3. Міжпівкульові відношення і обдарованість

Так, якщо людина з домінуванням лівої півкулі (праворука) краще використовує особливості своєї правої півкулі, вона має більше можливостей: 1) одночасно обдумувати різні питання; 2) привертати більше мозкових ресурсів для вирішення проблеми, яка цікавить; 3) одночасно порівнювати і протиставляти якості об’єктів, вичленяючих пізнавальними стратегіями кожної півкулі. Деяке підтвердження цієї гіпотези було отримано при обстеженні обдарованих дітей: встановлено, що у них дещо менше виражено домінування лівої півкулі. Крім того, шкільна успішність також вища у дітей з помірною перевагою "праворукості".

За статистичними даними, кількість ліворуких серед обдарованих перевищує 5%. Серед людей, обдарованих у вербальній сфері, особливо багато ліворуких ( за деякими даними, від 18 до 25%). Їх висока вербальна обдарованість, очевидно, пояснюється тим, що у них мовні центри представлені симетрично у лівій і правій півкулі. Спільна робота мовних центрів виступає як умова виникнення особливої обдарованості.

Функціональна система.

Це поняття було введено П.К.Анохіним для характеристики фізіологічної архітектури поведінкового акту. Функціональна система – одиниця інтегративної діяльності цілого організму. Вона здійснює вибіркове об’єднання структур і процесів для функцій організму. Функціонально-системний підхід є продуктивним при вивченні фізіологічних основ поведінки і психіки.

Закономірно, що поняття "задатки", "здібності" і "обдарованість" знайшли своє тлумачення у логіці цього підходу. При цьому задатки розглядаються як якості елементів функціональних систем (тобто нейронів і нейронних ланцюгів, які входять у дану систему).Здібності постають як якості окремих функціональних систем, які реалізують пізнавальні і психомоторні процеси, котрі органічно поєднані у цілісну систему мозку і тісно пов’язані один з одним.

Обдарованість виступає як системна якість, спільно працюючих систем, що реалізують різні психічні функції, які включені у функціональну систему діяльності і мають індивідуальну міру вираження, яка проявляється в успішній і якісній своєрідності виконуваної діяльності.

4. Типологічний підхід до проблеми загальних і спеціальних здібностей

Систематичні теоретико-експериментальні дослідження здібностей були проведені Е.О.Голубєвою з співпрацівниками. Психофізіологічний рівень вивчення здібностей базується в цих дослідженнях на порівнянні спільних для людини і тварин і спеціально людських типів в.н.д. Віднесення індивіда до типу “художника”, “мислителя” чи “середнього” типу проходить на основі співставлення першої і другої сигнальних систем.

Показниками функціонування нервової системи людини, дослідниками було обрано фізіологічні і психологічні показники роботи лівої і правої півкуль. Людей у яких переважають функції лівої півкулі у їх пізнавальній активності можна віднести до “мислителів”, з перевагою правої – до “художника”. Зареєстровані окремо у лівій і правій півкулі електрофізіологічні показники ( н.-д., визвані потенціали) дають вимірювальну оцінку їх роботи. Індивідуальні різниці у цьому відношенні можуть бути одночасно витлумачені у фізіологічних і психологічних поняттях.

Великий внесок у вивчення інтелекту у зв’язку з якостями темпераменту внесли теоретичні і експериментальні дослідження В.М.Русалова. Він разом зі своїми співробітниками встановив певні залежності між темпераментом і загальними здібностями. Було показано, що “темпераментальні якості” виступають як задатки загальних здібностей, причому інтенсивність їх впливу на інтелект визначається віком і рівнем мислення індивіда.

Загальні здібності.

Звернемося знову до розгляду диференційно-психофізіологічних досліджень, проведених під керівництвом Е.О.Голубєвої.

Показниками загальних здібностей вважали успішність мнемічної

(пов’язана з процесами пам’яті), інтелектуальної і навчальної діяльності.

В цілому дані, отримані дослідниками, дозволяють говорити про те, що якості нервової системи, будучи, як відомо, природною основою темпераменту, можуть вважатися і суттєвими індивідуально-типологічними передумовами загальних здібностей.

Було встановлено також, що поєднання слабкості, інертності, переваги гальмування частіше співвідноситься з “мислитель ним” типом, а поєднання сили, лабільності і перевага збудження – з “художнім” типом.