3. Розповідь про книжкову виставку.
У бібліотеці часто організовують книжкові виставки. Виставки присвячують окремим темам або творчості письменника. Завжди звертайте увагу на ці виставки. Але на полицях стоять не всі книг, як і є в бібліотеці. Частину з них читають діти. А чи можна дізнатись, які ще є книги в бібліотеці на ту чи іншу тему? Можна. І допоможе в цьому систематичний каталог.
4. Розповідь про систематичний каталог.
Як побудувати каталог? В спеціальних ящичках зібрані карточки. Це – роздільники. Особливу увагу зверніть на високі карточки. На кожному роздільнику вказана тема. (Навести приклади).
На каталожній карточці вказані найголовніші відомості про книгу: автор, назва книги, прізвище художника, який зробив ілюстрації, вказані вихідні дані та кількість в книзі. Як же користуватись каталогом? Насамперед, ви знаходите роздільник, на якому вказана тема, яка вас цікавить. Потім за роздільником по карточках знаходите автора і назву книги. Бібліотекар допоможе вибрати книгу.
5. Розповідь про покажчики.
Ще один помічник у виборі книг – покажчик.
Покажчик – це книга, яка розповідає про інші книги. Ось один з таких покажчиків (навести приклад). В покажчик включаються відомості про книги незалежно від того, чи є вони в бібліотеці, чи ні. Покажчики видаються не для однієї бібліотеки, а для всіх відразу. Щоб знати, які книги є в нашій бібліотеці, в покажчику роблять помітки напроти тих книг, які є в бібліотеці.
Як користуватися покажчиком? На початку кожного покажчика є невелика стаття. Це передмова. З передмови ви дізнаєтесь, про які книги розкаже покажчик.
Часто в передмові дають поради, як користуватись покажчиком, в якому порядку краще читати книги. В кожному покажчику книги згруповані по розділах. З яких розділів складається покажчик дізнаємось, якщо відкриємо зміст. В покажчику повідомляється головне про книгу: автор, назва, коротка анотація. В книзі покажчика можна знайти алфавітний список авторів та назв книг, які ввійшли в покажчик.
6. Допоможуть вам у виборі книг списки літератури, які друкуються в книгах, журналах і газетах.
7. Підсумок заняття.
"Як книга прийшла до нас"
Бібліотечний урок:
Жовнір Тамара Петрівна,
бібліотекар гімназії № 183
"Фортуна"
Дніпровського р-ну
Мета: дати відомості про книгу – історичну пам’ятку людства та історію її виникнення; популяризувати читання літератури, збагачувати знання учнів засобами залучення до книги; формувати щоденну потребу у читанні книги; сприяти духовному збагаченню особистості, підвищенню культурного рівня.
Обладнання: Виставка пізнавальної літератури для молодших школярів, плакати з прислів’ями та висловами про книгу, малюнки із зображенням різноманітних старовинних книг.
Прислів’я та вислови на плакатах:
1. Книга – твій друг, без неї – як без рук.
2. З книгою жити – з добром дружити.
3. Книга для розуму, що теплий дощик для посівів.
4. Золото добувай із землі, а знання з книг.
5. З книгою дружити – весь вік не тужити.
6. Книга – не пряник, а людей до себе манить.
7. Книга – дзеркало життя.
8. Книга вчить, як на світі жить.
Хід заняття:
Бібліотекар зачитує загадку.
Бачить – не баче, чути – не чує
Мовчки говорить, дуже мудрує.
Часом захоче, правди навчає,
Часом регоче, всіх звеселяє.
Хто ж то така, в світі щаслива,
Мудра, правдива і жартівлива?
Діти: Книга!
Бібліотекар: Книга – це велике диво, створене людиною. Ще не вміючи читати, ми розглядали малюнки до казок, слухали цікаві історії, які читали нам мами чи бабусі. Щодня ми маємо справу з книгою в школі та вдома. А чи думали ви над тим, якою ж була та найперша книга?
