- •1.Об'єкт, предмет, завдання й інформаційна база навчальної дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини». Соціально-трудовий напрямок розвитку економічної думки.
- •2.Основні методи дослідження трудових процесів.
- •3.Сутність категорії «труд» і її соціально-економічні характеристики. Зміст, характер і види праці.
- •4.Економічна й соціальна ефективність заходів щодо вдосконалювання організації праці.
- •5.Населення як суб'єкт демографічних, економічних і соціальних процесів і явищ.
- •6.Ефективність праці. Сутність продуктивності, продуктивності праці і її значення для соціально-економічного розвитку суспільства.
- •7.Трудові ресурси суспільства. Відтворення населення й трудових ресурсів. Демографічна й соціальна мобільність трудових ресурсів.
- •8.Показники й методи виміру продуктивності праці.
- •9.Трудовий потенціал суспільства: поняття, структура й показники.
- •10.Фактори зміни продуктивності праці і їхня класифікація.
- •11Людський капітал суспільства.
- •12.Резерви росту продуктивності праці й їхнє виявлення. Програми управління продуктивністю праці.
- •13.Поняття системи соціально-трудових відносин, принципи її функціонування й фактори формування. Місце соціально-трудових відносин у системі відносин ринкової економіки.
- •14.Сутність соціальної політики, її мети й завдання в області доходів населення. Соціальний захист населення.
- •15.Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин.
- •16.Доходи, їхній склад і структура. Диференціація доходів населення.
- •17.Основні суб'єкти соціально-трудових відносин. Їх завдання, функції й роль у регулюванні соціально-трудових відносин.
- •18.Поняття й показники рівня життя населення.
- •19.Міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин.
- •20.Заробітна плата як соціально-економічна категорія, її сутність і функції.
- •21.Сутність соціального партнерства і його роль у функціонуванні ринкової економіки. Форми й принципи соціального партнерства.
- •22.Організація заробітної плати.
- •23.Держава, наймані робітники й профспілки, роботодавці і їхні організації й об'єднання як суб'єкти соціального партнерства.
- •24.Форми й системи заробітної плати.
- •25.Правові основи й механізм соціального партнерства.
- •26.Тарифна система організації оплати праці. Безтарифна модель оплати праці.
- •27.Ринок праці як підсистема ринкової економіки: сутність, зміст й структура.
- •28.Регулювання оплати праці.
- •29.Умови формування й функціонування ринку праці, його особливості в умовах довершеної й недовершеної конкуренції.
- •30.Планування праці, його роль в управлінні людськими ресурсами.
- •31.Попит та пропозиція на ринку праці. Кон'юнктура ринку праці.
- •32.Трудові показники, їхній взаємозв'язок і вплив на ефективність діяльності суб'єктів господарювання.
- •33.Сегментація й гнучкість ринку праці.
- •34.Види планів з праці.
- •35.Регулювання ринку праці.
- •36.Методи планування трудових показників на рівні підприємства. Розробка плану продуктивності праці.
- •37.Особливості національного ринку праці.
- •38.Методи розрахунку чисельності працівників.
- •39.Теорії ринку праці і його сучасні моделі.
- •40.Методи планування фонду оплати праці. Планування середньої заробітної плати.
- •41.Соціально-економічна сутність, форми, види й показники зайнятості.
- •42.Економічний аналіз у соціально-трудовій сфері. Значення економічного аналізу в сфері праці.
- •43.Безробіття як соціально-економічне явище, його сутність, види й показники.
- •44.Звітність із питань праці
- •45.Державне регулювання зайнятості населення.
- •46.Сутність і значення аудиту в сфері праці.
- •47.Міжнародний досвід регулювання зайнятості.
- •48.Напрямки, етапи й методи проведення аудиту в сфері праці.
- •49.Сутність, зміст, завдання й значення організації праці.
- •50.Органи й об'єкти моніторингу соціально-трудової сфери.
- •51.Організація праці на макро-, мезо-, і мікрорівнях.
- •52.Сутність, завдання й напрямки моніторингу соціально-трудової сфери
- •53.Поділ і кооперація праці
- •54.Джерела інформації для моніторингу соціально-трудової сфери.
- •55.Організація й обслуговування робочих місць.
- •56.Міжнародна організація праці (мот) у сучасному світі: мети, завдання, структура й пріоритетні напрямки діяльності
- •3)Генеральный директор
- •57.Умови праці: сутність, значення й фактори їх формування.
- •59.Нормування праці як провідна складова її організації. Методи нормування праці.
- •60.Глобалізація економіки і її вплив на соціально-трудову сферу.
17.Основні суб'єкти соціально-трудових відносин. Їх завдання, функції й роль у регулюванні соціально-трудових відносин.
К осн-м субьектам СТО относятся:Государство, работодатели(предприниматели) и их союзы(обьед-я), наёмные работники и представители их интересов-профсоюзы. Госуда́рство — особая организация общества, объединённого общими социальными, культурными интересами, занимающая определённую территорию, имеющая собственную систему управления и обладающая внутренним и внешним суверенитетом.Государство – это законодатель (формирует и совершенствует нац.труд.законодательство), защитник прав, регулировщик, работодатель, гарант конституционных законодательно установленных прав всех сторон отношений; организатор, регулятор СТО. Эти ф-ции реализуются как через введение в действие законодательных актов, так и через принятие гос.программ совершенствования СТО. Работодатель – это человек, работающий самостоятельно и постоянно нанимающий для осущ-я труд.процесса одного или нескольких работников,лицо,которое предоставляет работу.Особая роль в том, что они создают рабочие места, определ-т обьёмы и стрру спроса на раб силу.привлекают её к общ-му пр-ву через мех-мы рынка тр,организуют пр-во,закл с наёмн раб-ми труд-е договоры,контракты,ведут переговоры по заключ коллектх дог-в,образуют фонд оплаты труда и выплачт з-п. Позиции работодателя в условиях формирования раб.силы являются более сильными, чем у наёмного работника. Наемные Работники– лица, которые заключили письменный трудовой договор, контракт или устное соглашение с руководителем предприятия любой формы собственности или отдельным лицом об условиях трудовой деятельности, за которую они получают оговоренную при найме (т. е. при заключении договора) оплату наличными деньгами или натурой, а также избранные, назначенные или утвержденные на оплачиваемую должность лица, включая директоров и управляющих предприятий, служителей религиозных культов. Наемные работники распределяются на две подгруппы: гражданское население и военнослужащие. По длительности найма на работу различаются: а) постоянные работники, среди которых выделяются работники, у которых трудовой договор не определяет продолжительность найма, и работники, у которых трудовой договор определяет продолжительность найма, но она достаточно большая для отнесения их к временным работникам или нанятым на случайные работы; б) временные работники; в) сезонные работники; г) работники, нанятые на случайные работы.Наёмный работник: его главная роль в защите интересов и прав наёмного работника и его правительства. Наёмные работники составляют 90% от всех занятых. Они наименее защищены и более уязвимы. Профсоюзы на уровне предпр-я заключ-т коллект-й договор.Сам наёмн раб-к берёт на себя обяз-во работать на предприятии.Профсоюз-обеспечить работу раб-ку.На террит уровне интересы наёмн раб-в предст-т рег-е отраслевые профсоюзы,регтон-е обьед-е профсоюзов.-на отрасл-м уровне интересы наёмн раб-в предст-т отраслевые профсоюзы-на нац-м уровне интер наём раб-в предст-т Федерация профсоюзов Укр.и независимые,не вошедшие в Федерацию отраслевые профсоюзы.Трёхстороннее сотрудничество в большинстве стран рассматривается как ключевая составляющая.