Розкриття інформації в примітках до фінансових звітів

18. Усі підприємства розкривають у примітках до фінансових звітів призначення та умови використання кожного елемента вла­сного капіталу (крім статутного капіталу).

19. Акціонерні товариства наводять у примітках до фінансо­вих звітів інформацію про:

19.1. Загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які передбачається здійснити передплату.

2. Загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійснена передплата, у порівнянні із передбаченими величинами.

3. Загальну суму коштів, одержаних в ході передплати на акції, у такому розрізі:

1. Всі грошові кошти, внесені як плата за акції, із зазна­ченням кількості акцій.

2. Вартісна оцінка майна, внесеного як плата за акції, із зазначенням кількості акцій.

3. Загальну суму іноземної валюти, внесеної як плата за акції, із зазначенням кількості акцій та курсу, за яким валюту за­раховано в обліку.

19.4. Акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями:

1. Кількість випущених акцій, із зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу.

1. Номінальна вартість акції.

19.4.3. Зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають в обігу.

19.4.4. Права, привілеї та обмеження, пов'язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу.

19.4.5. Акції, що належать самому товариству, його дочірнім і асоційованим підприємствам.

19.4.6. Перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють.

19.4.7. Кількість акцій, які перебувають у власності членів ви­конавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фон­ді перевищують 5 %.

19.4.8. Акції, зарезервовані для випуску згідно з опціонами та іншими контрактами, з указанням їх термінів і сум.

19.5. Накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями.

19.6. Суму, включену (або не включену) до складу зо­бов'язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.

20. Всі інші підприємства наводять у примітках до фінансових звітів інформацію про:

1. Розподіл часток статутного капіталу між власниками.

2. Права, привілеї або обмеження щодо цих часток.

3. Зміни у складі часток власників у статутному капіталі.

Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 5

Додаток№3

Тема 3. Показники та оцінка фінансового стану підприємства

1. Комплекс і класифікація показників оцінки фінансового стану підприємства.

2. Методологічна послідовність та порядок розрахунку й аналізу показників фінансового стану підприємства.

3. Загальна характеристика коштів підприємства їх складу та стану,розміщення та структури.

4. Оцінка сталості доходів.

5. Аналіз показників фінансової стійкості підприємства.

Література: Лахтіонова Л. А. с. 221-231.

Ізмайлова І. В. с. 126-141.

1.Фінансовий стан будь-якого підприємства оцінюється великою кількістю показників, які можна об’єднати у такі групи:

• показники майнового стану;

• показники ділової активності (ресурсовіддачі; оборотності капіталу, трансформації активів);

• показники рентабельності;

• показники фінансової стійкості;

• показники ліквідності (платоспроможності);

• позиція підприємств на ринку цінних паперів.

2.В процесі вивчення курсу “Фінансовий аналіз” методика розрахунку та аналізу цих показників буде більш глибше вивчатися в наступних темах. Наведемо методологічну послідовність та порядок розрахунку показників фінансового стану (див.дод.1).

3. Загальна сума фінансових ресурсів у кожного підприємства складається з таких елементів

1. Статутний капітал.

2. Пайовий капітал.

3. Додотковий капітал.

4. Інший додатковий капітал у вигляді коштів фонду дооцінки основних засобів, матеріальних активів, перевищення вартості реалізації акцій над їх номінальною вартістю (у акціонерних товариств), іншого додаткового власного капіталу;

5) Нерозподілений, тимчасово не використаний прибуток у господарському обороті.

6) Резерви забезпечення наступних витрат і платежів (у вигляді низки цільових фондів і цільового фінансування).

7) Відcтрочені податкові зобов’язання.

8) Короткотермінові та довготермінові кредити комерційних банків та інші короткотермінові та довготермінові фінансові зобов’язання.

9) Кредиторська заборгованість усіх видів, включаючи борги з б’юджетних платежів, постачальникам та іншим діловим партнерам, у тому числі за виданими векселями, робітникам і службовцям з оплати праці.

