18. Цілеспрямованість цінової політики.

Для розроблення відповідної цінової політики підпр-во має чітко визначити цілі ціноутворення. Вони виливають з аналізу становища підпр-ва на ринку та його загальних цілей на цьому ринку. Отже, цілі ціноутворення не повинні розглядатися як окремо взяті. Вони покликані сприяти успішному здійсненню маркетингової стратегії підпр-ва.

Політика ціноутворення може переслідувати різні цілі: *максимізація поточних прибутків; *лідерство в якості товарів; *лідерство на ринку; *збереження зайнятих позицій. Мета максимізації поточного прибутку досить поширена за умов, коли: *підпр-во пропонує унікальні товари, відсутні в конкурентів; *попит на ті чи інші товари значно перевищує пропозицію. В умовах високої насиченості ринку може виникнути ситуація, коли підпр-во буде зацікавлене збувати свої товари за будь-якою ціною з метою мише втримати позиції на ринку. Цілі політики, розраховані на завоювання і підтримку лідерства на ринку, реалізується на ранніх стадіях ЖЦТ-новинок. На основі точного визначення структури витрат розраховуються такі нові ціни, які дають змогу досить тривалий час працювати з достатнім прибутком, доступні споживачам і не викликаютьбажання в конкурентів поборотися з лідерство на ринку. Обираючи цілі цінової політики, спрямовані на досягнення лідерства за якістю товарів, підп-ва прагнуть перевершити конкурентів шляхом максимального поліпшення якісних характеристик виробів. Поліпшення якості товарів означає й підвищення ціни на них. І якщо таке підвищ.розглядається споживачами як цілком припустиме, то підпр-во тоже з успіхом відійти від конкурентної боротьби.

19. Проведення політики цінової або нецінової конкуренції.

Існують такі методи конкурентної боротьби: 1)цінова конкуренція; 2)нецінова конкуренція; 3)злоченна конкуренція.

Цінова конкур. хар-ся зниженням товарної ціни. Викор. на ринках з високою еластичністю попиту. Є такі види:

*предметна цінова конкур. – продавець відкрито сповіщає про зниж. цін на свій товар.

*скрита цінова конкур. – виробник-продавець утримує стабвльну ціну на свій товар і в той же час збільшує якість послуг та обслуговування. Викор. підпр-вами, які не стабільні ( для виживання).

Нецінова конкур. хар-ся тим, що на першому плані стоїть висока надійність товару, сучасний дизайн. Може відбув не тільки поставка продукції “під ключ”, але й випуск, в тому числі монтаж. Передбач. стимулювання збуту; розширення частки у ринку.

20. Основні недоліки цінової політики вітчизняних підприємств.

Керівники вітчизняних підпр-в змушені приймати рішення з ціноутворення в умовах невизначеності наслідків таких рішень. Невизначеність часто пов’язана не стільки з недосконалістю господарського механізму і законодавства, скільки із браком економічних, комерц. знань і практичного досвіду. Така ситуація призводить до того, що багато підпр-в внаслідок недостатнтого аналізу критичних для виживання факторів зовнішнього середовища постійно змушені працювати в умовах підвищ. ризику.

Компанії, що пропонували одну марку на масовому ринку, програвали порівняно з фірмами, які пропонували дорогі і дешеві товари різним сегментам ринку.

21. Особливості формування цінової політики підприємств в умовах регіонального ціноутворення.

Залежно від території дії розрізняють такі ціни: 1)ціни єдині; 2)ціни регіональні (зональні, місцеві, тощо).

Єдині ціни встановл-ся і регул-ся держ. органами. Йдеться про такі види продукції і послуг, як газ, електроенергія, тр-т, квартплата та ін.

Регіональні і місцеві ціни регул. Регіональними органами влади та управління. В проуесі формування ці ціни орієнт-ся на витрати виробництва та реалізації, що склад. в даному регіоні. Регіональними є ціни і тарифи на переважну більшість надаваних населенню комунальних і побутових послуг.

Також розрізняють:

1. ціни внутрішнього ринку, що спираються на величину національної вартості товару. Ціни внутрішнього ринку залежать: *від рівня продуктивності праці, *від стр-ри націонольного в-ва, *від внутрішніх макроекон. показників держави.

2. Ціни світового ринку. Світові ціни спираються на інтернаціональну вартість на на безліч інших факторів. Світові ціни – це, як правило, “ціна продавця” в основних центрах експорту даного товару і “ціна покупця” в найважливіших центрах імпорту його.

22. Взаємозв”язок державної цінової політики і політики підприємства в умовах вітчизняного ринку.

Державна цінова політика має буть зорієнтована на встановлення партнерських економічних відносин між виробниками та споживачами продукції. Реально це проявляється в розробці та прийнятті відповідних законів, що визначають основні правила поведінки суб’єктів на ринку. Такий підхід сприяє створенню умов для здорової конкуренції в процесі реалізації продукції. При цьому держава стримує прагнення окремих підпр-ців нейтралізувати або послабити маку конкуренцію, в законодавчому порядку коригуючи їх комерційну діяльність на ринку, а також захищаючи інтереси споживачів продукції.

23. Особливості використання контролінгу в ціновій політиці.

Контроль у ціноутворенні – вимірювання та аналіз результатів виконання стратегічних планів цінової політики, а також впровадження дій по їх коригуванню.

В умовах ринку, коли підпр-во самостійно займається питаннями ціноутворення на продукцію, зростанню ефективності його маркетингової діял-ті в процесі реалізації продукції сприяє контроль. Завдяки йому створюються умови для більш гнучкого реагування ціни на зміну кон’юнктури ринку на основі зіставлення планових і реальних обсягів продажів продукції, а також відповідно величин прибутку від її реалізації.

Таким чином, дослідження кон’юнктурних особливостей ринку дає змогу підпр-ву мати уявлення про основні напрями розвитку ринку в прогнозній перспективі, дозволяє визначити основні причині зв’язки між товарним ринком і ціною, розкрити загальні закономірності розвитку процесу ціноутворення в умовах кон’юнутури ринку.