Кажуть, що був такий дивак, який розшукував першу книгу по всіх бібліотеках світу. Цілі дні він просиджував серед куп пожовклих старих книг. Книжковий пил густим шаром покривав його одяг і взуття. Але він так і не зміг встановити, яка ж книга була найперша.
Ось саме про це і піде мова на нашому сьогоднішньому занятті. Книга – це періодичне видання у вигляді зшитих листів друкованого матеріалу. Але як ми знаємо, книга, в такому вигляді як зараз, до нас прийшла не відразу. У минулому у неї було багато прообразів. Найперша з них – “людина-книга”. В ті далекі часи, коли люди не вміли ні писати, ні читати, свої закони і вірування вони зберігали не на книжкових полицях, а в своїй пам’яті. Покоління за поколінням ішли із життя, а перекази залишалися. Вони передавалися від однієї людини до іншої. Тих, хто розказував перекази, називали сказателями.
Інший спосіб передачі інформації – вузликове письмо. Ним володіли древні китайці, мексиканці. Навіть в наші дні серед жителів країн Південної Америки та Перу зустрічаються люди, які знають мову вузликів. Для вузликового письма потрібна була товста вірьовка і тоненькі різнокольорові шнурки різної довжини. Шнурки прив’язувались до товстої мотузки особливим способом. Вузлики окремих кольорів мали особливе значення: білий – срібло чи мир; жовтий – золото, багатство; зелений – хліб. Якщо вузлики були не пофарбовані, вони означали числа: простий вузлик – десятки, подвійний – сотні, потрійний – тисячі.
На зміну вузликовому письму прийшло письмо в малюнках. Малюнки виконувались на каменях в печерах, на кістках тварин і навіть на тілі людини. Пізніше на кам’яних плитах почали з’являтися надписи – ієрогліфи – найстаріші зображувальні знаки єгипетського письма. Ці ієрогліфи дуже схожі на наші ребуси: одні значки означають ціле слово, інші – тільки склад, а треті – букву.
З часом виникло найбільш просте письмо – буквенне, а ще за 700 років до нашої ери з’явився перший алфавіт. Подорожуючі по країнах і народах, букви з каміння переходили на папірус, з папірусу на воскову дощечку, з воскової дощечки на пергамент, а з пергаменту – на папір. Серед цих слів – папірус, воскова дощечка, пергамент вам знайоме лише одне - папір. А що ж означає решта слів?
Папірус, діти, це рослина, з якої в давнину виготовляли папір. Вона надзвичайної висоти, з товстим стовбуром та довгим вузьким листям. Серцевину цього очерету-папірусу розрізали на смужки, які потім сушили під вагою. В результаті отримували аркуші, на яких і можна було писати. Воскова книга являла собою дощечку, залиту воском. Писали на такій дощечці сталевою паличкою.
Пергамент – це звичайна оброблена шкіра тварин, на якій писали, а також цю книгу можна було зшити, згорнути. Називається цей матеріал так, бо його вперше почали виготовляти та застосувати в стародавньому місті Пергамі. Книги у пергаменту були дуже дорогими, бо їх також прикрашали дорогими каменями, золотом, сріблом. Всі ці книги писались та оздоблювались вручну, і тому вони потребували багато часу для створення.
Книга на той час вважалася найдорожчим подарунком. Минуло багато часу, доки виник папір та спеціальний станок, на якому книгу вже не писали, а друкували. На Україні основоположником книгодрукування є Іван Федоров, який у місті Львів 25 лютого 1574 році випустив першу українську друковану книгу “Апостол”. В знак пошани І. Федорову в Львові встановлено пам’ятник.
Шанують і люблять цю людину ще тому, що він надрукував також і перший посібник для навчання грамоти – “ Буквар”.
Буквар
Є книг багато – радісних, печальних,
Товстих, тонких барвистих, наче жар,
Але одна – книжкам усім начальник,
І звуть її по-простому – буквар.
Із нього слів не вируба сокира,
Це маленятам – кращий в світі дар,
І мова в нім – легка, співуча, щира,
Дитячі душі гріє він – буквар.
