§ 2. Складання плану та створення типологічної класифікації

Класифікація — складний, багатоступінчастий поділ, який проводиться з метою одержання нових знань стосовно членів поділу і систематизації них знань.

Внаслідок класифікації поділюване поняття мислено розбивається на видові поняття, кожне з яких у свою чергу поділяється на підвиди тощо.

Існують два види класифікації: наукова (при­родна) та не наукова (штучна). Основою поділів у першій є істотні ознаки предметів, а в другій — не­істотні ознаки. Як зразок наукової або природної класифікації можна навести періодичну таблицю хі­мічних елементів Менделєєва, у якій елементи кла­сифікуються за істотною ознакою (атомною вагою). Зразком ненаукової, штучної класифікації може слугувати список студентів у журналі академічної групи або екзаменаційній відомості, де основою по­ділу є неістотна ознака — перша літера прізвища.

Завдання 1

Розробити план до наступного тексту

Осінь... Вона надихала багатьох письменників, музикантів, скульпторів, архітекторів. З її приходом вони дарували твори, які у світовому мистецтві нарекли шедеврами, неповторними, як сама осінь. Тому не дивно те, що восени дуже багато свят. Це і свято Першого дзвоника, день міста, день учителя, різноманітні осінні бали, концерти, літературні вечори та багато інших. Усі ці свята неповторні, як осінній вітерець, і прекрасні, як килим жовтого листя, що нагадує блиск золота. Отож, ми поринаємо у світ чуй і загадковий. Звісно, ми хочемо знати якомога більше про кожне свято. Я намагатимусь показати вам ці свята зі своєї точки зору. Отже, найпершим осіннім святом Свято Першого дзвоника. Цей день нагадує нам дитинство: рідна школа, вчителі, море квітів і, звичайно, ті маленькі діти, які вперше у своєму житті почують цей дзвоник. Чому я говорила про дитинство? Справа в тім, що цього року ми закінчуємо 11 клас, і на цьому наше дитинство закінчиться. А так хочеться все повернути, прожити ці шкільні роки заново. Тому для нас свято було повне сліз, хвилювань. Тому ми і трішечки заздримо тим невпевненим у собі першокласникам. Вони нічого не знають у цьому житті. Не знають мови, літератури, історії. До речі, про історію. Кожна людина повинна знати історію своєї країни, свого міста. З цього приводу в нашому ліцеї було організовано свято, що проходило у формі брейн-рингу і було присвячене дню визволення Кременчука від німецько –фашистських загарбників. Всі класи ліцею змагалися за право бути найкращим знавцем історії рідного міста. Але перемога дісталася лише одному— 10-А класу.

Наступним святом є День міста. Ми святкуємо його 19 вересня. Зазвичай свято починається з урочистої ходи на честь Перемоги. У параді беруть участь усі бажаючі, і продовжується воно на площі Перемоги. Тут можна почути привітання з боку уряду, подивитися концерт. Цього свята до міста приїжджає безліч атракціонів, а ввечері ми можемо побачити концерт зірок української естради. Загалом, це свято дуже яскраве і тепле.

Але найбільше мені подобається День учителя. Чому? Тому що у цей день ми нарешті починаємо розуміти цінність учительської праці: оточуємо вчителів увагою, даруємо їм квіти, співаємо пісні, присвячуємо вірші. Але чому саме у цей день? Чому ми не можемо робити не щодня? Адже вчитель — втілення доброти, розуміння і любові. Вони, як ніхто інший, розуміють нас, підтримують у будь-якій ситуації. Чого ж ми не можемо зрозуміти їх? Ми по­тінні це зробити — і тоді відносини між нами і учителями стануть набагато кращими.