52. Правовий режим страхових внесків у централізовані позабюджетні цільові фонди.

Крім цільових бюджетних фондів, в Україні створюються та функціонують позабюджетні цільові фонди коштів. 

Позабюджетні цільові фонди - це фонди фінансових ресурсів, необхідних для фінансування пріоритетних напрямів соціально-економічних завдань держави та органів місцевого самоврядування. Вони завжди формуються за рахунок обов'язкових внесків і відрахувань юридичних та фізичних осіб і призначаються, як правило, для реалізації конституційних прав громадян на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, охорону здоров'я та в багатьох країнах - на медичну допомогу. Ці фонди є державною власністю.

Позабюджетні цільові фонди в Україні створюються тільки на державному рівні. За цільовим призначенням вони мають соціальну спрямованість, за способом формування - самостійне управління. Централізовані цільові позабюджетні фонди створюються компетентними органами із чітко цільовою спрямованістю.

Соціальні позабюджетні фонди - самостійні фінансово-кредитні установи. Але самостійність ця інша, ніж у інших юридичних осіб - державних, кооперативних, акціонерних і приватних організацій. Позабюджетні фонди організовують мобілізацію та використання коштів фондів у розмірах і на цілі, передбачені державою в положеннях про ці фонди. Держава визначає рівень страхових платежів, за її рішенням змінюються структура та рівень грошових виплат із соціальних фондів.

Особливістю внескі до позабюджетних цільових фондів є те, що вони:

• мають обов’язків характер (хоча можуть надаватись і на добровільній основі);

• мають цільовий характер;

• створюються тільки на державному рівні.

За допомогою державних позабюджетних фондів розв'язуються найважливіші соціальні завдання:

- соціального захисту населення;

- підвищення життєвого рівня населення;

- збереження і поліпшення здоров'я населення;

- соціальної орієнтації безробітного населення;

- надання соціальних послуг населенню.

Джерелами формування доходів державних цільових позабюджетних фондів є:

1) обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб, встановлені законодавством;

2) добровільні внески юридичних та фізичних осіб;

3) кошти Державного бюджету;

4) інші доходи.

Основними позабюджетними цільовими фондами є: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд соціального страхування з тимчасової втраті працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

68. Поняття та зміст банківської системи України.

Правове регулювання банківської системи в Україні закріплено в ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

Структура вітчиз­няної банківської системи включає Національний банк України та інші банки, що створено й діють на території України.

Харак­тер відносин між центральним банком держави та іншими бан­ками дозволяє зробити висновок щодо дворівневої структури бан­ківської системи.

Верхній рівень становить Національний банк України, який виступає особливим центральним органом дер­жавного управління та в процесі реалізації власних функцій здійснює владні повноваження з метою утримання стабільності банківської системи.

Нижній рівень складають усі

інші банки, що здійснюють власну діяльність на території України.

Дворів­нева структура банківської системи передбачає особливі форми відносин представників цих рівнів, особливості яких зумовлю­ють використання різних методів правового регулювання.

Провідне місце в банківській системі належить Національному банку України (НБУ). Він покликаний провадити єдину політику в сфері грошового обігу, зміцнення національної грошової одиниці - гривні.

Національному банку України надано монопольне право на випуск грошей (емісію). Він виконує роль емісійного центру. Банк зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали, у тому числі золото, валютні запаси.

Національний банк України обслуговує державний борг країни, дає дозвіл на створення (реєстрацію) комерційних банків.

Нижній рівень банківської системи України складають уні­версальні та спеціалізовані банки. За спеціалізацією банки мо­жуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахун­ковими (кліринговими). До компетенції банків належить ви­значення напрямів своєї діяльності та вибір спеціалізації за окремими видами операцій. Банк набуває статусу спеціалізова­ного банку в випадку, якщо більше 50% його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в випадку, якщо більше 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Національний банк України здійснює регулюнання діяльності спеціалізованих банків через економічні нор­мативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.