10) Інші довготермінові та короткотермінові позичкові кошти, що відображаються у пасиві бухгалтерського сальдового балансу.

У цьому переліку від п.1 до п.6 - становлять власні фінансові ресурси, тобто власний капітал, а 7-10 позичковий капітал.

Використовуючи бухгалтерський баланс грамотний фінансист- аналітик може знайти відповіді на такі питання:

По-перше — побачити загальний обсяг фінансових ресурсів, їх структуру, динаміку. В аналізі найчастіше виникає потреба визначити зміни, що відбулися за звітний період щодо загальної суми фінансових ресурсів, їх складових — власних і позичкових ресурсів, у тому числі таких, як статутний капітал, банківські кредити довготермінові та короткотермінові кошти залучені через цінні папери. Дуже важливе значення має вивчення змін у співвідношенні між власними і залученими фінансовими ресурсами.

— По-друге, рівень ліквідності та платоспроможності підприємства, так як у балансі є необхідна інформація про всі фінансові зобов’язання і про склад активів, які забезпечують (або не забезпечують ) можливості повернення боргів.

— По-третє, розподіл фінансових ресурсів підприємства на основні, інші необоротні та оборотні кошти (власні й позичені).

Кошти, вкладені в основні засоби, у незавершені капітальні вкладення — становлять фонд основних засобів. Кошти, які вкладені у нематеріальні активи і довготермінові фінансові вкладення, становлять фонд інших позаоборотних активів, і всі інші фінансові ресурси, які за своєю економічною суттю призначені для вкладення в оборотні активи(запаси, грошові кошти, розрахунки з дебіторами) становлять суму оборотних коштів.

Загальний капітал є валютою балансу.

Попередню оцінку фінансового стану можна зробити на основі виявлення „хворих” статтей балансу:

1. наявності сум за дебіторською заборогованістю, не оплаченою в строк (резерв сумнівних боргів);

1. наявності сум за статею „ Інші оборотні активи”,

1. наявності простроченої кредиторської заборогованості.

Якщо валюта балансу за звітний рік зростає це свідчить про зростання виробничих можливостей підприємства і заслуговує на позитивну оцінку. При цьому порівнюють баланс аналізованого року з балансами минулих років, з балансами підприємств конкурентів, або кращими аналогічними підприємствами регіону.

4. Щоб отримати загальну оцінку динаміки фінансового стану можна порівняти, співставити зміни підсумку валюти балансу зі змінами фінансових результатів діяльності підприємства: виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг), прибутковим від реалізації, загальним ( балансовим) прибутком.

1). Для цього розраховують коефіцієнти зміни валюти балансу за формулою:

Квб=(ВБ₁-ВБо) / ВБо x 100,

де : Квб – коефіцієнт зміни валюти балансу

ВБо і ВБ₁ – середня величина підсумку балансу за попередній та звітний роки.

Середня величина підсумку балансу за звітний період розраховується як сума валют балансу на початок і кінець даного періоду поділена на два.

2) Коефіцієнт зміни виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), Квр, розраховують так:

Квр = (ВР₁ - ВРо) / ВРо x 100,

ВР₁ і ВРо – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за звітний і попередній періоди.

3) Коефіцієнт зміни прибутку від реалізації (Кпр):

Кпр = (ПР₁ – ПРо ) / ПРо x 100,

ПР₁ і ПРо – прибуток від реалізації продукції за звітний та попередній періоди.

4). Коефіцієнт зміни балансового прибутку (Кбп):

Кбп = (БП₁ - БПо) x БПо x 100,

БП₁ і БПо – балансовий прибуток за звітний та попередній періоди.

Випередження темпів зростання зазначених показників порівняно з темпами зростання валюти балансу свідчить про покращення використання засобів на підприємстві, а відставання — про погіршення.

Для того, щоб аналіз валюти балансу був повним необхідно зробити оцінку змінам окремих його статтей застосовуючи горизонтальний (часовий) і вертикальни (структурний аналіз ).

