- •2. Суб’єкта, що здiйснює контроль: а) державний; б) мунiципальний; в) суспiльний; г) аудиторський.
- •66. Управління і обслуговування державного боргу.
- •82. Валютний контроль.
- •3. Форми та методи публічної фінансової діяльності.
- •Метод фінансування поділяється на такі способи:
- •Державними;
- •67. Поняття, зміст та види платіжних систем.
- •1. Внутрішньодержавні платіжні системи поділяються на банківські та небанківські.
- •83. Відповідальність за порушення валютного законодавства.
- •52. Правовий режим страхових внесків у централізовані позабюджетні цільові фонди.
- •84. Бюджетний кодекс України.
- •21. Ревізія як основний метод фінансовго контролю.
- •1. За відношенням до плану роботи ревізії поділяють на: 1) планова виїзна і 2) позапланова виїзна.
- •2. За повнотою перевірки господарських операцій ревізії поділяють на суцільні-документальні, вибіркові, повні, часткові і комбіновані.
- •3. Залежно від широти охоплення питань ревізії можна поділяти па тематичні, фінансові і комплексні.
- •53. Податкове право в системі фінансового права.
- •69. Правовий статус Національного банку України.
- •85. Податковий кодекс Ураїни.
- •6. Фінансово-правові норми.
- •22. Податкові органи.
- •Загальні функції всіх підрозділів Державної податкової служби (загальні функції податкових органів):
- •2. Інші функції Національно банку:
- •86. Закон України про «Про державну контрольно ревізійну службу».
- •7. Фінансові правовідносини: зміст, особливості, види.
- •24. Контрольно-ревізійні органи.
- •56. Правовий механізм податку, та його елементи.
- •72. Правове регулювання банківського нагляду.
- •88. Закон України «Про аудиторську діяльність».
- •Структурно даний закон складається з 6 розділів і налічує 22 статті.
- •9. Фінансове право в системі права.
- •25. Рахункова палата.
- •89. Декрет кму «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
- •42. Складання проектів бюджетів.
- •58. Податки з юридичних осіб.
- •11. Суб’єкти фінансового права.
- •43. Бюджетний запит:поняття, зміст, значення.
- •76. Правове регулювання готівкового обігу.
- •92. Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».
- •93. Указ Президента України «Про державну казначейську службу».
- •14. Фінансове законодавство.
- •62. Сутність, значення і функції державної позики.
- •78. Валюта та валютні цінності.
- •31. Бюджетна класифікація: поняття, значення та структура.
- •47. Кошторис бюджетних установ: поняття та зміст.
- •63. Види державної позики.
- •16. Поняття й значення фінансового контролю.
- •32. Державний бюджет України: його доходи і видатки.
- •48. Виконання бюджетів.
- •64. Державні (місцеві) гарантії.
- •80. Поняття й зміст валютних операцій.
6. Фінансово-правові норми.
Фiнансово-правовi норми — це встановленi державою та забезпеченi її примусовою силою загальнообов’язковi правила поведiнки суб’єктiв суспiльних вiдносин, що виникають i розвиваються в процесi мо6iлiзацiї, розподiлу й витрачання централiзова них i децентралiзованих фондiв коштів, встановлюють права та обов’язки їх учасникiв i ма ють iмперативний характер.
Саме те, що фiнансово-правовi норми регулюють вiдносини в галузi фiнансової дiяльностi держави й виступають засобом реалiзацiї публiчних iнтересiв, надає їм iмперативного характеру.
Розкриваючи iмперативний характер фiнансово-правових норм, потрiбно виокремити кiлька аспектiв.
По-перше, це означає, що в таких нормах мiстяться категоричнi приписи (дозволи, заборони та iн.) щодо виконання певних дiй у сферi фiнансiв, обумовленi насамперед iмперативним методом правового регулювання фiнансових вiдносин.
По-друге, категорична форма припису виключає змiну умов i обставин, що містяться в фiнансово-правових нормах, самими учасниками відносин, тобто виключає можливiсть змiни положень норм за волевиявленням будь якої зi сторiн.
По-третє, iмперативність таких норм поширено не тiльки на суб’єктiв, якi повиннi їх дотримуватися, але й на суб’єктiв, якi видають такi приписи.
По-четверте, такий імператив передбачає дотримання моделi поведiнки, закрiпленої нормою, незалежно вiд згоди учасникiв цих вiдносин.
Залежно від категоричності приписів виділяють такі фінансові норми:
1. Зобов ‘язуючi фiнансово-правовi норми вимагають вiд учасникiв вiдносин здiйснення вiдповiдних позитивних дій у процесі мобiлiзацiї розподiлу або витрачання фiнансових ресурсiв. На приклад, зобов‘язують вiдповiдних суб‘єктiв сплачувати податки, здiйснювати податкову звiтнiсть.
2) Забороняючi фiнансово-правовi норми вимагають утримуватися вiд вiдповiдних дiй з метою дотримання фiнансової дисциплiни. Наприклад, суб’єктам заборонено здiйснювати валютнi операцiї без придбання лiцензiй Нацбанку.
3) В уповноважуючих фiнансово-правових нормах iмперативнiсть виявляється дещо своєрiдно. Такi норми надають суб’єктам права на здiйснення вiдповiдних позитивних дiй, але в чiтко передбачених нормою межах.
Залежно вiд змiсту, фiнансово-правовi норми подiляють на:
1) матерiальнi, такi, що закрiплюють види й обсяг доходiв і видаткiв вiдповiдних фондiв. Цi норми визначають матерiальний змiст юридичних прав i обов’язкiв учасникiв фiнансових правовiдносин;
2) процесуальнi, такi, що закрiплюють порядок (процедуру) дiй у процесi мобiлiзацiї, розподiлу й витрачання фондiв коштiв.
Структура фінансово-правових норм. Дані норми складаються з гіпотези, диспозиції і санкції.
Гiпотеза фiнансово-правової норми вказує умови, за яких дiє норма, а в суб’єктiв виникають передбаченi нею права й обов’язки в сферi фiнансiв. Вона встановлює типовi фактичні обставини, з якими пов’язують виникненкя правовiдносин.
Диспозицiя роэкриває змiст правил поведiнки, вказує, якою саме повинна бути поведiнка учасникiв вiдносин за наявностi передбачених гiпотезою фактичних обставин, вимагає вiдповiдної поведiнки сторiн фiнансових вiдносин i не допускає вiдхилення вiд неї.
Санкцiя фiнансово-правової норми передбачає наслiдки за невиконання чи неналежне виконання приписiв норми, визначає вид i міру юридичної (адмiнiстративної, кримiнальної, фiнаясово-правової тощо) вiдповiдальностi порушникам.