Тема 1. Значення й основи фінансового аналізу

1. Необхідність та сутність фінансового аналізу.

2. Завдання фінансового аналізу

3. Види фінансового аналізу

4. Методи та прийоми фінансового аналізу

5. Схема побудови аналітичного процесу. Взаємозв’язок етапів та напрямів аналізу.

Література: Лахтіонова Л.А. с.9-20

Ізмайлова К.В. с. 3-7a

1. Сучасна ринкова економіка складається з великої кількості підприємств різних форм власності виробничої сфери, сфери послуг, бюджетні установи, приватні та сімейні підприємства, банки, біржі, страхові компанії та ін.

Об’єднує всі ці підприємства те, що вони формують і використовують фінансові ресурси. Крім цього кожне підприємство свою роботу повинно організовувати так, щоб мати найбільше прибутку, а його розмір характеризує ефективність господарювання, є запорукою доброго фінансового стану.

Щоб оцінити роботу кожного підприємства спеціалісти фінансової служби повинні проводити фінансовий аналіз.

1. Аналіз (від грецького analisis – розкладання, розчленування) – метод наукового дослідження, який полягає в уявному або реальному розчленуванні цілого на складові та виділенні окремих сторін, властивостей, зв’язків. Це дає можливість вивчити суть процесу його залежність від факторів, які на цей процес впливають.

2. Синтез – (від грецького synthesis – з’єднання, сполучення, складання) – це метод наукового дослідження будь-якого предмета, явища, що полягає у пізнанні його як єдиного цілого, у єдності та взаємозв’язку його частин.

Аналіз і синтез знаходиться в діалектичному протиріччі і являють собою загальноприйняті методи дослідження будь-якої галузі наукових знань у будь-якій сфері людської діяльності.

Але потрібно розрізняти поняття „аналіз” як розчленування цілого на складові, як метод дослідження, як суть, зміст і форма людського мислення, від поняття „аналіз”, як спеціальна галузь знань, як наукове дослідження. До останнього належить економічний аналіз, який являє собою систему спеціальних знань, пов’язаними з дослідженнями економічних процесів, що складаються під впливом об’єктивних економічних законів і суб’єктивних факторів.

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств та інших суб’єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень у великій мірі залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансового стану підприємства.

Оцінка фінансового стану підприємства становить інтерес для широкого кола суб’єктів ринку:

• для саме підприємства, яке хоче знати дійсний стан своєї діяльності і розробити заходи щодо її поліпшення;

• інвесторів, які зацікавленні в ефективності інвестування своїх коштів;

• кредиторів і постачальників, які хочуть впевнено знати платоспроможність підприємства;

• партнерів по бізнесу, які хочуть встановити з підприємством стабільні і надійні ділові стосунки (постачальники, споживачі, транспортувальники, страхові компанії);

• посторонніх щодо підприємства структур (Державна податкова інспекція, профспілки - у стабільності зайнятості працівників і здатності своєчасно виплачувати заробітну плату; благодійні організації - у потенційній спроможності підприємства допомагати).

Становлення ринкової економіки в Україні, поява фінансових ринків, пріоритет фінансових ресурсів об’єктивно сприяли розвитку такого важливого напрямку аналітичної роботи як фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз – це метод оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства.

В основі фінансового аналізу лежить аналіз та управління фінансовими ресурсами суб’єктів господарювання.

Для того, щоб підприємство мало змогу вижити в умовах жорсткої конкуренції та бути прибутковим і рентабельним, керівництву необхідно володіти методикою фінансового аналізу, мати певну інформаційну базу для його проведення та відповідних кваліфікованих робітників для виконання цієї роботи на практиці.

Фінансовий аналіз є однією з найважливіших функцій управління. Він дає змогу визначити конкурентоспроможність суб’єкта господарювання в ринковій економіці.

2. Суб’єкт господарювання здійснює свою виробничо-торговельну діяльність на ринку самостійно, але в умовах конкуренції. Ринкові регулятори разом з конкуренцією створюють єдиний механізм господарювання, що примушує виробника враховувати інтереси і попит споживача. Господарюючі суб’єкти вступають між собою в конкурентні відносини. Той хто програє – стає банкрутом. Щоб цього не сталося, господарюючий суб’єкт повинен постійно слідкувати за ситуацією на ринку, забезпечивши собі високу конкурентоспроможність.

