Ексцес виконавця у різних правових системах (укр., рф, Фр.)

Ексцес виконавця. Щоб співучасник був притягнутий до відповідальності за злочин, вчинений виконавцем, він, як вже зазначалося, має бути обізнаний про злочинні наміри виконавця. Між співучасниками повинна мати місце змова на вчинення конкретного злочину. Але на практиці зустрічаються випадки, коли окремі співучасники виходять за межі цієї змови. Наприклад, пособник і підбурювач просили виконавця побити потерпілого, виконавець же вбив жертву. У такому разі і говорять про ексцес (вихід за межі задуманого) виконавця.

Ексцес виконавця має місце там, де виконавцем вчинені такі злочинні дії, що не охоплювалися ні прямим, пі непрямим умислом інших співучасників. Ним вчинені дії, які виходять за межі угоди, що відбулася між ними. Таким чином, ексцес виконавця має місце там, де інші співучасники не передбачали, не бажали і не допускали вчинення тих злочинних дій, що вчинив виконавець.

Розрізняють два види ексцесу: кількісний .і якісний. Ця різниця має певне практичне значення, оскільки впливає на кваліфікацію, зокрема, на кваліфікацію дії виконавця.

Кількісний ексцес має місце там, де виконавець, почавши вчиняти злочин, що був задуманий співучасниками, вчиняє дії однорідного характеру, але більш тяжкі. Тут задуманий співучасниками злочин ніби «переростає» у більш тяжкий. Наприклад, співучасники домовилися вчинити крадіжку, а виконавець змушений був застосувати насильство при вилученні майна, тому що зненацька застав у квартирі потерпілого, і тим самим вчинив вже не крадіжку, а грабіж чи розбій.

У цих випадках виконавець несе відповідальність за більш тяжкий злочин, що він вчинив. У нашому випадку виконавець буде нести відповідальність, скажімо, за розбій (внаслідок застосованого ним насильства з метою заволодіння майном крадіжка «переросла» у розбій), тобто за ст. 187, інші співучасники будуть відповідати за співучасть у крадіжці, тобто за ст. 185 (з посиланням у разі необхідності на відповідну частину ст. 27).

Якісний ексцес має місце там, де виконавець вчиняє неоднорідний, зовсім інший, ніж був задуманий співучасниками, злочин на додаток до того, що було погоджено із співучасниками. При такому ексцесі виконавець відповідає за правилами реальної сукупності злочинів: за задуманий і вчинений за угодою з співучасниками злочин і за той, що був наслідком його ексцесу. Наприклад, співучасники задумали вчинити крадіжку. Виконавець, увійшовши до квартири, застав там її хазяйку і, застосувавши фізичне насильство, зґвалтував її, а потім, скориставшись тим, що потерпіла втратила свідомість, викрав майно. У цьому випадку виконавець вчинив два злочини — (крадіжку і зґвалтування), співучасники ж несуть відповідальність тільки за крадіжку.

Таким чином, співучасники як при кількісному, так і при якісному ексцесі виконавця за ексцес відповідальності не несуть {оскільки цей злочин не охоплювався їх умислом). Вони відповідають лигне в межах змови, що відбулася між ними, тобто за той злочин, що ними спільно було задуманий. У частині 5 ст. 29 зазначено, що співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їх умислом.

Іноді поняття ексцесу виконавця намагаються підмінити більш широким поняттям — ексцес співучасника, вважаючи, що «автором» ексцесу може бути не лише виконавець злочину, але й будь-який інший співучасник. При цьому, однак, не враховується, що стосовно ексцесу (до того злочину, що саме і складає зміст ексцесу) будь-який співучасник є виконавцем, оскільки саме він вчиняє дії, що утворюють об'єктивну сторону злочину, який є наслідком ексцесу. Тому правильно говорити не про ексцес співучасника, а про ексцес виконавця.

ЭКСЦЕСС ИСПОЛНИТЕЛЯ - по ст. 36 УК РФ совершение исполнителем преступных действий, которые не охватываются умыслом других соучастников. За Э.и. другие соучастники преступления уголовной ответственности не подлежат.

Все эксцессы в зависимости от того, в каком направлении деятельность исполнителя уклоняется от замысла соучастников, делят на количественные и качественные.

Под количественным эксцессом принято понимать случаи, когда исполнитель совершает преступление, однородное с тем, которое он должен был совершить по замыслу соучастников, например, кража и грабеж являются однородными преступлениями. Если подстрекатель склонил исполнителя к совершению кражи, а он совершил грабеж, то налицо количественный эксцесс исполнителя. В этом случае подстрекатель должен отвечать за приготовление к краже, а исполнитель - за реально совершенное преступление. Количественным эксцессом будут случаи совершения преступления, причиняющего ущерб двум объектам, в то время как умысел подстрекателя был направлен на причинение ущерба одному объекту. При количественном эксцессе исполнитель совершает преступление, которое выходит за пределы умысла соучастников, и совершает однородное менее опасное или более опасное преступление. Преступление, совершенное исполнителем, находится в причинной связи с действиями соучастников.

При качественном эксцессе исполнитель совершает неоднородное преступление с тем, к которому его склонили или в котором ему оказали содействие соучастники. В этих случаях исполнитель посягает совсем на другой объект, который не охватывался сознанием соучастников. Так, Т. подстрекал П. совершить убийство, а П., забравшись в квартиру и никого там не застав, совершил кражу личного имущества.

Конечно, возможности объективного вменения при эксцессе ис­полнителя не являются безграничными. Французские юристы различа­ют три возможные ситуации: 1) совершение исполнителем абсолютно иного деяния, нежели то, которое первоначально намечалось и предвиде­лось соучастниками; 2) осложнение деяния по ходу его исполнения такими обстоятельствами, которые первоначально не предвиделись и не могут быть известны соучастнику и 3) неопределенный умысел со­участника, присоединяющегося к любому деянию исполнителя.

Эксцесс исполнителя в пределах осуществления первоначального преступного замысла влечет за собой безусловную ответственность соучастника за этот эксцесс.

Вот как решается этот вопрос Кассационным Судом Франции: «Соучастник должен предвидеть все квалифицирующие обстоятель­ства, которыми чревато задуманное преступление, все обстоятельст­ва, которые могут его сопровождать» (решение Палаты по уголовным делам от 31.12.1947 г.). Это правило распространяется и на соучастие с неопределенным умыслом.

Как в Англии и в США, по французскому уголовному праву соу­частие возможно и в неумышленных преступлениях. Осуждения за такое соучастие встречаются в практике, как следует из литератур­ных источников, довольно часто. Водитель, наехавший на пешехода и причинивший ему смерть, осуждается за неосторожное убийство, а лицо, сидевшее рядом с водителем и подстрекавшее его к быстрой езде, явившейся причиной происшествия, осуждается как соучастник неосторожного убийства.