- •1. Формування цінової політики.
- •2. Сутність цінової політики та її місце в управлінні маркетингу.
- •3. Цінова політика на різних фазах розвитку ринку.
- •4. Ціноутворення на різних типах ринків.
- •5. Функціональні аспекти цінової політики підприємства.
- •8. Політика цін при вертикальному і горизонтальному розподілі ринку.
- •10. Що передбачає політика граничного ціноутворення.
- •11. Алгоритм формування цінової політики підприємства.
- •13. Тактичний підхід при формуванні цінової політики.
- •14. Стратегічний підхід при формуванні цінової політики. (Довгострокова дія).
- •15. Структура, форми та види цінової політики підприємства.
- •16. Цінова політика підприємства та особливості її формування в сучасних умовах.
- •17. Функціональні аспекти цінової політики підприємства.
- •18. Цілеспрямованість цінової політики.
- •19. Проведення політики цінової або нецінової конкуренції.
- •20. Основні недоліки цінової політики вітчизняних підприємств.
- •27. Роль зворотнього зв’язку в ціновій політиці.
- •30. Цінова тактика підприємства та її роль в системі оперативного управління цінами.
- •31.Варіанти цінової політики.
- •33.Сутність та структура оптової ціни підприємства.
- •34.Оптова ціна промисловості: сутність та особливості визначення.
- •35. Особливості використання роздрібних цін в умовах вітчизняної економіки.
- •36. Зміст та особливості використання цін фас, фоб, каф, сиф.
- •37. Формування ціни на конкурентному ринку.
- •38.Ціна і рівновага ринку.
- •41. Ціни та їх класифікація.
- •42. Класифікація цін в залежності від галузей та сфер економіки.
- •43. Класифікація цін в залежності від території дії.
- •55.Маркетингові цілі і цілі ціноутворення.
- •56. Розкрийте сутність трансфертної ціни.
- •57.Признаки, по яким класифікуються ціни.
- •62.Підходи до вибору мети ціноутворення.
- •78Структура витрат у собівартості продукції та її урахування при формуванні цін
- •79. Особливості використання ціни в умовах маркетингового комплексу
- •87.Сутність методичного підходу до формування ціни на основі собівартості продукції.
- •90.Реакція споживачів на зміну цін.
- •91.Реакція конкурентів на зміну цін.
- •95.Цінова еластичність попиту, сутність, методи визначення. Види еластичності попиту.
- •141.Стратегічні рішення по ціноутворенню.
- •142.Роль цінової конкуренції в умовах маркетингової діяльності підприємства.
- •143. Оцінка стратегії ціноутворення.
- •102. Витратний підхід до визначення рівня ціни
- •104.Особливості формування ціни з орієнтацією на конкуренцію
- •105. Граничне ціноутворення та цого роль в ціновій політиці.
- •109.Ціноутворення в системі маркетингу
- •110. Сутність методів ціноутворення
- •111. Методи непрямого маркетингового ціноутворення.
- •112. Методи прямого маркетингового ціноутворення
- •113. Критерії вибору методу ціноутворення
- •114. Методи ціноутворення з орієнтацією на ринковий попит
- •115. Метод ціноутворення на основі витрат виробника
- •116. Метод ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію.
- •118. Методи непрямого маркетингового ціноутворення
- •101. Основні напрямки щодо формування ціни в умовах ринкової діяльності підприємства.
- •103. Ціннісний підхід в ринковому ціноутворенні
- •106. Цінове рішення та особливості його формування в умовах діяльності вітчизняних підприємств.
8. Політика цін при вертикальному і горизонтальному розподілі ринку.
