84. Бюджетний кодекс України.

Бюджетний кодекс України був прийнятий 08.07.2010 року.

Бюджетний кодекс вміщує 124 статті, які обєднанні в 5 розділів. Кожен розділ поділяється на глави. Всього глав 18.

Кожна глава присвячена окремим питанням бюджетного процесу в Україні.

Прийнятий Бюджетний кодекс у редакції 2010 року втілив у собі бачення сучасного розвитку бюджетної системи, передбачив регулювання найактуальніших бюджетних проблем.

У ст. 5--13 оновленого Бюджетного кодексу систематизовано й упорядковано на постійній основі такі актуальні питання:

-- з метою забезпечення фінансової самостійності місцевих бюджетів приведено у відповідність до Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування”, Європейської хартії про місцеве самоврядування положення щодо структурних складових ланок бюджетної системи України, що в перспективі дасть змогу місцевим органам влади виконувати делеговані і власні повноваження (п. 2, 3 ст. 5);

-- з метою забезпечення дотримання вимог використання єдиної класифікації доходів та взаємоузгодження положень ст. 5 зі ст. 64, ч. 2 ст. 65, ст. 66, ст. 69, ст. 71 Кодексу зі складу місцевих бюджетів виключено “бюджети районів у містах” та закріплено їх за бюджетами місцевого самоврядування, й тим самим здійснено як уніфікацію бюджетної термінології, так і уточнення понять “місцеві бюджети” та “бюджети місцевого самоврядування” (п. 2, 3 ст. 5).

Таким чином, завдяки запровадженню зазначених новацій у ст. 5 оновленого Кодексу створено надійне законодавче підґрунтя для підвищення якості управління бюджетними коштами, демократизації й децентралізації бюджетних процесів, а це, у свою чергу, має стати певним поштовхом для здійснення подальших досліджень та розробки науково обґрунтованої бюджетної стратегії;

-- з метою забезпечення ведення аналітичного обліку податкових надходжень до державного й місцевих бюджетів здійснено суттєві уточнення терміна “податкові надходження” з урахуванням теорії і практики чинної системи оподаткування, й тим самим приведено у відповідність норми бюджетного та податкового права (п. 2 ст. 9);

-- з метою забезпечення ведення аналітичного обліку неподаткових надходжень до державного й місцевих бюджетів приведено у відповідність до Бюджетної класифікації України термін “неподаткові надходження”, а саме відкориговані надходження, які підпадають під другу групу, а також виключено з їх переліку надходження від штрафів і фінансових санкцій (п. 3 ст. 9).

Основною метою, призначенням та завданнями розділу І є визначення та деталізація категорій і понять, на яких ґрунтується Бюджетний кодекс; надання характеристики бюджетній системі та основам організації бюджетного процесу. Методологічне включення системи понять і категорій, їх чітке формулювання надає можливість однозначно тлумачити положення Бюджетного кодексу всіма учасниками бюджетного процесу при формуванні й реалізації бюджетних відносин.

5. Поняття й структура фінансової системи держави.

Фінансова система - сукупнiсть взаємозалежних, взаємодiючих фiнансових iнститутiв.

Фiнансову систему часто характеризують за двома аспектами:

а) як сукупнiсть фiнансових iнститутiв, якi опосередкову ють формування й використання грошових фондiв;

б) як сукупнiсть державних органiв i установ, якi здiйснюють фiнансову дiяльнiсть.

Нас цікавить фінансова система, як сукупність фінансових інститутів.

Фiнансова система мiстить такi ланки:

1) бюджетна система;

2) кредитна система;

3) обов’язкове державне страхуванкя;

4) фiнанси пiдприємств.

Бюджетна система України складається з Державного бюд жету й мiсцевих бюджетiв. Змiст, структуру бюджетiв, їхнє спiввiдношення визначено адмiнiстративно-територiальним устроєм держави. Бюджети акумулюють переважно всi грошові фонди публiчного характеру. З прийняттям у 2001 роцi Бюджетного кодексу України закрiплено заборону на формування позабюджетних фондiв. Бюджетна централiзацiя ресурсiв набула нового змiсту.

Кредитна система включає як державне кредитування, так i банкiвське. Однак, якщо державний кредит е безумовною сферою публiчного регулювання, де держава виступає позичальником коштiв на визначенi цiлi й у специфiчнiй формi, то банкiвське кредитування досить специфiчно входить до фiнансової системи. Фiнансово-правовий аспект банкiвського кредитування стосується тiльки тих вiдносин, що охоплюють i регулюють рух державних коштiв, не включаючи диспозитивнi, цивільно-правовi аспекти банкiвського кредитування.

Обов’язкове державне страхування пов’язано з розподiлом i перерозподiлом частини сукупного суспiльного продукту, спрямуванням коштiв на виплату пенсiй тощо. Державне страхування виступає формою утворення й використання цiльових грошових фондiв, призначених для соцiальних, запобiжних та iнших цiлей.

Фiнанси пiдприємств як вiдособленi грошовi фонди пов‘язано з формуванням, розподiлом i використанням коштiв пiдприємств. Фiнанси пiдгтриємств складають основу децентралiзованих фiнансiв. Характеризуючи фiнанси пiдприємств як ланку фiнансової системи потрiбно враховувати таке. Фінанси державних пiдприємств безумовно є складником фiнансової системи, їм притаманний публiчний змiст i регулювання. Фiнанси недержавних пiдприємств належать сюди тiльки тою мiрою, в якій їх пов‘язано з реалiзацiєю iмперативних обов ‘язкiв щодо формування державних грошових фондiв (наприклад, кошти пiдприємств, за рахунок яких сплачують податки).