2.Джерела кп укр., фр, рф, Англ., сша.

Концептуальним джерелом, яке містить норми прямої дії, є Конституція України. Вона має вищу юридичну силу. Тому всі кримінально-правові норми повинні відповідати Конституції.

Основним національним джерелом кримінального законодавства є КК України, де сукупність кримінально-правових норм об‘єднана у відповідні глави та систематизована у певній послідовності. Чинним є КК 1960р. із численними доповненнями і змінами.

Джерелом кримінального законодавства є й окремі некодифіковані кримінальні закони, які діють паралельно з КК. Із прийняття ЗУ “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10.12.1991р. статусу джерела кримінального права набули укладені та належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори, які становлять невід‘ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні кримінально-правові норми, що стосуються Загальної частини кримінального права, як норми-принципи безпосередньо, не зазнаючи ніяких змін, імплементуються у національне законодавство України. Такими є норми 4-х Європейських Конвенцій, ратифікованих Україною 22.09.1995, які для України набули чинності з 01.01.1996, а також норми Конвенції країн СНД “Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних відносинах” 1993р. (Мінська Конвенція), яка набула чинності для України 14.04.1995.

Джерелами кримінального права, згідно зі ст.52 КУ, можуть бути і рішення Конституційного Суду України про неконституційність кримінальних законів чи їх окремих положень. Такі закони чи їхні окремі положення втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Фр. – основне дж – КК 1992р.поряд з КК діють окремі крим закони. Конституція ФР прямо містить в собі крим-правові норми принципового хар-ру (крим – процес кодекс, кодекс військової юстиції, дорожний кодекс.).

РФ. Основным и единственным источником права в Российской Федерации и большинстве зарубежных стран является кодифицированный уголовный закон (уголовный кодекс).Дж КП РФ є конституція, її внутрішні кримінальні закони та міжнародно правові акти, що містять норми КП. Крим закони кодифіковані повністю.

Анг. Осн дж анг це судові прецеденти та статути (парламентське законодавство.) не має КК. Також рішення суддів, підзаконні акти (делеговане законодавство.) доктринальні праці – відомих юристів (кок, хєйл, хоукинс, фостер.) рішення палати лордів, рішення верховного суду.

США. Конституція, свод законов, підзаконні акти, конституції штатів, КК штатів, норми загального права, які заповнюють пустоту в чинному закон-ві, та толкують крим-правові норми. федеральні кримінальні закони та федеральні закони, які діють лише в деяких частинах. Федеральні КК 1948р.

6.Принципи nullum crimen sine lege та інститут аналогії в кп укр., фр, рф, англ., сша..

nullum crimen sine lege – немає злочину, немає покарання. Якщо розглядати основні принципи кримінального права, то принцип законності розуміється як установлення неприпустимості довільного тлумачення правових норм, не відповідного до джерел права. Стосовно до кримінального права більшості закордонних країн принцип законності означає, що злочинність, караність і інші кримінально-правові наслідки діяння може встановлюватися тільки карним законодавством. Даний принцип уперше був сформульований Ансельмом Фейєрбахом у Баварському КК 1813 року у вигляді вимоги, щоб покарання призначалися тільки за передбачені діючим карним законом злочину й тільки на підставі діючого карного закону. «Nullum crimen sine lege» («Немає злочину без вказівки на те в законі»), вперше був використаний у Римському праві і був сприйнятий у більшості країн континентальної правової родини, у тому числі і в Україні. КК РФ доповнює даний принцип вказівкою, що застосування карного закону за аналогією не допускається. Це означає, що злочином може бути визнане лише таке діяння, ознаки якого точно збігаються із закріпленими в карному законі. Дана норма була включена в російське карне законодавство відносно недавно: вона з'явилася в КК РСФСР 1960 р. Конституцією України принцип законності щодо кримінального права сформульований у такому вигляді: виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами та відповідальність за них (п. 22 ст. 92). Це конституційне положення набуло розвитку й уточнення в частинах 3 і 2 ст. З КК - злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання ним чинності, включаються до нього після набрання ними чинності. Інакше кажучи, діяння, які є злочинами, та відповідальність за них визначаються: а) лише кримінальними законами; б) закон є кримінальним, якщо він включений до КК. зв'язок формальних визначень із класичним принципом Nullum crimen sine lege.Позитивне значення формальних визначень для УП Англії і США. Ознаки злочинного діяння. Відсутність єдиної системи ознак в УП кожної з даних держав. Протиправність, виновність, соціальна спрямованість( кримінально-карана шкода) як ознаки злочинного діяння в англо-американському кримінальному праві. Матеріальна, законодавча , психологічна ознаки злочину, а також принцип протиправності в КП Франції. Суб'єктивна і об'єктивна сторони злочинного діяння в кримінальному праві Німеччини. поняття складу і його функції. Протиправність як ознака злочинного діяння.

Принцип законності, що випливає з положень Загальної декларації прав людини: ніхто не може бути визнаний винним у здійсненні злочину й покараним інакше як по вироку суду й відповідно до закону. Крім того, принцип законності проявляється в тому, що особа може бути засуджена тільки за те зроблене їм діяння, що містить у собі склад злочину, передбачений карним законом. Далі, принцип законності вимагає застосування до нього тільки того покарання, що передбачено карним законом за цей злочин. І, нарешті, звільнити від кримінальної відповідальності (покарання) можна тільки при наявності підстав і умов, зазначених у законі.

За наявності прогалини у галузі цивільного законодавства суди не можуть відмовити у правосудді, посилаючись на відсутність і закону. У разі прогалин у цивільно-правових відносинах застосовується аналогія двох видів: • аналогія закону; • аналогія права. Аналогія закону — це вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на подібні випадки. Аналогія виключається, якщо вона прямо заборонена законом або якщо закон пов'язує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм. Наприклад, відсутність в Україні спеціального законодавства, яке б регулювало правове забезпечення лізингу (комплекс майново-правових відносин, утворених у зв'язку з передачею майна в тимчасове користування), дозволяє заповнити її договором наймання, який є подібним до договору лізингу. Аналогія права — це вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і змісту законодавства. Аналогія права застосовується тоді, коли: • немає норми, яка прямо передбачає даний випадок; • немає норми, яка передбачає подібний випадок. При вирішенні справи за аналогією закону і аналогією права необхідно додержуватися таких умов:

1) аналогія допустима лише у разі повної відсутності або неповноти правових норм;

2) суспільні відносини, до яких застосовується рішення за аналогією, повинні бути врегульовані хоча б у загальній формі, тобто перебувати у сфері правового регулювання;

3) наявність подібності (аналогії) аналізованих обставин і обставин, передбачених наявною нормою, повинна бути в істотних, юридично рівнозначних ознаках; розбіжність — у деталях, у неістотному;

4) пошук норми, яка регулює аналогічний випадок, має йти спочатку в актах тієї самої галузі права, у разі відсутності такої — в іншій галузі та у законодавстві в цілому;

5) вироблене в ході використання аналогії правове рішення не повинно суперечити дії розпоряджень закону, його меті;

6) обов'язково має бути вмотивоване пояснення причин застосування рішення за аналогією до даного випадку.

При застосуванні аналогії права істотне значення мають принципи права, які закріплюються в конституції. Оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії, то правозастосувач, виходячи із власною правосвідомості, може мотивувати рішення в справі, посилаючись на конституційні норми.

У кримінальному законодавстві України інститут аналогії відсутній. Стаття 58 Конституції України проголошує: «Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення».