22. Податкові органи.

У системі органів, що здійснюють мобілізацію коштів до цен­тралізованих фондів держави, податкові органи посідають го­ловне місце, оскільки контролюють своєчасне і повне надход­ження основної частини податків і зборів, що сплачуються на території України. Це їх основне повноваження, оскільки саме з цією метою і створено таку спеціалізовану структуру.

Державна податкова служба України створена як єдина си­стема управління і контролю за дотриманням податкового за­конодавства, за правильністю нарахування, повнотою і своє­часністю внесення до відповідного бюджету податків та інших обов'язкових платежів, встановлених законодавством.

Отже, державна податкова служба України — це єдина централізо­вана система органів, що входить до системи центральних органів державного управління і здійснює контроль за правиль­ністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплата податків та інших неподаткових платежів та не залежить у своїй діяль­ності від інших державних органів.

До системи органів державної податкової служби належать:

1) Державна податкова адміністрація України,

2) державні подат­кові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,

3) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах.

 У складі органів державної податкової служби діють відповідні спеціальні підрозділи боротьби з податковими пра­вопорушеннями — податкова міліція. Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників по­датків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше райони), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції, а в їх складі — відповідні підрозділи по­даткової міліції.

Загальні функції всіх підрозділів Державної податкової служби (загальні функції податкових органів):

1. Здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності й у громадян, у тому числі громадян—суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій товарно-касових книг та інших документів незалежно від способу надання інформації, пов'язаних з нараху­ванням та сплатою податків.

2.Одержувати безкоштовно від підприємств, установ, орга­нізацій, громадян—суб'єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, витрати підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та у громадян про розрахункові, валютні та інші рахунки, інформацію про наявність і оборот коштів на цих рахунках.

3.Обстежувати будь-які виробничі, складські, торгові та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності, а також для одержання доходів.

4.Вимагати від керівників та інших посадових осіб підпри­ємств, установ, організацій, а також від громадян, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податко­вого законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання, а також припинення дій, що перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби.

5. Застосовувати до підприємств, установ, організацій і гро­мадян фінансові санкції в порядку і розмірах, встановлених законом.

6. Стягувати до бюджетів державних цільових фондів суми недоїмки, пені і штрафні санкції в порядку, передбаченому законом.

7. Надавати відстрочення і розстрочення за податками, вирішувати питання про податковий компроміс, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу в порядку, передбаченому законом та ін.

38. Поняття та принципи бюджетного процесу.

В юридичній літературі щодо сутності й змісту бюджетного процесу існує багато думок. Традиційним є визначення, за яким бю­джетний процес - це сукупність дій уповноважених органів держави та місцевого самоврядування щодо складання, роз­гляду, затвердження й виконання бюджетів, а також складан­ня, розгляду й затвердження звітів про їхнє виконання, здійсню­вана на підставі норм бюджетного права. Таким чином, у широкому розумінні бюджетний процес становить засновану на владних повноваженнях діяльність відповідних органів, підпо­рядковану суворим процедурам у галузі бюджету.

В ст. 2 Бюджетного кодексу України дають дещо інше виз­начення бюджетного процесу — це регламентована нормами правова діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, за­твердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх вико­нанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що склада­ють бюджетну систему України.

Як вбачається, таке визначен­ня є не досить вдалим, оскільки не передбачено стадію складання й затвердження звітів про виконання бюджетів, яка забезпечує зворотній зв'язок бюджетної діяльності та реалізацію принципів гласності, прозорості й ефективності.

Бюджетний процес ґрунтується на відповідних правових за­садах, принципах, які є гарантією чіткого й неупередженого планування, ефективного використання коштів, дотримання фінансової (бюджетної) дисципліни та здійснення постійного контролю за виконанням бюджетів і відбивають важливі риси бюджету. Такими засадами є як принципи, властиві бюджетній системі України взагалі, так і притаманні тільки бюджетному процесу.

Тобто виділяють 2 групи принципів бюджетного процесу:

1. До першої групи належать принципи, закріплені ст. 7 Бюджетного кодексу і властиві бюджетній системі України взагалі, а саме: єдності бюджетної системи Украї­ни, збалансованості, самостійності, повноти, публічності та прозорості тощо.

2. Друга група містить принципи, властиві тільки бюджетному процесу:

1) принцип розподілу бюджетних повноважень між органа­ми представницької та виконавчої влади. Наприклад, законо­давство встановлює такий розподіл повноважень за стадіями бюджетного процесу: формування та виконання бюджету належить до компетенції виконавчих органів, а розгляд, затверд­ження та здійснення контролю за виконанням бюджету — до компетенції представницьких органів;

2. принцип спеціалізації бюджетних показників. Його реалі­зують через бюджетну класифікацію, яка, згідно зі ст. 8 Бюджетного кодексу, закріплюючи вичерпний перелік доходів і видатків бюджетів, полягає в конкретизації доходів за джере­лами, а видатків — за цільовими напрямами;

3. принцип щорічності бюджету, тобто обов'язкового прий­няття бюджету кожного року до початку планового року, що дозволяє виявити тенденції розвитку країни, дослідити зміни темпу росту виробництва тощо. Дуже важливим є прийняття Державного бюджету до настання планового року, оскільки це передбачає й забезпечує своєчасну концентрацію фінансових ресурсів у бюджеті та фінансування потреб держави й суспільства.

Окрім того, потрібно наголосити на таких принципах: глас­ності, що передбачає широке обговорення проекту бюджету, доведення його до відома населення, публікацію затвердженого бюджету; наочності — відображення показників бюджетів у взаємозв'язку з економічними показниками розвитку України; достовірності, що передбачає використання під час формуван­ня бюджету його реальних показників тощо; послідовності вступу до бюджетної діяльності державних органів.

54. Податкова система України.

Під час визначення податкової системи важливо розмежува­ти два підходи до ЇЇ розуміння.

За першим підходом, податкова систе­ма становить сукупність податків, зборів, платежів і виступає як механізм визначених, законодавчо закріплених важелів з акумуляції доходів держави.

Таке визначення податкової системи і випливає з ст. 6 чинного Податкового Кодексу: «Податкова система - сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку».

В цьому випадку вона може збіга­тися із системою податків, зборів, платежів. У такому разі на­голошують на матеріальному боці податкової системи, що за­безпечує механізм дії податків.

У другому випадку, податкова сис­тема містить у собі й досить широкий спектр процесуальних нідносин щодо встановлення, зміни, відміни податків, зборів, обов'язкових платежів, забезпечення їх сплати, організації кон­тролю та відповідальності за порушення податкового законодавства. Це ніби тіньова, але не менш важлива частина подат­кової системи.

Таким чином, у широкому розумінні податкова система - це сукупність податків, зборів і платежів, законодавчо за­кріплених у державі; принципів, форм і методів їхнього вста­новлення чи зміни, скасування; дій, що забезпечують їхню спла­ту, контроль і відповідальність за порушення податкового за­конодавства.

Тому в широкому розумінні податкова система складається з таких елементів:

1) податки, збори і платежі;

2) принципи, форми і методи їх встановлення;

3) дії, що забезпечують їхню сплату, контроль і відповідальність.

70. Функції Національного банку України.

Зміст діяльності Національного банку України проявляється в його функціях, основних напрямах функціонування.

Функції центрального банку відповідно до закону України «Про Національний банк України» поділяються на основну і інші.

1. Стаття 99 Конституції України визначає основну функцію і призначення Національного банку України - забезпечення стабільності грошової одиниці.

При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.

Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.