Диференціація цін має місце, якщо продавець за однакові чи приблизно однакові послуги (набори послуг) у межах визначеного інтервалу часу запитує в різних груп покупців високі ціни, що відрізняються одні від одних по своїх запланованих дискретних рівнях. Дієвість політики диференціації ціноутворення визначається наявністю таких передумов:
• Продавець через низку об’єктивних причин виходячи з інтересів свого бізнесу знаходить не пов’язані один з одним регіональні чи загальнодержавні ринки з різними закономірностями формування і тенденціями розвитку купівельного попиту. Ця ситуація припускає так звану вертикальну диференціацію. Здійснюється тоді, коли монополіст продає свій товар на цих ринках за різними цінами. Це можливе тоді, коли ринки ізольовані один від одного і різняться за ціновою еластичністю попиту.
• Єдиний ринок товару з об’єктивних причин, а також у зв’язку зі специфічними заходами продавців розчленовується на окремі споживчі сегменти та однорідні прошарки покупців, що відрізняються як пред’явленою купівельною спроможністю, так і іншими факторами, що формують попит. Ці значимі особливості ринкового середовища визначають так званий горизонтальний розподіл ринку.
9. Політика цін при стратегії товарної концентрації.
Використовуючи цю стратегію, підпр-во виділяє споживчий сегмент, специфіка якого визнач-ся низькими цінами чи унікальною пропозицією. Підпр-во контролює рівень витрат за рахунок концентрації своїх зусиль на декількох ключових товарах, призначених для специфічних споживачів шляхом створення особливої репутації на ринку, що може бути не цілком задоволений конкурентам.
Рис. Залежність рівня прибутковості інвестицій від розміру ринк.частки в загал. стратегіч. моделі Портера.
1– політика концентрації, 2– погано сконцентрована політика, чи політика диференціації цін за відсутністю цінового лідерства; 3 –цінове лідерство за проведення політики диференціації цін.
відповідно до моделі Портера залежність між часткою на ринку і прибутковістю конкретного інвестиційного проекту може бути представлена U-подібною формою. Підпр-во, що працює на товорному ринку з невеликою часткою (до 10 %), що може процвітати завдяки розробленню стратегії, чітко сконцентрованої на яку-небудь одну конкурентну “нішу” чи “вікно”. Підпр-во, яке володіє значною часткою ринку, може успішно працювати за рахунок наявних переваг у розмірах загал. витрат чи кваліфіковано здійсн-ної політики диференціювання продажних цін у зазначених вище напрямах. Підп-во, яке володіє унікальн. продукцією чи перевагами в рівнях витрат, не в змозі досякти високих значень показників ринкової ефективності, хоча й працює на значному ринковому просторі, і неминуче виявляється в числі аутсайдерів ринку (біля позиції 2).
10. Що передбачає політика граничного ціноутворення.
Як спосіб грунтується на калькуляційних оцінках собівартості (витрат), але є технічно складнішим за способи, що спираються на “ціну з надбавкою”. За цієї політики надбавка робиться тільки до гранично високої собівартості виробництва кажної наступної, додаткової одиниці вже освоєного товару чи послуги. Цей спосіб доцільний у тому разі, якщо гарантований продаж за трохи більшою ціною є достатнім для того, щоб покрити накладні витрати. Спосіб гран.ціно-ня поляг. у такому: як тільки досягнуто рівень продажу, що забезпечує покриття всіх витрат, включаючи накладні, продавець може дозволити собі знизити продажну ціну. Необх. лише покрити собівартість обслуговування одного додаткового клієнта. Будь-яка ціна, що перевищує цю додаткову собів-ть, дає додатковий прибуток, особливо за умови, що більш низька ціна стимулює підвищ. попиту на товар чи послугу. Якщо ж уся торговельно-збутова діял-ть базується на принципі гран. цін-ня, компанія ніколине компенсує свої накладні витрати і зрештою понесе збитки.
У політиці грн. цін-ня безсумнівно одне – продажна ціна ні в якому разі не повинна бути нижчою за гран. собів-ть в-ва однієї додаткової одиниці продукції. У противному разі для підпр-ва виникає реальна загроза мати збитки, і вони зростатимуть з кожною додатковою одиницею продукції, призначеної для продажу.