Він нас повів по буквах, як по східцях,
Як по життю – по сторінках своїх.
І от привів нарешті, – подивіться
– У мудрий світ чудесних скарбів – книг.
І, певно, так, коли б не він на світі,
То ми були б, неначе у пітьмі,
І всі – то ми, яскраві й ваговиті,
Мовчали б глухо, наче ті німі.
Все починається в житті з малого:
З зернини – хліб, з промінчика – зоря...
Ось бачите, який складний тернистий шлях долала книга, поки потрапила в такому ось вигляді до нас. Подивіться, діти, на ось цю виставку яких тільки книг ви тут не побачите і кожна з них по-особливому важлива та необхідна. Неможливо уявити собі життя людини без книги. Книга – це те, що несе в собі світ знань.
В народі про книгу складено чимало приказок та прислів’їв, деякі ось перед вами. (Кожна команда отримує по 2-а вислови чи приказки і пояснює їх).
Якщо ми гідно справимось із завданням, то до нас в гості завітає чарівна книга.
(Після вирішення завдання до класу заходить книга).
Книга:
Я – книжка! Я – товариш твій
Й малювать в мені не смій,
Мій гарний вид приємний вам,
То ж бережіть мене від плям,
Не загортай мої листи,
Закладинку чи маєш ти?
Не забувай мене в саду
– Аж дощ зірветься на біду.
Мене в папір ти загорни,
Де взяв, туди і поверни.
Бібліотекар: Шановна наша люба книго, я думаю, що серед наших учнів немає тих, які себе так нечемно поводять з тобою, бо всі вони знають правила поведінки з книгою і зараз їх тобі самі розкажуть.
Правила поведінки з книгою:
1. Книжку потрібно читати за столом.
2. Брати книгу слід чистити руками.
3. Перегортати сторінки за верхній край сторінки.
4. Не можна класти в книгу олівці, ручки та інші речі, які можуть зіпсувати книгу.
5. Для того, щоб швидко знайти потрібну сторінку, користуйся закладкою.
6. Не читай книгу, коли їси.
7. Не роби в кінці записів, не підкреслюй слова, не малюй на сторінках.
8. Не перегинай книгу під час читання, від цього випадають сторінки.
Книга: Дійсно ви молодці, що знаєте і дотримуєтесь правил поведінки зі мною, бо поважати мене слід хоча б перш за все тому, що я вас навчаю, даю багато цікавого про те, чого ви не бачили. А ще берегти мене треба, бо я – плід праці багатьох невтомних рук, які дбають, щоб я вчасно і в достатній кількості потрапила до вас. Ще з собою я принесла запитаннячка, відповіді я хочу почути саме від вас.
Запитання:
1. Що швидко в книзі допоможе знайти оповідання? (Зміст)
2. Де починається життя книги? (В лісі)
3. В школі ти учень, учениця, а хто ти в бібліотеці? (Читач)
4. З чого починається книга? (З обкладинки)
5. Чого боїться книга? (Дощу, вогню, брудних рук)
6. На чому в бібліотеці зберігаються книги? (На стелажах)
Книга: Молодці, справились і з цим завданням.
– Ой, але подивіться на мої сторінки. По них блукають гуртом загублені герої, вони шукають свою казку. Що їм бідолахам робити?
Діти: Ми їм допоможемо!
Книга: Ну гаразд, тоді ви відправляєте героїв до тієї казки, з якої вони загубились.
1) Вовк, мисливці, бабуся, Червона шапочка – (“Червона шапочка”).
2) Дід, баба, корито, рибак – (“Казка про рибака і рибку”).
3) Осел, півень, кіт, собака, трубадур, грабіжники – (“Бременські музиканти”).
4) Кіт, лисиця, довгоносий хлопчик, тато Карло – (“Буратіно”).
5) Жаби, ластівка, миша, малесенька дівчинка, кріт – (“Дюймовочка”).
6) Білка, царівна Лебідь, 33 богатирі, цар – (“Казка про царя Салтана”).
7) Дядько Федір, Матроскін, Шарик, рушниця – (“Простоквашино”).
8) Дід Андрушка, дочка Мінка, киця Варварка – (“Ріпка”).
Книга: Справились ви і з цим завданням на славу. Я задоволена, що потрапила до вас сьогодні в гості, але мені час прощатися, бо на мене чекають ще інші діти.
Бібліотекар: Ми теж були дуже раді зустрічі з тобою, люба Книго, вдячні за цікаві розповіді та завдання. А вам, діти, бажаю прочитати найкращі книги, багато хорошого з них узяти для себе, порозумнішати і ніколи не розлучатися з книгою. Любі читачі дружіть з книгою –скарби знань розкриває перед вами найбільше з усіх чудес створених людством. Безмежна сила книжки – без неї людина сліпа. Книга відкриває великий світ. Ми також часто спілкуємось з книгою, навіть не задумуємось яке це диво.
(Година цікавих повідомлень)
Мета. Сприяти усвідомленню необхідності багато читати, спонукати до підвищення свого інтелектуального рівня учнів. Розвивати мовленнєві здібності учнів, інтерес до книги. Виховувати почуття обов'язку щодо навчання і читання, любов до книги, національної гордості.
Епіграф
Якщо з дитинства у дитини не виховано любові до книжки, якщо читання не стало її духовною потребою на все життя, в роки отроцтва душа підлітка буде порожньою.
(В. Сухомлинський)
Плакати, написи на дошці
1. Книжка повинна стати для кожного вихованця другом, наставником і мудрим вчителем.(В. Сухомлинський)
2. З книжки починається самовиховання, індивідуальне духовне життя. (В. Сухомлинський)
3. Хай книжка захоплює так, як улюблена мелодія, як прекрасний танок. (В. Сухомлинський)
Хід уроку
1. Організаційний момент.
2. Актуалізація навчальної діяльності учнів.
Повідомлення теми та мети уроку.
4. Сприйняття й усвідомлення нового матеріалу
Слово вчителя. Книжка... Для одних людей – це скарб неоціненний, для других – річ, як і тисячі речей повсякденного побуту, для третіх данина моді, розкіш,
додаток до хатнього інтер’єра. Є й такі, для яких книжка нічого не
значить.
Шана і любов до книги починається з колиски, іде від батька-матері.
Сім’я, у якій не читають книжок, - духовно неповноцінна. В.О.
Сухомлинський говорив, що культурні люди, свідомі трудівники виростають
у сім’ях, де панує глибока повага до книжок. А якщо в сім’ї немає
культури читання. То хто повинне заповнити цю порожнину? Безперечно,
вчитель. Поклоніння ж перед цим дивним витвором людської думки повинен
виховати вчитель. Без сумніву, самобутній урок основна форма вивчення літератури в школі. Проте, як показує досвід, прилучати
школярів до таємниць художнього слова найкраще в гуртках, студіях, під
час інших форм позакласної роботи.
Книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.
Гарна книга — це ковток води для спраглого, це друг і порадник. З її героями можна помандрувати у різні кінці світу, побути у минулому та майбутньому. Можна навчитися розрізняти добро, зло, можна запобігти помилкам, а можна й просто насолоджуватися словом.
Бесіда
Чи потрібні людині книги?
Яку роль відіграють книги у житті людини?
Чи в пошані книга у вашій родині?
Які книги любите читати ви?
Розповідь учнів про улюблену книгу та її автора. Робота з пам'яткою, яку розробив педагог В. Сухомлинський.
Пам'ятка
В основі книжок, які читають підлітки і юнацтво, повинні бути ідеї:
— смисл людського життя — в служінні народові, Вітчизні, високим ідеалам;
— вірність Батьківщині, непохитність і мужність у боротьбі за її могутність — найвища доблесть, в ім'я якої справжня людина долає будь-які труднощі;
— змалку людина повинна вчитися керувати своїм розумом і волею;
знання, що їх виробило людство, дісталися йому в нелегкій боротьбі і шлях до знань рясно зрошений кров'ю борців проти невігластва, темряви, мракобісся;
розум людини могутній і непереможний, він — велика сила і велике багатство.
