- •Тема 1 Аналіз тексту щодо розкриття теми
- •Тема 2 Фактологічний аналіз матеріалу
- •Тема з Аналіз композиції твору
- •Тема 4 Логічні основи редагування
- •§ 1. Поняття як форма абстрактного мислення
- •§ 2. Складання плану та створення типологічної класифікації
- •§ 3. Судження як форма абстрактного мислення
- •§ 4. Умовивід як форма абстрактного мислення
- •§ 5. Основні закони логіки
- •§6. Теорія аргументації
- •§ 7. Логічні основи побудови тексту. Критерії логічного аналізу тексту
- •Тема 5 Робота редактора над заголовками
- •Тема 6 Редагування стилю
- •Тема 7 Аналіз використання термінів
- •§ 1. Володіння термінологічною системою як складова редакторської компетентності
- •§ 2. Основні напрямки термінознавства
- •§ 3. Чужомовні запозичення як засіб найменування наукових понять
- •§ 4. Утворення складних та складених термінів
- •§ 5.Словосполучення як спосіб термінологічної номінації
- •§ 6. Організація термінологічних систем на рівні парадигматики
- •§ 7. Використання термінів у видавничо-поліграфічній галузі
- •§ 8. Абревіатури
- •Тема 8
- •Редагування мови
- •Правила для рівня елементарних знаків (звуків і графем)
- •Правила орфоепії
- •Правила для рівня морфем
- •Словотвір
- •Правила для рівня слів
- •Правила для рівня речень Пунктуація
- •Фразеографічні речення
- •Правила для рівня надфразних єдностей
- •Правила для рівня блоків
- •Спочатку ті, у яких нічого не треба виправляти;
- •Потім ті, у яких слід виправити порушення милозвучності мови
- •Рекомендована література
Тема 8
Редагування мови
Правила для рівня елементарних знаків (звуків і графем)
Правила орфоепії
Відхилення від правил літературної вимови під час передачі повідомлень на радіо й телебаченні іноді може спотворити інформацію. Тому перед тим, як диктори подадуть повідомлення в прямому ефірі, редактори радіо й телебачення повинні належним чином їх відредагувати — протравній наголоси, відобразити графічно в потрібних місцях паузи, подати транскрипцію чужомовних слів.
Сучасні орфографічні правила української мови
Нині чинним є четвертий український правопис, на основі якого розроблено орфографічний словник.
Літерний запис загальновживаних слів у повідомленні повинен бути тотожним їх поданню в орфографічному словнику.
Як нормативну базу не слід використовувати діаспорні орфографічні словники, оскільки вони в багатьох позиціях суперечать прийнятим нормам четвертого правопису.
Між першим — третім і четвертим правописами існує певна кількість суттєвих відмінностей у написанні загальновживаних слів. Це пов'язане з тим, то попередня система правил була підлаштована під орфографічні норми російської мови. Сучасний же, четвертий, правопис відповідає особливостям саме української мови і порівняно з попередніми, має деякі відмінності. Перелічимо найважливіші з них.
1. В український алфавіт введена літера «г». Відповідно, в орфографічному словнику змінилося написання частини слів, які раніше передавали звук «і» за допомогою літери «г». Тому редакторові доцільно всі сумнівні слова, шо мають у своєму складі літеру «г», перевіряти за вказаним вище орфографічним словником. Не рекомендуємо використовувати для перевірки інші, незатверджені відповідними організаціями словники, де перелічено слова з літерою «г».
При літерних нумераціях цю літеру редакторові також слід уводити в нумерацію.
Слова, до складу яких входить два прикметники і які називають географічний об'єкт, потрібно писати також разом (Східноєвропейська рівнина).
Упорядковано ідеологізоване вживання великої літери, зокрема в назвах найвищих міжнародних і державних посад, державних, партійних, профспілкових та громадських установ (великою пишуть лише першу літеру в першому слові). Винятки зроблено для назв найвищих державних установ України (Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Кабінет Міністрів України). Відтепер з великої літери пишуть також назви релігійних книг (Біблія, Коран), свят (Великдень, Різдво) тощо.
Лише у випадку відсутності слова в орфографічному словнику контроль орфографічної правильності його написання слід здійснювати за правилами орфографії.
Редактор повинен завжди надавати перевагу словнику, оскільки правила, як відомо, не завжди враховують усі мовні реалії, а тому мають винятки. Та й, застосовуючи правила, редактор, як і будь-хто, також може помилитися.
Редактор не повинен сприймати правопис як щось застигле й незмінне. Так, зараз готують до затвердження наступний (п'ятий) правопис. Тому в роботі редактор постійно повинен враховувати динамічність правопису.
Редактор повинен стежити за змінами в правописі.
Крім того, звичайно, бажано, щоб редактори як кваліфіковані мовці-практики подавали свої пропозиції щодо вдосконалення правописних норм у відповідні комісії Національної академії наук України.