82. Валютний контроль.

Валютний контроль є специфічним видом фінансового конт­ролю.

Валютний контроль - це комплекс заходів, що здійснюють спеціально вповноважені державні органи та інші суб'єкти, спрямованих на забезпечення дотримання учас­никами валютних правовідносин валютного законодавства Ук­раїни під час проведення валютних операцій.

Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валют­ного регулювання і валютного контролю» (п. 1 ст. 12) визначе­но, що валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підля­гають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України

Валютний контроль поширено на всі валютні операції, икі виступають його об'єктом. Серед основних напрямів валютно го контролю слід виділити такі:

• перевірка наявності ліцензій на здійснення валютних опе­рацій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декре­том Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регу­лювання і валютного контролю»;

• перевірка дотримання порядку реєстрації Національним 6ан ком України договорів, що передбачають виконання резидента­ми боргових зобов'язань перед нерезидентами за кредитами й позиками в іноземній валюті;

• перевірка правомірності відкриття та використання бан­ківських рахунків резидентами за межами України;

• виконання резидентами вимог щодо порядку й термінів дек­ларування валютних цінностей та іншого майна, що знаходить­ся за межами України;

• виконання зобов'язань щодо обов'язкового продажу надход­жень у іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб;

• перевірка дотримання валютного законодавства під час пе­реміщення валютних цінностей через митний кордон України;

• своєчасність і повнота подання встановленої Національним банком України звітності про валютні операції.

Валютний контроль виконує такі функції:

по-перше, забезпечує режим законності під час проведення валютних операцій;

по-друге, здійснення валютного контролю дозволяє поперед­жати правопорушення у валютній сфері;

по-третє, в процесі здійснення валютного контролю виявля­ють факти порушення валютного законодавства та застосову­ють заходи юридичної відповідальності.

Суб'єктів, що здійснюють валютний контроль, поділяють на дві групи.

Першу групу становлять органи валютного контро­лю. Відповідно до п. 1 ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів Ук­раїни «Про систему валютного регулювання і валютного конт­ролю» основним органом валютного контролю є Національний банк України.

Другу групу суб'єктів, що здійснюють контроль за поряд­ком проведення валютних операцій, становлять агенти валют­ного контролю. На відміну від органів валютного контролю, агенти не мають права видавати нормативно-правові акти, що регулюють порядок здійснення валютного контролю.

3. Форми та методи публічної фінансової діяльності.

Методи фінансової діяльності держави це засоби і прийоми, за допомогою яких уповноважений державою орган від її імені мобілізує, розподіляє і використовує фонди грошових коштів.

Методи фінансової діяльності держави поділяють на такі групи:

І) методи формування грошових фондів;

ІІ) методи розподілу грошових фондів;

ІІІ) методи використання грошових фондів.

І. Методи формування фондів коштів:

- обов'язковий метод, який полягає в безоплатному І примусовому вилученні частини грошових коштів у власників (обов'язкові платежі податкового характеру, адміністративні штрафи тощо). Найвагоміший і найпоширеніший з цього виду платежів податок;

- добровільний метод, при якому відбувається залучення тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб на добровільних засадах (придбання державних і муніципальних цінних паперів, проведення лотерей, пожертвування тощо).

ІІ. Методи розподілу фондів коштів:

1) фінансування, що виражається в безоплатному, безповоротному й цільовому наданні грошових коштів з відповідних фондів;