Складіть письмово пам'ятку, у якій ви пропонуєте для прочитання книги своїм одноліткам.
Бесіда
Чи потрібно читати твори поза програмою?
Книгам з яких наук ви надаєте перевагу?
Що означає читати за потребою?
Прочитайте цитати В. Сухомлинського і обґрунтуйте свою думку з приводу прочитаного.
1. Читати за потребою, думати юнак чи дівчина повинні у два-три рази більше, ніж це необхідно для вивчення заданого за підручником.
Читання саме за потребою, думати без установки на запам'ятовування — одна з найважливіших умов розвитку розумових здібностей.
Справжнє інтелектуальне життя можливе лише за тієї умови, коли людина читає без установки на запам'ятовування.
У читанні за потребою думати, дізнаватися, дивуватися величчю і силою розуму і пам’ятати — сенс інтелектуального життя особистості.
Робота з афоризмами В. Сухомлинського. Який із цих афоризмів найбільше зворушив вашу душу і чому?
1. Справжнє духовне життя в світі книжок — це прагнення до ідеалу.
Основа розвитку мови й мислення — це і «подорожі» до живого джерела думки, і емоційно-естетичне забарвлення слова, і художні багатства, втілені в книжках.
Читання, як джерело духовного збагачення, не зводиться до вміння читати, із цього вміння воно тільки починається.
Життя у світі книг — це прилучатися до найтонших форм культури.
Життя сучасної людини немислиме без того постійного духовного спілкування з книжкою, яке надихається гордим людським прагненням звеличити самого себе.
Чи знаєте ви історію книги: ВІКТОРИНА
Коли і де вперше виготовили папір.(13ст.Європа).
Рідкісний примірник старої книги. (Раритет).
Писання по стертому старому тексту (Палімпсести).
Багаторічна трав'яниста рослина, з якої виготовляли папір, одяг.
(Папірус).
Основоположник книгодрукування в Україні. (І. Федоров).
Перша титульна сторінка книги. (Офорт).
Перші друковані книги в Україні. (Граматика, «Апостол»).
Текст для аудіювання.
Мудрість книги
Книжка відіграє велику роль у духовному житті дітей, але лише тоді, коли дитина вміє добре читати. Що означає «добре читати»? Це насамперед володіти елементарним умінням — технікою читання.
Читання, як джерело духовного збагачення, не зводиться до вміння читати; із цього вміння воно тільки починається. Дитина може читати вільно, безпомилково та книжка — це часто буває — не стала для неї тією стежиною, що веде до вершини розумового, морального і естетичного розвитку. Вміння читати — означає бути чутливим до змісту й краси слова, до його найтонших відтінків. Тільки той учень читає, у свідомості якого слово виграє, тріпоче, переливається барвами і мелодіями навколишнього світу. Читання — це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе. Воно вкривається перед дитиною лише тоді, коли поряд з читанням, одночасно з ним і навіть раніше, ніж вперше розкрита книжка, починається копітка робота над словом, яка повинна охоплювати всі сфери активної діяльності, духовного життя дітей.
Без творчої праці, що створює красу, без казки, фантазії, гри і музики неможливо уявити читання як одну із сфер духовного життя дитини. Основа розвитку мови і мислення - це і «подорож» до живого джерела думки, і емоційно-естетичне забарвлення слова, яке стає зрозумілим завдяки вмінню відчувати красу мови, і художні багатства, втілені в книжках.
Книжка повинна стати для кожного вихованця другом, наставником і мудрим учителем.
