5. Проблема спадковості розумових здібностей

Ще в ХІХ ст. англійський дослідник Френсіс Гальтон першим поставив питання про роль спадковості в обдарованості і почав вивчати цю проблему. Аналізуючи сім’ї видатних людей, він знайшов зв’язок між поколіннями у розвитку високих розумових здібностей і таланту (книга “Спадковість таланту, її закони і наслідки”).

Ф.Гальтон, а в подальшому і ін. дослідники провели генологічне вивчення сімей музикантів Баха, Моцарта, Бетховена, фізика Бернуллі, відомих юристів, політиків та ін. видатних особистостей. Вивчення цих сімей показало, що серед їх родичів було багато талановитих людей, які досягли великих успіхів. Разом з тим зверталась увага на те, що батьки багатьох видатних особистостей не проявляли високих здібностей і, що особливо талановиті люди навіть в “здібних” сім’ях знаходяться не так часто.

Аналізуючи генеологію “здібних” сімей, не слід забувати про такий фактор, як загальносімейне середовище. Необхідні спеціальні дослідження, щоб встановити, якою мірою кореляція між батьками і спадкоємцями у таких сім’ях обумовлена факторами генотипу, а в якій – умовами життя.

Більш детальний аналіз показує, що вклад генотипу у мінливість окремих здібностей різний. Так, вклад генотипу у вербальні здібності вище середнього і оцінюється показником спадковості від 0,43 до 0,68.

Відносно високий вклад генотипологічних впливів в учбові досягнення. Узагальнений показник їх спадковості становить 0,40. Аналіз досягнень з окремих предметів показує, що внесок генотипу в успішне оволодіння рідною мовою і математикою оцінюється показником спадковості 0,40, соціальними науками – 0,34, природничими науками – 0,38.

Висновок.

На ранніх стадіях розвитку, в дошкільному дитинстві, поки процеси дозрівання не досягли завершення, вплив генотипу на індивідуальні особливості інтелекту набагато менший. І це закономірно, тому що у цьому віці ЦНС володіє пеідвищеною пластичністюі чуттєвістю до зовнішніх впливів. Не дивлячись на порівняно невеликий вклад генотипу індивідуальні відмінності інтелекту у ранньому дитинстві, генетичні впливи і в ранньому віці і в зрілому коррелюються між собою. Все це дає підстави стверджувати, що індивідуальні особливості генотипу, які моють відношення до формування високих розумових здібностей і обдарованості, можна віднести до категорії задатків.

Генотип має свій вплив на індивідуальні особливості розумової діяльності людини опосередковано, через ЦНС; тому пошук механізмів генетичних впливів на інтелектуальний рівень пов’язаний з вивченням морфофізіологічного дозрівання ЦНС і інших систем організму, які забезпечують умови для психічного розвитку.

Задатки, які визначають анатомо-фізіологічні особливості ЦНС, можуть проявлятись по-різному: і в своєрідній морфологічній будові; і у взаємодії структур мозку, що приймають участь у забезпеченні значущої діяльності; і в швидкісних і точних характеристиках обробки інформації; і в особливому співвіднесенні загальних якостей нервової системи і специфічно людських типах вищої нервової діяльності.

Тема: Афективні аспекти розвитку обдарованої особистості

Теоретична частина:

1. Розвиток вищих розумових здібностей.

2. Афективний розвиток нестандартної дитини та стимулювання її творчої активності.

3. Активність і саморегуляція обдарованих дітей.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна: