- •Методичні вказівки
- •Зміст модуля I
- •1. Основні хімічні поняття і стехіометричні закони
- •1.1. Предмет хімії і основні хімічні поняття
- •1.2. Основні закони хімічної взаємодії
- •1.3. Запитання для самоконтролю
- •1.4. Задачі для самоконтролю
- •2. Основні класи неорганічних сполук
- •2.1. Оксиди
- •2.2. Гідрати оксидів
- •2.2.1. Основи
- •2.2.2. Амфотерні гідроксиди
- •2.2.3. Кислоти
- •2.4. Запитання для самоконтролю
- •2.4. Задачі для самоконтролю
- •3. Будова атома. Періодичний закон д.І.Менделєєва
- •3.1. Загальні уявлення про будову атома, природа електрона і характеристики його стану в атомі
- •3.2. Квантові числа
- •3.3. Розподіл електронів в атомі, електронні й електронно-графічні формули елементів
- •3.4. Періодичний закон та періодична система елементів д.І.Менделєєва
- •3.5. Радіуси атомів та йонів елементів
- •3.6. Закономірності зміни енергетичних характеристик елементів.
- •Енергія йонізації
- •Енергія спорідненості до електрона
- •Електронегативність атомів
- •3.7. Запитання для самоконтролю
- •3.8. Задачі для самоконтролю
- •4. Хімічний зв’язок. Кристалічний стан речовин
- •4.1. Основні типи хімічного зв’язку. Ковалентний зв’язок
- •4.2. Іонний зв'язок
- •4.3. Металічний зв'язок
- •4.4. Водневий зв'язок
- •4.5. Міжмолекулярна взаємодія
- •4.6. Тверді тіла. Типи кристалічних граток
- •4.7. Запитання та задачі для самоконтролю
- •5. Основи хімічної термодинаміки
- •5.1. Основні термодинамічні поняття
- •5.2. Термохімія.
- •5.3. Напрям перебігу хімічних процесів.
- •5.4. Питання для самоконтролю
- •5.5. Задачі і вправи для самостійної роботи
- •6.Хімічна кінетика і рівновага
- •6.1. Загальні уявлення про швидкість хімічних реакцій
- •6.3. Закон діючих мас
- •6.4. Енергія активації
- •6.5. Вплив температури на швидкість реакції
- •6.6. Каталіз
- •6.7. Хімічна рівновага
- •6.8. Вплив зовнішніх факторів на хімічну рівновагу. Принцип ле Шательє
- •6.9. Запитання та задачі для самоконтролю
- •Список рекомендованої літератури
5.2. Термохімія.
Теплові ефекти хімічних процесів вивчає термохімія. При розрахунках використовуються стандартні теплові ефекти , тобто визначені за стандартних умов (за температури 298,15 К і тиску 101,3 кПа). Рівняння реакцій, в яких зазначено тепловий ефект, а також агрегатний стан речовин, називають термохімічними. З такими рівняннями можна виконувати ті ж дії, що і з алгебраїчними (складати, віднімати, помножувати на коефіцієнт тощо).
Усі термохімічні розрахунки базуються на двох законах термохімії.
Перший закон термохімії – закон Лавуазьє і Лапласа (1760) формулюється так: Тепловий ефект утворення хімічної сполуки дорівнює тепловому ефекту розкладання цієї сполуки тільки із зворотним знаком.
Наприклад, при утворенні 1 моль води із водню і кисню виділяться 241,8 кДж/моль.
кДж/моль
Таку саму енергію треба затратити, щоб розкласти 1 моль пароподібної води на водень і кисень, тобто
кДж/моль
Теплота утворення – це тепловий ефект реакції утворення 1 моль даної сполуки з простих речовин, найстійкіших за даних умов.
, ,0 кДж/моль
Теплота утворення, віднесена до 1 моль речовини за температури 298 К і тиску 101 кПа (760 мм рт. ст.), називається стандартною теплотою утворення і позначається .
Значення стандартних теплот утворення багатьох хімічних сполук визначені й зведені в таблиці термодинамічних величин і наводяться в довідниках.
Теплота утворення (ентальпія утворення) простих речовин у стійкому стані за стандартних умов має нульове значення. Наприклад, , .
Другий закон термохімії – закон Гесса (основний закон термохімії) (1840) формулюється так: Тепловий ефект хімічної реакції не залежить від характеру й послідовності її стадій, а визначається лише початковими і кінцевими продуктами реакції та їх фізичним станом (при V=const або P=const).
Наприклад, при згорянні 1 моль графіту з утворенням вуглекислого газу (СО2) виділяється 393,0 кДж теплоти. Якщо процес провести через проміжну стадію з утворенням СО і подальшим його згорянням до СО2, то в першому випадку (утворення СО) виділяється 110,5 кДж теплоти, а в другому (утворення СО2 з СО) виділяється 282,5 кДж.
Із цього прикладу видно, що сума теплових ефектів проміжних реакцій (110,5+282,5=393,0 кДж/моль) дорівнює тепловому ефекту прямої реакції.
Примітка: Закон Гесса застосовують до процесів, що відбуваються при постійному об’ємі або при постійному тиску.
Наслідки із закону Гесса:
1.Тепловий ефект хімічної реакції ΔНох.р. дорівнює сумі теплот утворення продуктів реакції мінус сума теплот утворення вихідних речовин. Тобто для реакції
аА+вВ=сС+dD (5.3)
(5.4)
Приклад. Визначити тепловий ефект реакції Al2O3+3SO3=Al2(SO4)3, якщо відомо, що = -1675 кДж/моль; = -395 кДж/моль; = -3434 кДж/моль.
Розв’язання. Згідно з рівнянням (5.4) маємо
=-3434+1675+3·395,2=-553,4кДж
2.Тепловий ефект хімічної реакції ΔНх.р. дорівнює сумі теплот згорання вихідних речовин мінус сума теплот згорання продуктів реакції. Тобто для реакції(5.3)
(5.5)
Стандартною теплотою (ентальпією) згоряння називається тепловий ефект реакції окислення 1 моль даної сполуки в атмосфері кисню до утворення вищих оксидів елементів, які входять до її складу, за стандартних умов. Значення стандартної ентальпії згоряння також можна найти в термодинамічних таблицях.
Із закону Гесса витікає ще кілька наслідків:
якщо здійснюються дві реакції, які приводять із різних початкових станів до однакових кінцевих станів, то різниця теплових ефектів дорівнює тепловому ефекту переходу з одного початкового стану в другий;
якщо здійснюються дві реакції, які приводять із однакових початкових станів до різних кінцевих станів, то різниця між їхніми тепловими ефектами дорівнює тепловому ефекту переходу з одного кінцевого стану в другий.
Таким чином, застосовуючи закон Гесса, можна обчислити теплові ефекти окремих реакцій, особливо проміжних стадій, які експериментальним шляхом визначити неможливо.
У термохімії визначають й інші теплові ефекти: теплоту розчинення, теплоту нейтралізації, теплоту плавлення та ін.
Теплота розчинення.
Багато хімічних реакцій перебігає у розчинах, і їх тепловий ефект залежить не тільки від енергії хімічної взаємодії самих речовин, але і від теплоти їх розчинення в розчиннику.
Теплота розчинення твердої речовини в основному є сумою двох величин: теплоти руйнування кристалічної решітки ( >0) та теплоти сольватації іонів молекулами розчинника ( <0):
= +
Знак сумарного теплового ефекту залежатиме від того, який із цих доданків більший за абсолютною величиною.
Теплота нейтралізації.
Теплота нейтралізації - тепловий ефект, який спостерігається при нейтралізації одного моль еквівалента кислоти одним моль еквівалента гідроксиду в розведених водних розчинах.
При взаємодії 1моль еквівалента сильної кислоти з 1моль еквівалента сильного гідроксиду в розведених водних розчинах виділяється майже однакова кількість теплоти
= -55,9 кДж/моль (при 298 К).
Розглянемо для прикладу реакцію нейтралізації сильної кислоти сильною основою (лугом):
НС1 + NaOH = NaC I + Н2О,
або в іонній формі:
Н+ + Сl- + Na+ + ОН- = Na+ + Сl- + Н2О.
Після скорочення одержимо:
Н+ + ОН- = Н2О; = -55,9 кДж/моль.
Сталість теплот нейтралізації пов'язана з тим, що при взаємодії будь-якої сильної кислоти з будь-якою сильною основою, повністю дисоційованими у водних розчинах, у всіх випадках протікає однакова реакція: з іонів Н+ кислоти і іонів ОН- гідроксиду утворюються молекули води. Зрозуміло, що однаковим реакціям відповідає й однаковий тепловий ефект.
Нейтралізація слабких кислот сильними основами або сильних кислот слабкими основами супроводжується одночасно дисоціацією слабкого електроліту. При цьому виділяється або поглинається теплота дисоціації , яка залежить від кількості теплоти, що поглинається при розпаді молекул слабкого електроліту на іони й теплоти сольватації іонів слабкого електроліту молекулами розчинника. Залежно від того, яка теплота з двох названих буде більшою, теплота дисоціації може бути додатною або від'ємною. Таким чином, теплота нейтралізації слабких кислот і гідроксидів складається із теплоти утворення води з іонів Н+ і ОН- (-55,9 кДж/моль) і теплоти дисоціації слабкого електроліту :
= -55,9 + .
Теплоємність.
Загальна теплоємність системи — це кількість теплоти, яка потрібна для підвищення температури системи на один градус. Оскільки вона є величиною екстенсивною, то більш зручно користуватися теплоємністю, віднесеною до одиниці кількості речовини. В залежності від цього розрізняють питому (на 1 г чи 1 кг маси речовини) та мольну (на 1 моль) теплоємності. Їх величини залежать також від умов нагрівання — СV (при V = const) та Ср (р = const). Теплоємність залежить від природи речовини, а також від температури, тому розрізняють середню теплоємність (чи ) у заданому інтервалі температур (від Т1 до Т2) та істинну теплоємність Ср (або СV) при заданій температурі Т. Середня теплоємність
; .
а істинна теплоємність
;
Середня теплоємність наближається до істинної ( →Cр) при зменшенні температурного інтервалу, коли (Т2— Т1) —> 0. Для 1 моль ідеального газу Cр = CV +R (рівняння Майєра). Робота розширення 1 моль ідеального газу в різних процесах розраховується за формулами:
Ізобарний процес (p=const) |
Ізохорний процес (V=const) |
Ізотермічний процес (T=const) |
Адіабатичний процес (δQ=0) |
Ap=p(V2 - V1) pV=RT Wp=R(T2 - T1) |
dV=0 AV=0 |
AT= RT ; AT= RT |
δA=-dU; CV=dU/dT; dU= CV∙dT; δAQ=- CV∙dT; AQ= CV∙(T1 - T2); |
Температурну залежність Cр звичайно представляють у вигляді емпіричних рівнянь типу
Cр = а +bТ + cT 2 ; Cр = а +bТ + c′ T -2
та інших. У довідкових таблицях наводяться значення коефіцієнтів a, b, c, c′… та інтервал температур, для якого виправдовуються ці залежності.
Залежність теплового ефекту хімічних реакцій від температури описується рівнянням К.Кірхгофа в диференціальній
(d∆Hp/dT)p = ∆Cp та інтегральній формах.