Україна - країна моєї мрії
Жовнір Тамара Петрівна,
бібліотекар гімназії №183
"Фортуна"
Дніпровського р-ну
МЕТА: виховувати любов і повагу до рідної Батьківщини; розкривати дітям красу рідної землі, важливість їхнього місця у суспільстві; розвивати творчі здібності дітей.
Обладнання: малюнки дітей до теми «Україна», карта України, ікона Матері Божої, вислови поетів про Україну.
( Виходять хлопчик – українець, дівчинка – українка)
Українка.
Мій край чудовий – Україна!
Тут народились ти і я!
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов’я.
Українець.
Все найдорожче в цілім світі,
Бо тут почався наш політ.
Цвітуть волошки сині в житі,
Звідсіль веде дорога в світ.
Українка.
Українка я маленька,
українці - батько й ненька.
Маю я вкраїнський одяг -
і вінок, і плахту,
та про рідний край Вкраїну
хочу дуже знати.
Українець.
Українець я маленький -
козацького роду.
Про край рідний, Україну,
теж я хочу знати.
Щоб всі сили, всю наснагу
рідній їй віддати.
Українка.
Тож давай сюди запросим
школярів знайомих
і про край наш - Україну-
все в них розпитаєм.
Всі. Школярі, ідіть сюди.
( Звучить музика, виходять діти в шкільній формі)
Діти: Добрий день, усім!
1. Україна - то край славний, аж по Чорне море.
2. Україна, то лан пишний і степи, і гори.
3. Україна - то не звук і не просто слово,
Україна - серця гук, солов'їна мова.
4. Україна - то земля, вкрита стиглим житом,
Що так сонячно сія під небесним світом!
5. Україна - то сади, їх рясні щедроти,
То настояні меди у духмяних сотах!
6. Україна - то Дніпро повен грай-водою,
Україна - то добро, творене тобою.
7. Україна - то отця мудрі настанови,
Україна - то серця, сповнені любов'ю!
8. Україна - то дитя на руках у мами,
То одвічні відкриття брам у світлі храми!
9. Україна - це і ти, це - і я, і всі ми
Осяванні з висоти Божими очима!
( Звучить пісня «Як у нас на Україні», дівчатка в українській формі танцюють)
Як у нас на Україні
1. Тече річка невеличка
через гори, через гай.
Рано вранці небо кличе
вставай, сонце, вставай!
Розбуди усе навколо,
хай почує рідний край -
пісню гарну, серцю милу
добрим людям співай.
Приспів:
Як у нас на Україні
всі лани квітучі.
так у нас на Україні
Люди всі співучі.
Хай же щастя буде в домі
І пісень багато,
Бо без пісні в Україні
Не буває свята.
2. Тече річка в синє море
Прокладає собі путь
І струмки, малі, прозорі
Сили їй додають.
По землі вода гуляє
Напуває рідний край.
Все на світі оживає,
Співай, Земле, співай.
Українка.
Ти чуєш, як шумить Дніпро,
Як лине пісня солов’їна?
То все на щастя, на добро,
То наша рідна Україна.
Українець.
По всій землі, святій землі
Гриміла славна Україна.
І слава Хортиці гучна,
І Берестечка кров невинна.
1. То все вона, для всіх одна,
То наша вільна Україна.
Тут все твоє - степи, гаї,
У небі туга журавлина.
2. Синьо-жовтий прапор маєм:
Синє небо, жовте - жито;
Прапор свій оберігаєм,
Він святиня, знають діти.
3. Наш герб — тризуб.
Це воля, слава й сила.
Наш герб — тризуб.
Так мама нас навчила.
4. Слова палкі, мелодія врочиста...
Державний Гімн ми знаємо усі.
Для кожного села, містечка, міста —
Це клич один з мільйонів голосів.
Українка.
То Україна - це країна та,
де ми в майбутньому -
творити й жити будем!
Українець.
І зараз всі дізнаються про те.
Що зичать діти рідній Україні.
( Виходять діти, тримаючи малюнки відповідно своїм словам)
Я хочу , щоб в Вкраїні рідній
всі діти мали рідних - тата й неньку.
Щоб сонце ніжно гладило усіх
Даруючи своє тепло і світло.
Щоб рідне слово й пісня скрізь звучала.
В садах співали мило солов’ї.
І хай метелик ніжно поцілує
ту квітку гарну, що красу несе мені.
Хліб - сіль - символ достатку й щастя-
у кожного хай буде на столі.
І лиш добро творили всюди люди
І діти, щоб щасливі всі були.
( Виходить хлопчик і дівчинка, тримаючи запалені свічечки)
1. Боже на небі, линуть до тебе
Наші простенькі, дитячі слова.
2. Ми твої діти, ми – твої квіти,
Дай нам сміливість для думки і чину,
вірність народу без міри й межі.
3. Боже, для нас збережи Україну.
Боже, для неї ти нас збережи.
4. Сповнені віри, просимо щиро
Ласки для нас у святого отця
щоб серце добре, мужнє, хоробре
Вірне Вкраїні було до кінця.