Особливістю формування ринкової економіки, крім жорсткої конкурентної боротьби, є зміни технології виробництва, комп’ютеризація обробки економічної інформації, великі нововведення в податковому законодавстві, постійні зміни відсоткових ставок і курсів валют на фоні тривалої інфляції.

Все це ставить перед керівником та спеціалістами підприємства коло проблемних питань, а саме:

• Якою повинна бути стратегія підприємства для успішного його функціонування?

• Якою повинна бути тактика для досягнення стратегічної мети?

• Як підвищити ефективність управління матеріальними, трудовими і особливо фінансовими ресурсами, щоб раціонально організувати прибуткову діяльність підприємства?

• Що треба робити для того, щоб у підприємства були стійке фінансове становище, висока платоспроможність і ліквідність?

• Як досягти фінансової стабільності та фінансової стійкості підприємства?

• Як зробити підприємство конкурентноспроможним в умовах ринку, планування конкуренції.

На ці запитання може дати відповідь об’єктивний фінансовий аналіз, який є одним з інструментів дослідження ринку і забезпечення конкурентоспроможності підприємства, за допомогою якого відбувається раціональний розподіл матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

З усіх видів ресурсів першочергове значення мають фінансові ресурси – це грошові кошти у формі грошових фондів (статутний фонд, фонд зарплати, резервний фонд) та у не фондовій формі (використання грошових коштів для виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками і страховими компаніями). Наявність фінансових ресурсів, ефективне використання, оптимальне співвідношення структури джерел їх формування визначають ринкову та фінансову стійкість підприємства, його платоспроможність і ліквідність, ділову активність, конкурентоспроможність.

Від величини фінансових ресурсів залежить формування виробничого потенціалу, забезпечення поточної діяльності, зростання обсягів виробництва і реалізації, соціально-економічний розвиток підприємства.

Тому на сьогоднішній день фінансовий аналіз є особливо актуальним, так як він вивчає всю сукупність фінансових ресурсів, що характеризується системою показників, їх наявності, розміщення та використання.

Завдання фінансового аналізу зумовлені завданнями управління підприємством у трьох сферах діяльності – фінансовій, інвестиційній та операційній (виробничій), всі вони об’єднуються рухом фінансових ресурсів.

Отже, виходячи з цього, завдання фінансового аналізу полягає в інформаційному забезпеченні прийняття обґрунтованих рішень за такими напрямками діяльності:

1. фінансовою – управління пасивами, забезпечення підприємства ресурсами, визначення оптимального розміру, складу і структури джерел фінансування із свідомим ризиком за очікувальні вигоди, що пов’язані з використанням зовнішніх позик;

2. інвестиційною – управління активами; розподіл фінансових ресурсів; визначення оптимального складу, розміру і структури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів;

3. операційною – управління фінансовими результатами діяльності.

Фінансовий аналіз вважається тоді повним, якщо він охоплює всі сфери діяльності підприємства і складається не лише з цифр, а і конкретних пропозицій, щодо поліпшення стану справ. При цьому слід враховувати вплив зовнішніх чинників: зміна рівня цін на матеріально-технічні ресурси, зокрема на енергоносії, зміна ставок %, зміна у податковому законодавстві, а також варто врахувати специфіку галузі, форму власності, розмір підприємства, його конкурентоспроможність.

3. Перехід економіки України до ринкових відносин зумовив розподіл бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, який в свою чергу сприяв розподілу фінансово-господарського аналізу.

Залежно від того яка інформація використовується у фінансовому аналізі, якими є мета та об’єкти дослідження, суб’єкти дослідження, суб’єкти користування результатами аналізу , розрізняють два його види :

- зовнішній аналіз;

- внутрішній аналіз.

Зовнішній аналіз - базується на звітних даних, що підлягають опублікуванню, базою аналізу виступає досить обмежена частина інформації про діяльність підприємства, що є надбанням всього підприємства.

Внутрішній аналіз – використовує всю достовірну інформацію про стан справ підприємства, якою володіє лише певне коло осіб, як правило, керівництво підприємства та його підрозділів.

Метою зовнішнього фінансового аналізу є оцінка та економічна діагностика фінансового стану підприємства за даними лише публічної звітності, поверхневий аналіз прибутку і рентабельності, то в системі внутрішнього фінансового аналізу розв’язується широке коло питань за рахунок наявності більш глибшої бази даних про діяльність підприємств.

Завданнями зовнішнього фінансового аналізу, які визначаються інтересами користувачів аналітичного матеріалу є:

• аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;

• аналіз ринкової та фінансової діяльності підприємства;

• аналіз ліквідності та платоспроможності ;

• дослідження динаміки кредиторської та дебіторської заборгованості;

• аналіз ефективності вкладеного капіталу;

• оцінювання матеріального стану підприємства;

• аналіз валюти бухгалтерського балансу.

Внутрішній фінансовий аналіз глибше досліджує причини фінансового стану, що склався на підприємстві, ефективність використання основних та оборотних засобів, взаємозв’язок обсягів виробництва, продажу, собівартості і прибутку. Результати цього аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства.

Користувачів фінансового аналізу можна розділити на 3 групи:

Порівняну характеристику видів фінансового аналізу можна навести у вигляді таблиці:

Критерій порівняння	Фінансовий аналіз
	Зовнішній	Внутрішній
Мета аналізу	Оцінка та економічна діагностика підприємства за даними публічної фінансової звітності, поверхневий аналіз прибутку і рентабельності.	Забезпечення планомірного надходження грошових коштів та оптимальні розміри власного та позичкового капіталу для створення умов нормального функціонування підприємства
Об’єкти аналізу	Підприємство, як єдине ціле.	Підприємство, як єдине ціле та його структурні підрозділи
Джерела інформації	Форми публічної фінансової звітності	Пакет економічної інформації підприємства
Користувачі інформації	Внутрішні, сторонні, зацікавленні	Внутрішні
Періодичність аналізу	Складання звітності (рік, квартал)	У міру необхідності для внутрішнього користування
Доступність результатів інформації	Доступні вcім, хто має певний інтерес у діяльності даного підприємства	Доступні лише керівному складу та працівникам підприємства.

Таким чином, особливостями зовнішнього фінансового аналізу є :

• наявність широкого кола суб’єктів аналізу;

• різнобічні цілі користувачів інформації;

• використання публічної звітності , що веде до єдиної типової методики аналізу;

• розв’язання лише певного кола завдань;

• доступність для всіх бажаючих мати інформацію про діяльність підприємства.

Особливостями внутрішнього фінансового аналізу є:

• вузьке коло суб’єктів аналізу;

• орієнтація результатів аналізу тільки на внутрішнього користувача, як правило, керівництво підприємства, максимальна їх конфіденційність ;

• використання всіх існуючих джерел інформації для проведення змістовного глибокого фінансового аналізу;

• проведення більш глибокої аналітичної роботи і прийняття правильних управлінських рішень;

• проведення аналізу в міру необхідності у зв’язку з потребами управління.

Отже, зовнішній і внутрішній аналіз доповнюють один одного , разом вони дають реальну картину надходження, стану і використання фінансових ресурсів на підприємстві .

4. Метод - це шлях дослідження, вивчення.

Метод фінансового аналізу – це системне, комплексне дослідження, взаємопов’язане вивчення, опрацювання і використання інформації фінансового характеру з метою виявлення і мобілізації резервів кращого використання фінансових ресурсів і встановлення оптимальної структури їх джерел.

Практичним додатком до методу фінансового аналізу, як науки виступає його методика - сукупність прийомів вивчення та опрацювання фінансової інформації. Економічні явища, які вивчаються у фінансовому аналізі, мають кількісну визначеність, що виражається в абсолютних і відносних величинах.

Абсолютні величини показують кількісні розміри економічного явища в одиницях міри, ваги, обсягу, площі, вартості і т.д., вони служать для розрахунку відносних величин які одержують при визначені співвідношення між абсолютними величинами і застосовують у розрахунках рівня виконання плану, координації (співвідношення основного і оборотного, власного і позикового капіталу), структури, інтенсивності змін за відповідний період (ступінь неповернення дебіторської заборгованості, бартерних угод, невиплати заробітної плати і ін.).

Широко застосовуються відсотки, коефіцієнти, індекси. Щоб отримати відносну величину, виражену у відсотках, треба одну абсолютну величину поділити на іншу і помножити на 100%. Коефіцієнти характеризують відносні величини двох порівнювальних показників, один з яких беруть за одиницю. Індекси – це відносні величини, які характеризують зміну показника в часі або просторі. Їх застосовують для виявлення динаміки різних показників фінансово-господарської діяльності підприємств, виконання планових завдань.

