58. Податки з юридичних осіб.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Основними податками, які спачують юридичні особи є податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість (ПДВ). Охарактеризуємо один з них.

І. Податок на прибуток підприємств.

Платниками податку з числа резидентів є:

а. суб’єкти господарювання – юридичні особи, які ведуть господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

б. управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

в. підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

г. неприбуткові установи та організації в разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу;

д. відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу І цього Кодексувинятком представництв.

Платниками податку з числа нерезидентів є:

а. юридичні особи, утворені в будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи із джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

б. постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом їх походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

в. Нерезиденти ведуть господарську діяльність на території України лише через постійні представництва, а також ведуть облік результатів своєї діяльності у порядку, встановленому для резидентів України.

Об’єкт оподаткування:

• прибуток із джерелом його походження з України та її межами,;

• дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню.

Ставка податку становить:

4.1) 20 відсотків об’єкта оподаткування, інвестованого у звітному періоді на придбання нових основних засобів класифікаційних груп 4, 5 (крім легкових автомобілів) та 6, об’єктів нематеріальних активів групи 4, що в подальшому використовуються в господарській діяльності такого платника не менше 3 років;

4.2) 25 відсотків  об’єкта оподаткування;

4.3) за ставкою 0 відсотків доходу від б’єктом оподаткування від ведення страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення є дохід від страхової діяльності;

4.4) за ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України.

74. Поняття та структура грошової системи України.

Грошова система – це встановлена державою форма організації грошового обігу в Україні, в тому числі й порядок емісії національних грошових знаків.

Національна грошова система складається історично, її зміст і структурні елементи відображають досягнутий соціально-економічний рівень розвитку країни.

Можна виділити два основних підходи до визначення змісту терміна „грошова система»:

а) у вузькому смислі — це су­купність державних грошових знаків і організація їхнього об­ігу;

б) в широкому смислі під грошовою системою слід розумі­ти сукупний процес функціонування грошового обороту на те­риторії держави.

Грошова система України сформувалась історично, що позначилось на структурі та змісті її елементів. Основними з них є:

1) найменування грошової одиниці;

2) масштаб цін;

3) валютний курс;

4) види готівкових грошових знаків, які мають законну платіжну силу;

5) регламентація безготівкового обороту;

6) державний апарат, який здійснює регулювання грошового обороту.

1. Першим елементом грошової системи, її, так би мовити, об­личчям є грошова одиниця. Л. О. Новосьолова визначає гро­шову одиницю (чи одиницю рахунку) як одиницю, в якій відбито вартість (ціну) товарів, робіт, послуг. У національних грошо-мих одиницях ведуть облік вартості майна, в них визначено номінал грошей, які випускає (емітує) певна держава.

2. Масштаб цін - історично обумовлений елемент грошової системи, що визначає ваговий вміст у грошовій одиниці металу, який у відповідний період виконував роль грошей. Встановлений державою золотий (чи срібний) вміст грошей виступав важливим елементом системи ціноутворення в країні. В умовах обігу паперових грошей масштаб цін втратив своє вагоме значення як елемент грошової системи. Величина вираження вартості товарів у грошовій одиниці в сучасних умовах визначається відповідно до основ формування вартості грошей. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грошима функції міри вартості.

3. Валютний курс - це співвідношення між грошовими одиницями (валютами) різних країн. Він представляє собою своєрідну "ціну" валюти однієї країни, виражену у валютах інших країн. В залежності від типу грошової системи валютний курс може визначатись ринком або встановлюватись державою в особі уповноважених нею органів. 4. Держава визначає види готівкових грошових знаків, що мають статус законного платіжного засобу на її території. До них відносяться: банківські білети, казначейські білети та розмінна монета. Суттєва відмінність грошових білетів полягає у механізмі їх емісії - порядку випуску в обіг та вилучення з нього. 

5. Основним компонентом грошової маси в сучасних умовах є не готівкові знаки, а залишки на рахунках в банках та небанківських кредитних установах. Вони використовуються для платежів шляхом перерахувань коштів з рахунку платника на рахунок їх одержувача. Принципи функціонування грошей, що знаходяться на рахунках ("грошей безготівкового обігу" або "електронних" в умовах проведення платежів на базі електронно-обчислювальної техніки), визначаються державою через регламентацію безготівкового обороту. Вона включає визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо. 6. Операції щодо готівкових і безготівкових розрахунків здійснюють банки та небанківські установи. Однак безпосереднє регулювання грошового обороту здійснюють банки, що зумовлює виділення їх як самостійного елемента грошової системи. Механізм регулювання характеризується побудовою самої банківської системи - її організацією за однорівневим чи дворівневим принципом.

90. Закон України «Про Національний банк України».

Закон України «Про Національний банк України » був прийнятий 20 травня 1999 року.

Даний закон складається з 15 розділів і налічує 3 статті І прикінцеві положення. Головним завданням даного закону є визначення статусу Національного банку і регламентація його діяльності.

Розділ 1 даного закону має назву «ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ» і присвячений загальним питанням – визначення понять, окреслення сфери дії закону, визначення основ діяльності Національного банку. Також тут вкзуються основні завдання Нацбанку і наводяться його основні функції.

Розділ ІІ прсвячено такому органу Національного банку як Рада Національного банку. Зокрема в даному розділі визначено її завдання, повноваженя, склад. В даному розіділі також визначається порядок роботи Нацбанку.

Розділ ІІІ Присвячено організаційній основі та структурі Нацбанку, зокрема визначено статус Правління Нацбанку, перелічені його повноваження, визначений склад. В даному розділі також регламентовано порядок обрання призначення Голови Нацбанку і його заступників, а також, визначені їхні. повноваження. Стаття 22 присвячена структурі національного банку.

Розділ IV присвячено питанням грошово-кредитної політики, зокрема, даэться характеристика основних засад проведення грошово-кредитної політики в Україні, визначаються засоби та методи її проведення (визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для скомерційних банків, процентну політику; рефінансування комерційних банків; управління золотовалютними резервами; операції з цінними паперами ; регулювання імпорту та експорту капіталу; емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними. Розділ V присвячено управлінню грошовим обігом в Україні. Дається визначення грошової одиниці України, повноваження Нацбанку щодо організації грошового обігу, а також встановлюється курс гривні і конвертованість валюти.

Наступні розділи присвячені діяльності Національного Банку щодо здійснення окремих валютних операцій.

Розділ ХІ має наву «СЛУЖБОВЦІ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ», де визначається правовий статус працівників Нацбанку, характер їхньої діяльності, вказується на заборону обіймати інші посади в інших органах державної влади, встановлюється обов’язок зберігати державну та іншу таємницю.

Розділ ХIV має назву «ОСОБЛИВІ ПОЛОЖЕННЯ» і присвячений питанням про заборону Нацбанку здійснювати окремі види діяльності.