При горизонтальному аналізі виявляються абсолютні та відносні зміни величини статтей балансу за певний період, дається оцінка цим змінам.

Структурний аналіз використовується для дослідження структури засобів і джерел їх утворення шляхом визначення питомої ваги окремих статтей у підсумкових даних та оцінювання цих змін.

5. Найважливішою характеристикою фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість.

Фінансова стійкість- це такий стан фінансових ресурсів,при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо- торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення.

Однією з найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку є визначення меж фінансової стійкості підприємства. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва. Надлишкова фінанова стійкість також негативно впливає на виробничо--торговельну діяльність,оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи затрати підприємства надлишковими запасами і резервами.

Отже, фінансова стійкість повинна бути такою, яка б відповідала вимогам ринку і водночас задовільняла потреби розвитку підприємства.

Значення і сутність фінансової стійкості яскраво відображається в її показниках. Розрізняють абсолютні і відносні показники фінансової стійкості.

До абсолютних показників відносять наявність власних оборотних коштів (НВОК). За формою балансу згідно П(с)БО №2 розраховується як різниця між оборотними активами та поточною кредиторською заборгованістю, тобто від підсумку II розділу активу балансу треба відняти підсумок IV розділу пасиву балансу.

Наявність власних обігових коштів означає, що підприємство не тільки здатне оплатити поточні борги, а й можливість розширити виробництво.

До відносних показників фінансової стійкості відносять:

1. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами, визначається відношенням власних обігових коштів до оборотних активів:

Кз.в.н = НВОК

О А. (II+IIIр АБ)

Економічний зміст цього показника показує можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Його треба розглядати у взамозв’язку із станом виробничих запасів. Якщо на підприємстві значні надлишкові запаси, то власні оборотні кошти не покривають їх повністю, тому коефіціент буде набагато менший одиниці.

При умові нестачі запасів для проведення нормальної виробничо- торгівельної діяльності підприємства коефіціент буде більшим від одиниці, але це не свідчить про стійкість фінансового стану. Нормальним є рівень коєфіціента 60-80%.

1. Коефіціент маневреності власного капіталу (Кмвк) розраховується, як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу:

Кмвк = НВОК / ВК (Iр ПБ)

З фінансової точки зору, чим вищий цей коефіціент, тим краще. Він характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує яка частка власного капіталу знаходиться в обігу, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Чим вищий показник тим кращий фінансовий стан підприємства, забазпечується більш достатня гнучкість у використанні власних коштів господарюючого суб’єкта. Оптимальне значення цього показника - 0.5.

3. Маневреність робочого капіталу (Мрк) — визнається відношенням суми запасів до робочого капіталу. Він показує, яка частка запасів у власних обігових коштах і обмежує свободу маневрування власними коштами. Зменшення цього показника розглядається як позитивне явище, збільшення — веде до уповільнення оборотності обігових коштів, в умовах інфляції — до залучених дорогих кредитів, що зменшують платоспроможність підприємства.

Мрк= Запаси (Ф№1,р.100+120+130+140) / Робочий капітал (Ф№1,р. 260+270-р.620-р.630)

4.Маневреність власних обігових коштів (Мвоб) визначається відношенням коштів до власних обігових коштів:

Мвок = Кошти (Ф№1, р.230 + 240) / НВОК

Цей показнк показує частку абсолютно ліквідних коштів у власних обігових коштах, забезпечує свободу фінансового маневру. Збільшення його розглядається позитивно, а зменшення - негативно.

5.Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів. (Кзаб), визначається відношенням власних обігових коштів до запасів:

Кзаб = НВОК / Запаси (Ф№1, р.100 + 120 + 130 + 140)

Показує, на скільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування. Позитивним є збільшення.

6.Коефіцієнт покриття запасів (К_пз) визначають відношенням „нормальних” джерел покриття запасів до запасів:

„Нормальні”джерела покриття запасів

Кпз = (Ф№1,р.380+430+480+080+500+520+530+540)

З апаси (Ф№1,р.100+120+130+140)

Цей показник показує скільки на одиницю коштів, що вкладені у запаси припадає у сукупності власних коштів, довго – та короткострокових зобовязань. Позитивним вважається збільшення цього показника.

7.Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (Кавт) визначають відношення власного капіталу до загальної суми пасиву балансу:

Кавт = ВК (Ф№1,р.380+430+630) / ПБ (Ф№1, р.640)

Характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобовязання за рахунок власних активів, розкриває його незалежність від позикових джерел, зростання цього показника означає зростання фінансової незалежності і підвищення ринкової стійкості підприємства.

8.Коефіцієнт концентрації позикового капіталу (Кпк) (коефіцієнт фінансової залежності), визначається відношенням позикового капіталу до загальної суми пасиву балансу:

Кпк = ПК (Ф№1, р.480+620) / ПБ(Ф№1,р.640)

Показує скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних джерел. Позитивним є зменшення цього показника.

9. Коефіцієнт фінансової стабільності (Кф.с), визначають відношенням власних коштів (капіталу) до позикових коштів:

Кф.с = ВК(Ф№1, р.380+430+630) / ПК (Ф;№1, р. 480+620)

Показує на скільки підприємство забезпечує заборгованість власними коштами. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства. Нормативне значення Кфс >1.

10. Коефіцієнт фінансового ризику (Кфр) (плече фінансового важеля) розраховують відношенням позикового капіталу до власного:

Кфр= ПК (Ф№1 р. 480+620) / ВК (Ф№1 р 380)

показує, яка частина позикового капіталу у власному капіталі, зменшення його веде до підвищення стійкості фінансового стану.

11. Коефіціент фінансової стійкості (Кф.с.) визначають відношенням власного капіталу і довгострокових зобов’язань до пасиву балансу:

Кф.с.=ВК+ДЗ (Ф.№1, р. 380+430+480+630) / ПБ (Ф.№1, р. 640)

Він розкриває частину стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Нормативним Кфс має бути 0.85 — 0.90.

Збільшення в динаміці Кфр веде до підвищення фінансового ризику, до посилення залежності підприємства від залученого капіталу і зниження його фінансової незалежності. Але зростання Кфр не слід розглядати лише як постійне втрачання фінансової незалежності, так як таке становище сприяє і зростанню прибутковості власного капіталу. Важливо досягти оптимального рівня співвідношення позичкового капіталу.

Отже, проведення аналізу вище перерахованих показників дасть можливість об’єктивно відобразити реальну фінансову ситуацію, що склалася на підприємстві, розробити заходи щодо її поліпшення.

Для характеристики фінансової ситуації А. Д. Шеремет, Р.С. Сайфулік, В.В. Ковальов виділяють чотири типи фінансової стійкості.

Перший тип:

а) абсолютна стійкість фінансового стану підприємства, коли запаси манше суми власного оборотного капіталу та кредитів банку під товарно - матеріальні цінності:

ВЗ < НВОК+КРтмц,

де ВЗ — виробничі запаси;

КРтмц — кредити під товарно-матеріальні цінності.

б) коефіціент покриття запасів К_nз більший 1.

Кпз = “Нормальні” джерела покриття запасів / запаси, це співвідношення показує, що всі запаси покриваються “нормальними” джерелами.

Другий тип фінансової стійкості — нормальна стійкість фінансового стану, коли гарантується платоспроможність підприємства і виконується умова:

ВЗ = ∑НВОК + КРтмц,

та відповідно дорівнює одиниці коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат джерелами засобів:

К_зз = ∑НВОК + КРтмц

Третій тип фінансової стійкості - нестійкий (передкризовий) фінансовий стан, коли відбувається порушення платоспроможності, але зберігається можливість відтворення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов’язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Дтв) в оборот підприємства.

ВЗ = ∑НВОК + КРтмц+Дтв і відповідно

Кпз=“Нормальні” джерела покриття запасів +Дтв / ВЗ.

Фінансова нестійкість вважається допустимою, якщо виконуються умови:

а) виробничі запаси (ВЗ) і готова продукція (ГП) дорівнюють або перевищують суму короткострокових кредитів і позикових коштів (ККПК), що беруть участь у формуванні запасів

ВЗ+ГП > ККПК.

б) незавершене виробництво (НВ) і витрати майбутніх періодів (ВМП) дорівнюють, або менше величини власного оборотного капіталу:

МВ+ВМП < НВОК

Четвертий тип фінансової стійкості — кризовий фінансовий стан, коли підприємство знаходиться на межі банкрутства, при якому запаси більші суми власних оборотних коштів, кредитів під товарно — матеріальні цінності та залучених тимчасово вільних джерел засобів:

Виробничі запаси > сума НВОК + КРтмс+Дтв і відповідно

Кпз= сума НВОК+КРтцц+Дтв / запаси.

Керівництву негайно слід з’ясовувати причини такого стану, розробляти заходи щодо відтворення фінасової стійкості. Потрібно спрямувати дії на обгрунтоване зменшення запасів, поповнення власних оборотних коштів та прискорення обертання капіталу в поточних активах.

При проведені фінансового аналізу підприємства важливо визначити запас фінансової стійкості (зони безпечності) під яким розуміють той обсяг реалізації, який забезпечує підприємству певну стійкість його фінансового становища.

Для цього використовують такі показники :

- виручка від реалізації ( без ПДВ і АЗ);

- повна собівартість продукції;

- прибуток;

- постійні витрати;

- змінні витрати;

- маржинальний дохід;

- поріг рентабельності;

- запас фінансової стійкості.

Для того, щоб отримати прибуток необхідно від виручки відняти повну собівартість продукції.

Всі витрати умовно поділяють на умовно- змінні та умовно-постійні.

Умовно -змінні витрати змінються із зміною обсягу виробництва — це сировина, матеріали, тара, паливо, електроенергія, зарплата робітників, які виконують основні технологічні роботи.

Умовно-постійні витрати не змінюються із зміною обсягу виробництва — це амортизація основних засобів, орендна плата, витрати на реалізацію виробництва та управління, зарплата службовців, керівного складу і ін.

Постійні витрати і прибуток складають маржинальний дохід підприємства.

Поріг рентабельності являє собою відношення суми постійних витрат у собівартості продукції до питомої ваги маржинального доходу у виручці:

Прен= ПЗ/ПВМД x 100%,

де Прен- поріг рентабельності

ПЗ - постійні витрати у собівартості продукції

ПВМД- питома вага маржинального доходу у виручці.

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що визначається та сума виручки, яка необхідна для покриття всіх постійних витрат підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде збитку. Рентабельність тут буде дорівнювати нулю. Показник використовується для розрахунку запасу фінансової стійкості (ЗФС):

^{ЗФС=ВР х Прен / ВР х 100% .}

^{Поріг рентабельності показує на яку суму потрібно реалізувати продукцію, щоб покрити всі витрати. При цьому рівень рентабельності дорівнюватиме нулю.}

Проведемо аналіз запасу фінансової стійкості на прикладі приватного підприємства “ Волинь”.

Таблиця 3.1.

Аналіз запасу фінансової стійкості ПП “Волинь” за 2001 рік.

№ п/п	Показник	Рівень показника
1.	Виручка від реалізації продукції за мінусом. ПДВ і АЗ (Ф2 р 010- р 015 - р 020) (або код 035) тис. грн	2617,5
2.	Повна собівартість реалізованої продукції (Ф2 р 040)тис. грн.	1895,5
3.	Прибуток (Ф2 р 050)тис. грн.	722
4.	Сума умовно-постійних витрат (25% від повної с/в) тис. грн.	474
5.	Сума умовно-змінних витрат, тис. грн.	1421,5
6.	Сума маржинального доходу (р3 + р4) тис. грн.	1196
7.	Питома вага маржинального доходу у виручці від реалізації продукції (п6 : п1 х 100)	45,7
8.	Поріг рентабельності (п4 : п7 х 100), тис. грн.	1037
9.	Запас фінансової стійкості:
	9а тис. грн. (п1- п9)	1580,5
	9б % (9а : п1 х 100)	60,4

Отже, у звітному році необхідно було реалізувати продукції на суму 1037 тис.грн, щоб покрити всі витрати. Фактично виручка склала 2617,.5тис.грн, що вище порогу рентабельності на 580,5 тис.грн. або 60,4%. Це і є запас фінансової стійкості. Виручка може зменшитися на 60,4% і тільки тоді рентабельність дорівнюватиме нулю.