Середні величини використовуються у фінансовому аналізі для узагальнення кількісної характеристики сукупності однорідних явищ за визначеною ознакою (наприклад при аналізі валюти балансу використовується середня величина підсумку балансу; для обчислення коефіцієнта зростання; (зниження) валюти балансу; при аналізі дебіторської заборгованості розраховується середня дебіторська заборгованість для обчислення показників її якості та ліквідності – коефіцієнта оберненості та тривалості одного обороту в днях.

Найчастіше визначається у фінансовому аналізі середня арифметична та середня хронологічна.

Середня арифметична проста застосовується коли всі варіанти трапляються один раз або мають однакові частоти в досліджуваній сукупності.

Середня дебіторська заборгованість розраховується за простою арифметичною:

і - дебіторська заборгованість на початок і кінець року,

2-кількість показників.

Середня арифметична зважена застосовується тоді, коли варіант у досліджуваній сукупності повторюється неоднакову кількість разів. Її знаходять множенням кожного варіанта на число його повторень (частоту, вагу), додають добутки і підсумок ділять на суму повторень.

,

де - середня арифметична зважена,

х , х ... х - варіанти,

f , f ... f - частоти.

Середня хронологічна визначається за показниками, що змінюються в часі. При обчисленні її крайні показники ряду ділять на два, а решту беруть цілими. Обчислюють за формулою:

,

де - середня хронологічна,

х , х ... х - показники на окрему дату,

n – кількість дат.

Використовуючи середню хронологічну можна визначити середньорічні залишки товарно-матеріальних цінностей на основі даних на перше число кожного місяця.

Індексний метод базується на відносних показниках, що виражають співвідношення рівня даного (досліджувального явища) і рівня аналогічного явища, прийнятого в якості бази. Індекси бувають індивідуальні та групові, базисні та ланцюгові. Індивідуальні виражають співвідношення безпосередньо порівнюваних величин, групові – співвідношення складних явищ. При обчислення базисних індексів певні показники всіх аналізованих періодів відносять до показників базисного року. При обчисленні ланцюгових індексів кожен наступний показник відноситься до попереднього.

Порівняння є найдавнішим і самим поширеним прийомом. У фінансовому аналізі, як правило, досліджуваними найчастіше виступають фактично досягнуті показники. Базою порівняння можуть бути показники: планові, минулих років, середньорайонні, досягнення наукових установ, нормативні, договірні, фактичні.

Групування – це невід’ємна частина будь-якого економічного дослідження –це виділення із сукупності досліджуваних явищ якісно однорідних типів, груп з істотними ознаками.

Ряди динаміки – ряд, чисел, що характеризують зміну величини в часі. Аналіз динаміки показників дає можливість виявляти і досліджувати закономірності, тенденції розвитку явищ ( темп зростання, темп приросту) .

Темп зростання показує у скільки разів аналізований показник більший або менший за базисний, виражають у %.

Темп приросту показує, на скільки % аналізований показник відхилився від базисного.

У сучасних умовах комп’ютерної технології обробки інформації аналіз динаміки здійснюється за допомогою спеціальної програми „Ряди динаміки”.

Вся аналітична інформація поміщається у таблиці. За допомогою таблиць краще сприймається аналітична інформація, розташована у певному порядку. Таблиця компактно, наочно і яскраво відображає аналітичний процес, ніж текстовий варіант викладення аналітичного матеріалу.

Для того, щоб грамотно скласти аналітичну таблицю необхідно:

• добре знати сутність економічного процесу, явища, окремого показника, що вивчається;

• володіти методикою аналізу;

• дотримуватись певних правил її складання..

Кожна таблиця має мати заголовок, який повинен відображати її зміст. Вони складаються з горизонтальних рядків (підмет) і вертикальних колонок-граф (присудок). В підметі наводяться об’єкти, які характеризуються цифровими показниками, а в присудку – показники, що характеризують підмет таблиці. На перетині граф та рядків ставиться цифровий матеріал. У таблиці слід давати контрольні підсумки. Це покращує написання підсумків і полегшує аналіз. Графи, що містять підмет, нумеруються заголовними літерами в алфавітному порядку, а графи, що містять присудок – арабськими цифрами. Якщо таблиця містить показники різних одиниць вимірювання, то вони обов’язково вказуються у змісті таблиці, а якщо таблиця містить показники єдиного вимірювання, то одиниця вимірювання виноситься у заголовок.

Графік у фінансовому аналізі є засобом ілюстрації господарських процесів, є узагальненим малюнком стану справ і розвитку досліджуваного явища, дозволяє наочно дослідити тенденції і зв’язки економічних показників.

