Практичні завдання

1. Вправа 489 ( Плющ М.Я. та ін. Сучасна українська літературна мова: Зб. вправ. – К.: Вища шк., 1995. – С.209 )

2. Виписати з художньої літератури 0 речень зі звертаннями.

3. Зробити графічний розбір 5 речень зі звертаннями, дати цим реченням загальну характеристику й письмово проаналізувати звертання за схемою.

4. Зробити повний синтаксичний аналіз таких речень:

Ти, доле, одверни од нас розлуку,

Дай нам нажитися

і дай нам долюбить!

( Ю. Сердюк )

Вітаю тебе, Тарасе, як вірного сина України!.. ( Роговий )

Аналіз простого речення, ускладненого однорідними членами і вставним компонентом

Найважливіше й найважче для людини, безперечно, – завжди залишатися людиною.

В.Сухомлинський

Речення розповідне, неокличне, стверджувальне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними присудками і вставним словом. Однорідні присудки поєднуються в один ряд сполучниковим зв’язком, між ними встановлюються єднальні відношення. Зв'язок між однорідними членами – безпосередній. Однорідні присудки за структурою є складеними іменними з опущеною дієслівною зв’язкою. Іменна частина обох членів виражена прислівником у формі вищого ступеня порівняння.

Вставний компонент є словом з модальним значенням впевненості, включається в основне речення без сполучних засобів, займає місце в середині речення, відноситься до всього речення.

Аналіз членів речення ( див. схему ).

Аналіз зв’язків між словами ( див. схему ).

Комою з обох боків виділяється вставне слово; тире ставиться між підметом і присудком, оскільки один із цих членів ( частина семантично нерозкладного підмета ) виражений інфінітивом.

Схема аналізу простого ускладненого речення

1. Тип речення за метою висловлювання ( розповідне, питальне, спонукальне ).

2. Тип речення за емоційно-експресивним забарвленням ( окличне (розповідно-окличне, питально-окличне, спонукально-окличне, неокличне ).

3. Тип речення за характером вираженого ставлення до дійсності (стверджувальне, заперечне ( загальнозаперечне, частково -заперечне).

4. Тип речення за будовою ( кількістю грам. основ) і складом граматичної основи ( просте; двоскладне, односкладне ( означено-, неозначено-, узагальнено-особове, безособове, інфінітивне, номінативне, ґенітивне, вокативне)

5. Тип речення за поширеністю ( поширене, непоширене ).

6. Тип речення за наявністю / відсутністю необхідних членів для розкриття його змісту ( повне, неповне ( контекстуальне, ситуативне, еліптичне ), приєднувальна конструкція, парцельоване ).

7. Тип речення за ускладнювальними компонентами ( ускладнене, неускладнене ).

Засоби ускладнення:

• однорідні члени речення;

• відокремлені другорядні члени речення

• звертання

• вставні та вставлені компоненти

• уточнювальні елементи

8. Ускладнювальні компоненти аналізуються за такою схемою:

а) однорідні члени речення – 1) вказати кількість рядів; 2) назвати, які члени речення виступають однорідними; 3) проаналізувати особливості структури; 4) назвати морфологічне вираження; 5) визначити тип однорідних членів за поширеністю; 6) вказати на місце розташування щодо означуваного компонента; 7) проаналізувати характер синтаксичного зв’язку однорідних членів речення з означуваним словом та між собою;

б) відокремлені другорядні члени речення – 1) визначити тип відокремлених членів за поширеністю; 2) вказати на місце розташування щодо головного компонента ( препозитивний, постпозитивний ); 3) назвати морфологічне вираження;

4) проаналізувати характер синтаксичного зв’язку з головним компонентом; 5) назвати умови і засоби відокремлення;

в) уточнювальні члени речення – 1)визначити тип за поширеністю; 2) вказати на місце розташування щодо уточнюваного; 3) назвати морфологічне вираження; 4) проаналізувати характер синтаксичного зв’язку з уточнюваним членом речення; 5) назвати умови і засоби відокремлення;

г) вставні і вставлені компоненти – 1) проаналізувати особливості структури; 2) назвати репрезентоване значення; 3) назвати спосіб включення в основне речення ( сполучниковий чи безсполучниковий); 4) визначити місце в реченні;

ґ) звертання – 1) проаналізувати особливості структури; 2) визначити характер емоційного забарвлення; 3) назвати спосіб вираження; 4) визначити місце в реченні.

9. Аналіз членів речення і способів їх вираження.

10. Визначення типу синтаксичного зв’язку та семантико-синтаксичних відношень між словами.

11. Пояснення розділових знаків.