Якщо виручка зменшиться ще більше, то підприємство стане збитковим, буде “проїдати” власний і позиковий капітал, стане банкрутом.

Тому слід постійно слідкувати за порогом рентабельності та запасом фінансової стійкості.

У практиці планування та обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів – сировина, матеріали, паливо, тара, запчастини, малоцінні інструменти, господарський інвентар.

Незавершене виробництво – це предмети праці, обробку яких не завершено підприємством (штамповка, відливка, тощо).

Витрати майбутніх періодів – це грошові втрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції у наступні періоди.До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових товарів, реалізацію, винахідництво, тощо.

Визначення потреби підприємства в сировині, матеріалах здійснюється за певними нормами їх витрат, які є гранично допустимою величиною витрат на вигововлення продукції з застосуванням найпрогресивнішої технології.

Для нормальної, успішної життєдіяльності підприємства виробничі запаси повинні бути оптимальними.

Аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними коштами (відповідності їх суми – розміру встановленого нормативу) має на меті оцінити спроможність підприємства створювати необхідні для виробництва і реалізації продукції запаси сировини, матеріалів і т.д. готової продукції, вкладати певну суму коштів у сферу розрахунків.Наявність у підприємства коштів у межах нормативу – запорука його безперебійної роботи, платоспроможності, своєчасного виконання фінансових зобов’язань.

Згідно з діючими вказівками щодо складання фінансової звітності, для визначення суми наявних власних оборотних коштів використовується формула:

НВОК = БП₁+БП₂+БП₃-БА₁-БА₃

де, БП_1, БП_2, БП₃ – підсумок І, ІІ, ІІІ розділів пасиву балансу

БА₁, БА₃ - підсумок І і ІІІ розділів активу балансу.

Визначену, таким чином, суму наявних власних оборотних коштів порівнюють з нормативом і роблять висновок про забезпеченість чи незабезпеченість підприємства власними оборотними коштами.

На підприємстві можуть існувати надлишкові запаси. Вони можуть бути створені в результаті їх накопичення як наслідок наявності неліквідів, це може бути і усвідомлене накопичення у зв’язку із дефіцитом , постійним підвищенням цін, тощо. Якщо надлишкові запаси є неліквідними то відбувається заморожування капіталу, якщо це накопичення через дефіцит та інфляцію, то з часом такі запаси втрачають свої споживчі риси, їх якість знижується, що негативно впливає на виробничий процес і його результати.

Недостатній обсяг виробничих запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства.Зменшення вкладання запасів у виробничі запаси і незавершене виробництво приводить до дефіциту окремих їх видів, збоїв у виробничому процесі, недовантаженню виробничих потужностей, зменшенню обсягів виробництва, реалізації, недоотримання прибутків і навіть наявності збитків.

Надлишок запасів або їх недостатні обсяги можуть виникати в результаті:

• Наявності помилок в розрахунках планової потреби;

• Перевитрачання цих засобів, тобто значного відхилення фактичних витрат від планових;

• Значного відхилення фактично отриманого їх обсягу від розрахункового (планового, договірного)

• Недотримання постачальниками договірних зобов’язань (порушення термінів поставок, зниження якості, тощо)

У процесі аналізу вивчається показник середнього запасу кожного виду матеріалів у днях

де З – середній залишок окремого виду матеріальних запасів,

- тривалість аналізованого періоду, дні

В – витрачання аналізованого виду матеріалів за звітний період.