Існують різноманітні графіки. У фінансовому аналізі найчастіше застосовують лінійні графіки, кругові та стовпчикові діаграми. Лінійні графіки зображують за допомогою системи координат. Якщо вивчають функціональну залежність між показниками, то на горизонтальній прямій (вісь абсцис (Х) відкладають значення факторного показника, а на вертикальній прямій – осі ординат (У) – значення результативного показника у відповідному масштабі. Кожна точка на координатному полі зображує сукупність двох чисел (координатами точки). Лінійні графіки, також, повинні мати умовні позначення або надписи.

Стовпчикова діаграма, на якій порівнюються окремі показники за допомогою співвідношення стовпчиків різної величини є наочним засобом порівняння абсолютних показників. Стовпчики штрихують або зафарбовують.

Для відображення складу показника, питомої ваги окремих складових в його загальній величині використовують кругові діаграми, їх називають ще секторними, структурними. Прийняте коло беруть за 100%, величина кожного сектора засвідчує питому вагу кожної складової. Сектори, також, зафарбовують або штрихують зазначаючи це в умовних позначеннях. Графік будують у відповідності до масштабу, повинен мати пояснення змісту, не бути перевантаженим, що ускладнює його читання.

Фінансовий аналіз передбачає проведення факторного аналізу – тобто вимірювання впливу факторів на результативний показник.

Економічні показники, що знаходиться у факторному аналізі як об’єкт дослідження, як ознака, що залежить від факторних ознак і змінюється під їх впливом, називаються результативними.

Економічні показники, що беруть участь у факторному аналізі для характеристики результативного показника, визначають його поведінку, тобто впливають на результативний показник і змінюють його, називають факторними.

Прийом, за допомогою якого виключається дія ряду факторів і виділяється один з них називають елюмінуванням. При його допомозі визначають позитивну чи негативну дію окремих факторів на результативний показник, а це, в свою чергу, дозволяє прийняти оптимальні рішення.

Одним із видів елюмінування є спосіб ланцюгових підстановок. Суть його полягає в тому, щоб отримати скориговані значення узагальненого показника шляхом послідовних замін (ланцюгової підстановки) базисних значень факторів на аналізовані (базисний рік і звітний, планові і фактичні та ін.)

У першому розрахунку всі фактори знаходяться на базисному рівні.

У другому – перший фактор змінюється на аналізований рівень, всі решту залишаються без зміни.

У третьому – перший і другий фактор беруть на аналізованому рівні, інші – на базовому і т.д.

Суть впливу факторів виявляють послідовним відніманням: із другого розрахунку – віднімають перший , з третього – другий і т.д.

Розглянемо техніку застосування прийому ланцюгових підстановок

У^зв – аналізований рівень

У^б - базисний рівень

Х₁° , Х₂° , Х₃° ... Х_п° - базовий рівень факторів

Х₁¹ , Х₂¹ , Х₃¹ ... Х_п¹ - аналізований рівень факторів

Перший розрахунок (базисний рівень результативного показника)

У^б= f (Х₁° , Х₂° , Х₃° ... Х_п°)

Другий розрахунок (умовне значення результативного показника)

У^І = f (Х₁¹ , Х₂° , Х₃° ... Х_п°)

Третій розрахунок (умовне значення результативного показника)

У^ІІ = f (Х₁¹ , Х₂¹, Х₃° ... Х_п°)

Четвертий розрахунок (умовне значення результативного показника)

У^ІІІ = f (Х₁¹ , Х₂¹ , Х₃¹ ... Х_п°)

Останній розрахунок (аналізований рівень)

У^зв = f (Х₁¹ , Х₂¹ , Х₃¹ ... Х_п¹)

Знаходимо:

• вплив зміни першого фактора Х¹ на відхилення результативного показника

∆У _(Х1) : ∆У _(Х1) = У^І - У^б

• вплив другого фактора

У^ІІ - У^І

- вплив зміни третього фактора

У^ІІІ - У^ІІ

• вплив останнього фактора Хп на відхилення результативного показника

∆У_(Хп) : ∆У_(Хп) = У^зв

Алгебраїчна сума впливу факторів обов’язково має дорівнювати загальному відхиленню показників:

∆У = ∆У_(Х1)+ ∆У_(Х2) + ∆У_(Х3) +...+ ∆У_(Хп)

Відсутність такої рівності – свідчить про допущені помилки в розрахунках. Тому при здійснені розрахунків впливу зміни факторів на відхилення результативного показника необхідно завжди ставити „+” або „-” тобто зростання або зниження результативного показника .

