Народні символи України

Бібліотекар. Український віночок - не просто краса, а й оберіг, «знахар душі», бо в ньому є така чаклунська сила, що болі знімає, волосся береже. Впліталося до віночка багато квітів: вишні, ружі, калини, безсмертника, деревію, чорнобривців, лю­бистку, волошок, ромашок. А всього в українсько­му віночку 12 квітів.

У кожного народу є свої улюблені речі, дерева, рослини. Верба, калина, барвінок - невідділь­ні від українського народу. Ось верба - символ краси, неперервності життя. Вона дуже живуча: встроми у землю гілочку і виросте дерево, засип ранку порошком меленої вербової кори — і кров зупиниться.

З давніх-давен в Україні вербу вважали святим деревом* Шостий тиждень посту перед Велико­днем вважався «вербним». На Вербному тижні, у неділю, святили вербу. Свячені гілочки служили оберегами від граду, ними обкурювали хату від хвороб, клали у купіль немовляти, діти хльоскали

один одного освяченими гілочками, приказуючи: не я б'ю - верба б'є, за тиждень - Великдень, не­далечко - червоне яєчко. Спаси і сохрани, Матір Божа. На це хльоскання не можна було обража­тись, оскільки верба давала силу і здоров'я.

Калина - символ кохання, краси, щастя. На­весні калина вкривається білим цвітом і стоїть, як наречена, у білому вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю, з нею печуть смачні пи­роги, лікуються. Народ склав про калину багато віршів і пісень.

(Звучить пісня «Ой у лузі червона калина»).

Бібліотекар. А тепер, діти, погляньте на ці рушники. Це також символ українського народу. Вони старовинні обереги дому. Рушник - неодмін­ний атрибут багатьох обрядів. Один із цих обрядів - вітання хлібом-сіллю дорогих гостей.

(Дівчинка вітає гостей хлібом-сіллю на виши­тому рушникові).

Мова калинова

Бібліотекар. «Мова кожного народу неповторна і своя» - це рядки з вірша. Ми також любимо свою укра­їнську мову і називаємо її калиновою, солов'їною.

Люби, дитино, рідну мову,

Скарб найдорожчий — рідне слово!

Словом тим рідним вчила нас мати

Рідну країну щиро вітати.

1-й учень.

Українська мова давня і молода,

Світить рідне слово, мов жива вода.

2-й учень.

Звідки воно взялось? Діло непросте

В душу засівалось. І з душі росте.

3-й учень.

Рідна мова в рідній школі!

Що бринить нам чарівніш?

Що нам ближче і миліше?

І дорожче в час недолі?!

Рідна мова! Рідна мова!

Що в єдине нас злива?

Перші матері слова,

Перша пісня колискова!

4-й учень.

Мова рідна! Слово рідне! Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько, тільки камінь має.

Як ту мову нам забути, котрою учила

Нас всіх ненька говорити, ненька наша мила?

5-й учень.

Мова кожного народу - неповторна і своя.

В ній гримлять громи в негоду, в житті -

трелі солов'я.

На своїй природній мові і потоки гомонять.

Зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять.

6-й учень.

Солов'їну, барвінкову, колосисту - навіки

Українську рідну мову в дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас.

То ж єдина, так як мати,

мова в кожного із нас.

7-й учень.

Наша мова калинова, і ласкава, і медова,

І багата, і не бідна — от що мова наша рідна!

Розквітай же, слово!

І в родині, і у школі,

На заводі, і у полі -

Пречудесно, пречудово -

Розцвітай же, слово!

Бібліотекар. Наша Україна на весь світ сла­виться своїми дивовижними піснями, танцями. Наш мудрий народ склав дуже багато пісень, лічилок, скоромовок, загадок, прислів'їв, ігор. Ця народна творчість складає фольклор України.

• Нема волі - як на власному полі.

• Своя стріха — своя втіха.

• Чужая країна — невеселая година.

• Тримайся роду - не буде нам переводу.

• Який рід - такий плід.