Фактичний середній запас в днях за основними видами виробничих запасів порівнюється з нормативними, встановлюється відхилення, з’ясовуються його причини і вживаються заходи щодо скорочення або поповнення запасів, необхідних для успішної роботи підприємства.

Наприклад:

На цегляному заводі є 45 тонн глини для виготовлення цегли. За місяць (30 днів) було використано 420 тонн сировини.Норматив потреби встановлено 5 днів.

=

Отже, на підприємстві відчувається нестача сировини.Із-за несприятливих умов робота може припинитись, що негативно вплине на фінансовий стан.

До складу оборотного капіталу входить і готова продукція.Для вивчення складу залишків готової продукції складається перелік їх і з’ясовуються причини наявності цих залишків.

Збільшення залишків готової продукції негативно впливає на фінансовий стан підприємства (заморожування капіталу, зменшення його обертання, відсутність коштів на розрахунковому рахунку, необіхдність отримання додаткових кредитів і поява, у зв’язку з цим, додаткових витрат по сплаті процентів за користування ними, зростання кредиторської заборгованості перед постачальниками, бюджетом, робітниками господарства, поява збитків, тощо).

Основними причинами збільшення залишків готової продукції є:

• низька якість продукції;

• порушення роботи транспорту (із-за низької технічної готовності, відсутності палива);

• незадовільна організація навантажування готової продукції;

• затримка оформлення транспортних документів;

• наявність конкурентів, втрата риків збуту;

• висока собівартість продукції;

інфляційні процеси і низька платоспроможність населення.

Структура оборотних активів відображає фінансовий стан підприємства на дату складання звітності і свідчить про рівень комерційної та фінансово — економічної роботи. (Табл. 4.1)

							таблиця 4.1
Структура оборотних активів Радошинського карєроуправління (станом на кінець року)
СУМА - тис. грн., ПИТОМА ВАГА - %
Показники		2005 рік		2006 рік		Відхилення(+,-)
		сума	питома вага	сума	питома вага	сума		питома вага
Грошові кошти та їх еквіваленти в тому числі:		475,7	18,5	471,2	18,86	-4,5		-0,36
- у національній валюті		475,7	18,5	471,2	18,86	-4,5		-0,36
Кошти у розрахунках, у тому числі:		1113,4	44,14	1461,5	58,61	1348,1		14,47
- дебіторська забогованість за розрахунками за товари, роботи, послуги		827,4	32,28	1370,2	54,84	542,8		22,56
- дебіторська забогованість за розрахунками з бюджетом		172	6,71	63,7	2,55	-108,3		-4,6
Запаси у тому числі:		1239,3	48,35	1017,9	40,73	-221,4		-7,62
-виробничі запаси		773	30,16	670,5	26,83	-102,5		-3,33
- товари		358,5	13,99	244,3	9,78	185,77		4,21
інші оборотні активи		-	-	-	-	—		—
усього оборотних активів		2563,0	100,0	2498,7	100,0	64,3

Розрахунки свідчать, що станом на кінець 2006 року підпри­ємство володіло оборотними активами вартістю 2498,7 тис. грн. Порівняно з 2005 роком оборотні активи зросла на 64,3 тис. грн. Отже, підпри­ємство останнім часом розширює обсяги своєї діяльності. Під­вищення частки оборотних активів при ефективному їх викорис­танні призведе до прискорення оборотності сукупних активів підприємства.

Ефективність використання оборотних коштів характеризують такими показниками:

• коефіцієнт оборотності

• тривалість обороту

• коефіцієнт закріплення

Коефіцієнт оборотності (К_об) визначають відношенням суми виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) (Вр) до середньої вартості оборотних коштів ( )

Тривалість одного обороту в днях (Т_об) визначають відношенням кількості днів за аналізований період (Д) до коефіцієнту оборотності (К_об).

коефіцієнт закріплення (завантаження) оборотних коштів, що є зворотним коефіцієнту обертання

Проведемо аналіз оборотності оборотних коштів

Таблиця 4.2