Отже, при застосуванні цього методу потрібно:

• визначити результативний та факторні показники;

• провести класифікацію факторів на кількісні і якісні;

• скласти правильну формулу залежності результативного показника від факторних, при цьому на перше місце ставляться кількісні показники, а потім якісні.

Прийом абсолютних різниць є різновидом способу ланцюгових підставок, проте окремі автори відносять його до окремого способу елюмінування .

При його використанні спочатку знаходять абсолютні відхилення по кожному фактору. Потім величини впливу факторів обчислюють множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базову величину факторів, розміщених в моделі взаємозв’язку показників справа від нього і на аналізовані рівні факторів, розташованих зліва від нього. При цьому ніколи не можна змінювати послідовність впливу факторів за формулою. Тому, послідовність впливу на результативний показник окремих факторів проводять так: знаходять загальне абсолютне відхилення результативного показника і по кожному фактору шляхом відхилення аналізованих показників від базисних („+” і „-”) і позначають знаком ∆.

При розрахунку впливу зміни кількісного фактора на відхилення результативного показника необхідно відхилення по кількісному фактору помножити на базисну величину якісного фактора, а при розрахунку величини впливу зміни якісного фактора на відхилення по результативному показнику необхідно відхилення по якісному фактору помножити на аналізований рівень кількісного фактора.

Цей спосіб забезпечує меншу кількість розрахунків (не потрібно обчислювати так звані умовні показники), значно менше затрачається часу на проведення аналізу, можна відразу одержувати готові результати впливу факторів на досліджуваний показник.

Балансовий спосіб визначення економічних явищ і процесів застосовується у випадках коли необхідно дослідити співвідношення двох груп взаємопов’язаних економічних показників, підсумки яких рівні між собою. Найбільше він використовується у фінансовому аналізі – для визначення платоспроможності підприємства застосовують платіжний баланс, для перевірки вихідних даних, на основі яких проводиться аналіз (наприклад сума загального капіталу = власний капітал + позиковий капітал).

Слід зауважити, що не всі економічні явища і процеси можна описати функціональною залежністю У = f(Х). В економічних дослідженнях існують стохастичні залежності, які характеризуються приблизністю, зв’язок фактора з результативним показником є неповним імовірним (кореляційним). При кореляційному зв’язку значенню факторної ознаки відповідає не одне певне значення результативного показник, а декілька їх значень, тобто відомий розподіл цих значень.

Кореляційний (стохастичний) зв’язок – це неповна ймовірна залежність між економічними показниками, яка виявляється в масі спостережень.

Кореляційний зв’язок класифікується за такими ознаками:

1. За числом факторів:

• Однофакторний – зв’язок між двома ознаками або парна кореляція (зв’язок між 1 фактором і результативним показником).

• Багатофакторний - зв’язок між кількома ознаками – множинна кореляція, яка виникає внаслідок взаємодії кількох факторів з результативним показником.

2. За напрямом:

• позитивний, коли збільшення (зменшення) фактора веде до збільшення, (зменшення) результативного (реалізаційна ціна і виручка);

• негативний, коли збільшення (зменшення) фактора веде відповідно до зменшення (збільшення) результативного показника, тобто напрям зміни результативної ознаки не збігається з напрямком, зміни фактора (собівартість і прибуток).

3. За аналітичним вираженням (за формою):

• прямолінійний - коли зв’язок може бути виражений прямою лінією;

• криволінійний - коли зв’язок може бути виражений рівнянням кривої;

Кореляційний зв’язок при аналізі економічних явищ має також певні особливості а саме:

• він відображається і проявляється не в поодиноких випадках, а в масі явищ, тобто прояв кореляційного взаємозв’язку пов’язаний з дією закону великих чисел: лише в достатньо великому числі факторів індивідуальні особливості та другорядні фактори згладжуються, і незалежність, якщо вона має суттєву силу, виявлятися достатньо чітко;

• він є неповним, оскільки не можливо врахувати всі фактори, що впливають на аналізований показник;

• він оцінює взаємозв’язки в конкретних умовах місця, часу, тобто в ряді випадків залежності, отримані для однієї галузі виробництва „непрацездатні” в інших галузях;

• стосовно до суспільних явищ і процесів є незворотними;

• при застосування його при розв’язанні економічних завдань дослідники мають певні труднощі (гранична кількість спостережень; неможливість експерименту на практиці, тощо).