Усі суперечки й роздуми про те, як зробити навчання виховуючим, будуть безпредметними, поки в житті підлітка самоосвіта не набере належної ваги. Без самоосвіти, без напруження розумових і вольових сил для зізнання й самопізнання освіта, навчання не можуть стати виховуючими. Життя сучасної людини немислиме без того постійного духовного спілкування з книжкою, яке надихається гордим людським прагненням звеличити самого себе.
Головні причини тих нездорових явищ серед підлітків і юнацтва, які дедалі більше хвилюють громадськість (пияцтво, хуліганство, бездумне марнування часу) — душевна порожнеча, убогість, обмеженість розумового життя по закінченні школи. Вони виникають на ґрунті обмеженості інтелектуальних інтересів у шкільні роки. Життя сучасної людини повсякденно зачіпає найчутливіші сфери її істоти. Потрібне постійне виховання цих сфер розумною книжкою, музикою, мистецтвом.
Хай книжка захоплює так, як улюблена мелодія, як прекрасний танок. Якщо книжка стане для підлітка завжди новим, незбагненним чудом, якщо молода людина прагнутиме до самотності, щоб осягнути таємниці цього чуда, якщо серед юнацтва буде багато диваків, закоханих у книжку, диваків, що віддають книжці перевагу перед усім іншим, — зникнуть проблеми, перед якими безсилі інші, здавалося б, могутні засоби.
Тести
1. Книжка відіграє у житті дітей...
а) другорядну роль;
б) велику роль;
в) першочергову роль;
г) не останню роль.
Назвіть улюблену свою книгу та її автора.
2. Вміння читати — означає...
а) мати хорошу техніку читання;
б) розуміти прочитане;
в) бути чутливим до змісту й краси слова;
г) мати хорошу техніку читання і розуміти зміст, вміти його переказувати.
Назвіть відомих вам письменників української дитячої літератури.
3. Книжка повинна стати для кожного вихованця...
а) другом;
б) порадником;
в) вчителем, наставником;
г) другом, наставником і мудрим учителем.
Назвіть книги та їх авторів, які ви прочитали за останній час.
4. Без постійного духовного спілкування з книжкою немислиме ...
а) життя народу;
б) життя нації;
в) життя людства;
г) життя сучасної людини.
Яку роль відіграє книга у вашому житті?
5. Книжка сприяє розвитку...
а) інтелектуальних здібностей, духовного збагачення;
б) інтересів людини;
в) розумових здібностей;
г) інтересу до навчання.
Чи відіграє книжка роль у поліпшенні навчання дитини?
6. Небажання читати призводить до...
а) неробства;
б) неуцтва;
в) нездорових явищ: пияцтва, хуліганства тощо;
г) поганого здоров'я.
Якою, на вашу думку, буде книга у майбутньому?
5. Узагальнення й систематизація знань учнів. Бесіда
1. Які книги найбільш потрібні людству: художні чи наукові?
2. Чи потрібна людині у час високого розвитку техніки художня книга?
Яку книгу ви б подарували своєму другу і чому?
Що необхідно зробити, на вашу думку, щоб піднести роль книги? Підведення підсумків уроку.
Слово вчителя. Літературу по праву називають літописом життя свого суспільства. Та особливо у художньому слові письменників знайшов своє відображення нелегкий, але власний шлях, пройдений нашим народом.
Класична українська література, починаючи від Шевченка чи навіть ще від Котляревського, показала нам приклад того, як треба ставитись до народної мови, цього ясного і справді цілющого джерела. Гоголь, захоплено відкриваючи красу українського фольклору, колись висловив думку про те, що саме народні пісні, може, навіть більше, ніж праці історико-документальні, оповідають нам справжню, не поверхову історію народу, відображають глибинні процеси духовного життя.
Це ж можна сказати й про творчість народу у царині мови, у довготривалій царині розбудови тієї найскладнішої сфери, яка, мовби володіючи безліччю живих нервових закінчень, не перестає дивувати нас своєю чутливістю, незрівнянною здатністю висловлювати весь гомін світу — і потужні туркоти епохальних подій, і ледь чутний шепіт інтимного, найближчу хвилю життя і його далекі зоряні шуми.