Визначення та аналіз виробничого лівериджу

Показник	Підприємство
	№1	№2
1. Ціна одиниці продукції, грн.	3.0	3,0
2. Умовно-змінні витрати, грн.	2.0	1,2
3. Умовно-постійні витрати, гри.	20,0	80.0
4. Обсяг виробництва продукції, шт.:
4. 1 . 1-й варіант	100	100
4.2. 2-й варіант	120	120
Приріст виробництва, % (ряд. 4.2 ; ряд. 4.1) • 100%- 100%	20	20
5. Виручка від реалізації, грн.:
5.1. 1-й варіант (ряд. 1* ряд 4.1)	300	300
5.2. 2-й варіант (ряд. 1 * ряд 4. 2)	360	360
6. Сума витрат (повна собівартість),грн.:
6.1 . 1-й варіант (ряд. 2*ряд. 4.1 + ряд. 3)	220	200
6.2. 2-й варіант (ряд. 2*ряд. 4.2 + ряд. 3)	260	224
7. Прибуток, грн.:
7. 1 . 1-й варіант (ряд. 5. 1 - ряд 6.1 )	80	100
7.2. 2-й варіант (ряд. 5.2 - ряд. 6.2)	100	136
Приріст валового прибутку, %	25	36
Рівень виробничого лівериджу	1.25	1.8

Більш високе значення виробничого лівериджу має підприємство № 2, у якого співвідношення між умовно-постійними та умовно-змінними витратами вище.

Кожен процент приросту обсягу продукції за умов заданої структури затрат забезпечує приріст валового прибутку на підприємстві № 2 - 1,8, на підприємстві №1 - 1,25. Таким чином, : за умов спаду виробництва прибуток на підприємстві № 2 практично в 1,5 рази зменшуватиме ліверидж порівняно з підприємством №1(1,8:1,25=1,44).

Підприємство № 2 має більш високий ступінь виробничого ризику.

Беззбитковий обсяг виробництва і реалізації (мертва точка, точка рівноваги) розраховується діленням суми умовно-постійних витрат на різницю між ціною виробу і питомими умовно-змінними витратами:

де: БРП- беззбитковий обсяг виробництва (реалізації) продукції;

УПВ - сума умовно-постійних витрат;

Ц-алізації (мертва точка, точка наліз фінансвого інь:

о капіталу?

а визначити?

льтативних показників. і підприємства. ерджем.та ціна виробу;

ПУЗВ - - питома вага умовно-змінних витрат.

Такий обсяг показує, скільки потрібно виробити та реалізувати продукції кожному підприємству, щоб відшкодувати умовно-постійні витрати:

Чим більша величина даного показника, тим вищий ступінь виробничого ризику.

Результати отриманих розрахунків можна подати графічно. При цьому на осі абсцис відкладаються обсяги виробництва продукції (шт.), по осі ординат — темпи приросту прибутку (%).

Точка перетину на осі абсцис відповідатиме беззбитковому обсягу реалізації. Чим більший нахил кута прямої до осі абсцис, тим вищий ступінь виробничого ризику.

Рівень фінансового лівериджу визначається відношенням темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку;

де: Л_ф - рівень фінансового лівериджу;

∆ЧП - зміни чистого прибутку, %.

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що він показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку вище темпу приросту валового прибутку. Це перевищення досягається за допомогою плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і власного капіталу). Змінюючи плече фінансового важеля, можна вплинути на прибуток і дохідність власного капіталу.

Фінансовий ліверидж, як і виробничий, також пов'язаний з ризиком, але не з виробничим, а з фінансовим. Фінансовий ризик - це ризик, який пов'язаний з неможливістю сплати процентів по довгострокових позиках. Чим більший обсяг залучених коштів, тим більше треба сплачувати процентів по них, тим вищий рівень фінансового лівериджу. Це призводить до підвищення фінансового ризику.

Отже, зростання фінансового лівериджу супроводжується під­вищенням ступеня фінансового ризику, пов'язаного з недостачею коштів для сплати процентів по позиках.

Розглянемо методику розрахунку і порівняльний аналіз рівня фінансового лівериджу за умов різної структури капіталу (табл. 7.7.). При складанні таблиці досліджувалася зміна рентабельності власного капіталу при відхиленні прибутку на 10% від базисного його рівня в 200 тис.грн.

Таблиця 7.7.