При дослідженні стохастичних залежностей використовують кореляційно-регресійний аналіз. Широко застосовується метод експертних оцінок і рангової кореляції, способи парної і множинної кореляції, про що ви будите ширше вивчати вивчаючи математичну статистику, аналіз інвестиційних проектів і фінансовий менеджмент.

У фінансовому аналізі широко застосовують горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом; вертикальний (структурний) аналіз передбачає визначення структури майна, обігових коштів, капіталу і оцінюється вплив різних факторів на кінцевий результат; тендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тенду, тобто основної тенденції динаміки показників. За допомогою тенду, здійснюється перспективний, прогнозний аналіз фінансового стану.

5. Успішне проведення фінансового аналізу в великій мірі залежить від організації аналітичної роботи. Найкращі результати мають ті підприємства, де добре налагоджений бухгалтерський облік, економічна служба, де аналізом займається не тільки економіст і бухгалтер, а всі спеціалісти. Організовує і спрямовує всю роботу з фінансового аналізу бухгалтер з економістом. Вони разом складають план аналітичної роботи.

Всю аналітичну роботу можна поділити на два етапи:

1. підготовка;

2. використання і оформлення результатів.

Завданням першого етапу є складання плану фінансового аналізу, в ньому вказують:

• об’єкт аналізу – підприємство чи окрема бригада, цех ланка, галузь;

• визначають мету аналізу, тобто вказують те, що потрібно встановити в результаті аналізу;

• підбирають аналітичну інформацію;

• складають форми аналітичних таблиць;

• призначають виконавців і розподіляють між ними обов’язки.

На другому етапі уточнюють план аналітичної роботи, перевіряють вірогідність даних, опрацьовується інформація, узагальнюється, заноситься в таблиці, виявляються невикористані резерви підвищення фінансової стійкості, визначають суму коштів, які потрібні для проведення різних заходів, щоб ці резерви втілити у життя, готують проекти наказів, чи постанов по результатах аналізу, обговорюють результати аналізу на зборах, забезпечують контроль за виконанням постанов, рішень, наказів.

Інформація, яка береться для аналізу, повинна в повній мірі відображати всі сторони роботи підприємства. Узагальнення результатів аналізу вимагає складання аналітичних таблиць, де б стисло розміщувалася вся інформація. Узагальнення повинно бути таким, щоб забезпечувалась повнота висновків, наочність і своєчасність.

Узагальнення результатів аналізу проводять в такій послідовності:

1. складають прості або складні аналітичні таблиці. В окремих випадках замість таблиць результати аналізу подають у вигляді графіків.

2. послідуюче узагальнення результатів аналізу полягає в об'єднанні аналітичних таблиць і графіків в такій послідовності, яка визначає взаємозв’язок і вплив факторів, різних причин з резервами. Форма узагальнення може бути різна – аналітична записка, звітна доповідь рапорт-звіт, групування резервів.

Тама 2. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу

1. Значення бухгалтерського балансу для фінансового аналізу

діяльності підприємства

2. Економічна оцінка балансу підприємства.

3. Необхідність та порядок перетворення бухгалтерського

балансу в аналітичний баланс – нетто

4. Методи перевірки бухгалтерського балансу та оцінки активів

5. Характеристика форм фінансової діяльності

Література:1Коробов М.Я. с. 59-74

1. Лахтінова Л.С. с. 64-157

2. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку № 1-5

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу підприємства є бухгалтерський баланс.

Бухгалтерський баланс - це найважливіша форма бухгалтерської звітності, що відображає стан коштів підприємства та їх джерел у грошовій формі та кінцевий результат його виробничо-господарської діяльності на визначену дату

Бухгалтерський баланс вміщує інформацію, на основі якої можна встановити кошти, які має підприємство в своєму розпорядженні, джерела їх формування, напрями та ефективність використання, стан розрахунків з юридичними та фізичними особами, платоспроможність, фінансову стійкість. Він дає змогу визначити склад і структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність оборотних коштів, наявність власного капіталу та зобов’язань, стан та динаміку дебіторської та кредиторської заборгованості. Одержання такої інформації – необхідна умова для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінки ефективності наступних вкладень капіталу і розміру фінансових ризиків.

