Плани практичних занять Практичне заняття №1

Тема Синтаксис простого ускладненого речення. Однорідні члени речення у складі простого речення

Студент повинен знати:

• визначення простого ускладненого речення;

• різницю між простим і простим ускладненим реченням;

• ознаки простого ускладненого речення;

• різновиди ускладнювальних конструкцій;

• особливості функціонування різних типів ускладнених речень.

Терміни: ускладнення, семантична і семантико-синтаксична ускладненість, просте ускладнене речення, ускладню вальний компонент, однорідність, однорідні члени речення, ряди однорідних членів речення, узагальню вальне слово.

Студент повинен уміти:

• визначати основні диференційні ознаки простого ускладненого речення;

• розрізняти однорідні присудки та головні члени односкладних речень;

• з’ясовувати умови і причини відокремлення;

• встановлювати належність вставних конструкцій до певних функціонально-семантичних груп.

Теоретичні питання

1. Поняття про ускладнення. Ознаки простого ускладненого речення. Семантична і семантико-синтаксична ускладненість.

2. Типи простих ускладнених речень.

3. Однорідність. Структурно-синтаксичні і семантико-синтаксичні ознаки однорідності. Засоби вираження однорідності.

4. Поняття про ряд однорідних членів.

5. Однорідні й неоднорідні означення.

6. Питання про однорідні присудки двоскладного речення та головні члени односкладного. Принципи розрізнення однорідних головних членів односкладного ускладненого простого речення і предикативних частин складного речення.

7. Узагальнювальні слова при однорідних членах.

8. Координація присудка з однорідними підметами.

9. Історія дослідження однорідних членів речення.

10. Вивчення однорідних членів речення в школі.

Література

Див. лекцію

Законспектувати

1. Єрмакова С. Д. Про однорідність головних членів в односкладних реченнях // Укр. Мова і літ. в шк. – 1969. – № 10. – С.33-35.

2. Кононенко В.І. Синтаксичні зв’язки в ускладненому реченні // Укр. Мова і літ. в шк. – 1980. – № 1. – С.27-34.

3. Кучеренко І.К. Логіко-граматична природа речень з узагальнюючими словами при однорідних членах // Мовознавство. – 1997.- №6.

4. Майданський Н.М. Про однорідні і неоднорідні означення // Укр. мова і літ. в шк. – 1956. – №4.

Практичні завдання

1. Виконати вправи 469, 472, 477 ( 1, 2, 4, 7, 8 ), 478 ( Плющ М. Я. та ін. Сучасна українська мова: Зб. вправ. – К., 1995. – С.199-204 ).

2. Зробити повний синтаксичний аналіз поданих речень:

На жоржини, на троянди ранок чистий, золотистий сипле сльози-діаманти, сипле іскорки перлисті.

( Г. Чупринка )

Тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою, понад віттям дерев та й послався над ними прозорою хмаркою.

( Гр. Тютюнник)

Б а ж а ю у с п і х і в !

Аналіз простого речення, ускладненого однорідними членами і вставленою конструкцією

Любить людей мене навчила мати і рідну землю, що б там не було.

В. Симоненко

Речення розповідне, неокличне, стверджувально-заперечне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними додатками і вставленою конструкцією. Однорідні додатки поєднуються в один ряд сполучниковим зв’язком, між ними встановлюються єднальні відношення; зв'язок – опосередкований. Перший додаток у цьому реченні являє собою семантично нерозкладну сполуку ( навчила любити людей = навчила людинолюбства ), що поєднує дієслово у формі інфінітива та іменник у формі З.в.множини і займає препозицію щодо члена речення, який ним керує ( присудок ). Другий додаток теж є семантично нерозкладною сполукою

( навчила ( любити ) Батьківщину = навчила патріотизму), що поєднує прикметник у формі З.в однини; дієслово у формі інфінітива опускається з огляду на стилістичні вимоги. Цей додаток займає постпозицію щодо члена речення, який ним керує ( присудок ). (АБО: Перший додаток виражений іменником у формі З.в. множини ( додаток ); другий – семантично нерозкладною сполукою іменника у ф. З.в. однини та узгоджуваного з ним прикметника ( рідну землю ) і теж замає постпозицію ).

Вставлена конструкція виступає у формі підрядного речення зі значенням допустовості ( речення має умовно-допустовий характер ( частка б), пояснює зміст речення в цілому і займає місце в кінці речення.

Аналіз членів речення ( див. схему ).

Аналіз зв’язків між словами ( див. схему ).

Комою виділяється вставлена конструкція.