( Діти, разом з вчителем співають пісню «Про що співають діти України»)
Співають діти України
1. Цю пісню до кожного серця
Я хочу донести,
Словами про ваших улюблених
Доньку і сина.
Ви хочете щастя
Для них зберегти,
Вони ж бо є ваше майбутнє
Майбутнє Вкраїни.
Потрібні високі нам гори
Й багата земля,
І чисте повітря,
Щоб дихать на повнії груди,
І щебет пташок
І річки, і ліси, і поля,
Щоб радісна пісенька наша
Лунала у всюди.
Приспів:
Хай без журну в небі
Линуть журавлі, Хай де сміх луна,
Там завжди пісня лине,
Хай панує завжди мир
На всій землі,
Ось про що співають
Діти України.
2. Ми мрієм зростати
У дружній, великій сім’ї,
Для цього так хочеться
Мати сестричку, та брата,
Щоб заздрили нам голосні,
Та дзвінкі солов’ї,
Тож будьмо про щастя дитяче
Дорослим співати.
Приспів:
Хай без журну в небі
Линуть журавлі,
Хай де сміх луна,
Там завжди пісня лине,
Хай панує завжди мир
На всій землі,
Ось про що співають
Діти України.
Всі:
Хай де сонечко встає,
Шумить трава,
Хай де сміх луна,
Там завжди пісня лине,
Хай частіш в житті
Трапляються дива,
Ось про що співають
Діти України,
Ось про що співають
Діти України!
Герої Крут, ми ваши спадкоємці!”: тематичний вечір
(патріотичне виховання учнів)
Фадєєва Алевтина Петрівна,
старший бібліотекар
КПЛБіФ
Соломенського р-ну
Захід відбувається в актовому залі:
1. Звучить пісня Кобзаря .
2. Горять свічки.
3. На сцені висить карта, де відмічено місто Крути, та стоїть стенд з зображенням пам’ятника загиблим героям Крут.
Ведучий: Нема любові понад ту,
Що окропила кров’ю Крути,
І ту гарячу кров святу
Народам світу не забути…
Бібліотекар (розповідає про Бій під Крутами):
Вночі 28 січня вислано з Києва на фронт останні відділи, що мали себе пожертвувати в обороні доступу до столиці. Були це юнаки Вищої Школи, які щойно прибули з фронту, а також останніми днями нашвидку сформований Помічний Курінь Студентів Січових Стрільців, під проводом сотника Омельченка, зовсім не вишколений та призначений для охоронної служби в Києві. Вдосвіта 29 січня обидви відділи, що мали разом коло 500 людей, доїхали до станції Крути. У Крутах застали останки сотні юнаків школи, що залишилися боронити Бахмач та маленький відділ Вільного Козацтва, що сюди тепер відступили.
Команда порішила боронити цей важний залізничний вузол, що був ключем до столиці. У викапаних перед станцією окопах, по обох боках залізничного шляху, залягли оборонці - справа Військова Школа, ліворуч стрільці Студентського Курення. Вранці 30 січня більшовицькі війська почали наступати, обстрілюючи гарматним вогнем лінію окопів від станції Пліски. Спершу українські відділи відбивали ворожі наступи , але стало муніції, і герої не змогли витримати приступи на багнети шеститисячної ворожої армії. Матроси оточили юнаків Школи на правому крилі, та на лівому Студентський Курінь, що був кинувся ще в останню атаку. Частина куріня загинула разом із своїм командиром сотником Омельченком, частину стрільців взяли в полон і розстряли. Пізніше, після звільнення Києва від більшовиків було віднайдено на крутянському побоєвищі кількадесят загиблих січовиків Студентського Куреня, перевезено їх до Києва-та 19 березня поховано на державний кошт у братній могилі на Аскольдовому кладовищі. Бій під Крутами закінчився перемогою більшовиків , що отримали вільний доступ до Києва.
Кожен рік в незалежній Україні згадують цей трагічний день, віддаючи шану юним героям, що пожертвували своїм життям заради Батьківщини.
Оголошується хвилина мовчання.
Учень-1 розповідає спогади учасника бою під Крутами – поручика М.Михайлика:
Перебіг бойових подій відбувався так:
"Мені видно було три чорні густі лави матросів, що пішли в наступ. З окопів застрікотіло сорок наших скорострілів і рушниці трьох сотен юнаків та Студенського куреня. Падали чорні постаті, за ними йшли нові, знову падали, і знову йшли одні за другими чорні лави. Наши окопи, станція і потяги засипалися ворожими кулями, але міцно трималися наші. Посилали за набоями до потягів за півтори версти, вистрілювали їх і знову посилали. Але грізні вістки "нема набоїв"-полетіли по окопах, а тут чорні постаті знялися, крики "ура", "слава", і все перемішалося. Стріляли один одного . Облилися кров’ю багнети.
Вдесятеро більше вороги - перемогли. Почався скорий, уже неорганізований відступ до потягів, а червоні з криками "ура" кинулися до станції, яку охороняло 50 студентів, переважно з тих, що не вміли стріляти. Вечоріло, коли зібралися вояки до потягів. Два вагони, відведені для ранених, були переповнені, відвели третій. Сестри й санітари наспіх перев'язували ранених. Потяги рушили під вогнем ворога".