За балансом визначають чи зуміє підприємство в найближчій час виконати свої зобов’язання перед третіми особами – акціонерами, інвесторами, кредиторами, покупцями, продавцями і т.д., чи йому загрожують фінансові труднощі.

Також, за балансом визначають кінцевий фінансовий результат роботи підприємства як нарощування власного капіталу за звітний період, який відображають у вигляді прибутку або збитку в пасиві балансу.

Отже, бухгалтерський баланс призначений не тільки для відображення стану господарських засобів і джерел їх формування на певну дату, але й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, як правило зовнішнім користувачам (фінансовим і податковим органам, банкам тощо).

Грамотний фінансист аналітик може знайти, компетентно читаючи бухгалтерський баланс, при необхідності залучаючи дані управлінського обліку, відповіді на такі питання:

• можна вияснити який загальний обсяг фінансових ресурсів, їх структуру і динаміку. В аналізі найчастіше виникає потреба визначити зміни, що відбулися за звітний період щодо загальної суми фінансових ресурсів, їх складових – власних і позикових ресурсів – статутного капіталу, банківських кредитів, довго - та короткотермінових коштів і ін.

• можна визначити рівень ліквідності та платоспроможності підприємства.

• розподіл фінансових ресурсів на основні та інші необоротні та оборотні кошти (власні позичені).

Баланс підприємства містить інформацію для оцінки показників рентабельності використання капіталу. Все це дозволяє зробити висновок про ефективну (не ефективну) роботу підприємства.

Форма 1 „Баланс” наближена до Балансу – нетто, до валюти якого не включається сальдо контрактивних і контрпасивних рахунків, тобто „знос основних засобів”, „знос малоцінних і швидкозношуваних предметів”, „торгова націнка”. До валюти Балансу включається залишкова вартість основних засобів (різниця між первісною вартістю і зносом основних засобів); залишкова вартість нематеріальних активів (різниця між первісною вартістю і сумою зносу); купівельна вартість товарів (різниця між продажною вартістю і торговою націнкою); нерозподілені прибутки (непокриті збитків) звітного року (різниця між одержаними і використаними прибутками у звітному році та збитками).

. Баланс повинен бути правильно побудований, а саме:

• повністю охопити господарський процес підприємства в усій його різноманітності;

• давати належне групування господарським явищам;

• вивчити зв’язок між цими явищами, тобто встановити правильну кореспонденцію рахунків, що дають змогу аналізувати не тільки фінансово-господарську діяльність, але й рух майнових засобів підприємства.

Бухгалтерський баланс складають на підставі даних поточного бухгалтерського обліку, згрупованих в Головній книзі, журналах-ордерах і даних аналітичного обліку.

Бухгалтерський баланс складається з двох частин: ліва – актив, права – пасив. В активі відображаються склад і розміщення засобів підприємства, в пасиві – джерела утворення цих засобів. Кожен вид засобів або джерел їх утворення називають статтею, схожі за економічним змістом статті бухгалтерського балансу поєднані в розділи, а розділи – в економічно-однорідні групи. Це підвищує пізнавальні якості балансу, полегшує контроль за використання засобів, забезпечує проведення аналізу фінансового стану.

Сума активу завжди повинна дорівнювати сумі пасиву.

Кожна стаття балансу має грошовий вираз, що називається оцінкою статті.

Для оцінювання прогнозування фінансового стану підприємства потрібно вміти читати бухгалтерський баланс і добре володіти методикою його аналізу.

5. З 1.01.2000 року на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджено форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам.

Форма 1 „Баланс”

Форма 2 „Звіт про фінансові результати”, що містять дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період.

Форма 3 „Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційними, інвестиційними і фінансовими напрямками діяльності підприємства.

Форма 4 „Звіт про власний капітал”, що відображає зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

Примітки до звітів – сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Зазначенні Положення (стандарти) №1-5 застосовуються для складання бухгалтерської звітності за операціями, що відбуваються з 2000р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 „Загальні вимоги до бухгалтерської звітності” визначає мету фінансової звітності, її склад, основні елементи, звітний період, якісні характеристики, принципи підготовки і розкриття інформації. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 вводить у використання 19 термінів, які переважно є принципово новими і трактуються згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку. П’ять з них присвячені новим формам фінансових звітів, а ще п’ять – основним елементам фінансових звітів (активам, зобов’язанням, власному капіталу, доходам, витратам). Вперше дається визначення консолідованої фінансової звітності, принципу бухгалтерського обліку, розкриття суттєвої інформації.