Правила для рівня морфем

В українській мові слова складаються з однієї-п'яти морфем. До їх числа відносять пре­фікси, корені, суфікси, флексії (закінчення) та по­стфікси (частки, що входять до складу слова).

У складі слів перелічені морфеми при відміню­ванні допускають такі явища:

• чергування голосних і приголосних в основах слів (село — сіп);

• паралельні форми (погрудневий — післягрудневий; іменем — ім'ям);

• семантичну диференціацію (папера — паперу; стола — столу);

• стилістичну диференціацію (співать — співа­ти, знає — зна);

• контекстуальну диференціацію (ввійшов —увійшов);

• появу в деяких формах «історичних» морфем (мати — матір'ю);

• випадання зі складу морфем окремих звуків і відповідних їм літер (тиждень — тижневий);

• можливість остаточного вибору варіанта мор­феми лише на вищому лінгвістичному рівні (Іваненкові — бригадирові Іваненку).

Із двох однаково продуктивних форм слід виби­рати коротшу. Коротші форми мають у мові більше шансів на тривале існування.

Контролюючи префікси, потрібно враховува­ти, що деякі з них мають варіантні форми. До таких префіксів належать з (варіанти: зі-, із-, зо-, зу-, с-, іс, сі-), в (варіант: у-) та від (варіант: од-). Вибір нормативного варіанта написання такого префікса залежить від того, яким є лівосторонній контекст префікса.

До числа постфіксів в українській мові нале­жать -ся і -сь. Вибір варіанта їх написання регла­ментують так само, як і префіксів (слід досягати

максимальної кількості відкритих складів): якщо наступне слово починається з літери, що позна­чає приголосний звук, тоді в попередньому пишуть -ся, якщо голосний, то -сь.

Словотвір

Стосовно засобів словотвору редактор повинен контролювати:

1) стилістичну приналежність

морфем;

2) семантичні особливості морфем;

3) продуктивність морфем;

4) довжину морфем.

Подамо найзагальніші норми словотвору та при­клади такого контролю.

Абревіатурний спосіб словотвору є норматив­ним для офіційних, наукових, популярних, інфор­маційних, виробничих (технічних) довідкових пові­домлень та, частково, публіцистичних (письмових) і навчальних повідомлень. У повідомленнях радіо й телебачення абревіатури, крім частовживаних, слід подавати лише в розгорнутому вигляді.

В українській мові найпродуктивнішим спосо­бом словотвору є морфологічний, зокрема афік­сальний, тому редактор повинен надавати перевагу саме йому. Якщо неможливо врахувати цей крите­рій, слід використовувати інші.

Приклад. Припустімо, редакторові доводиться вибирати з двох нормативних форм: тягнути (-ся, сь) — тягти (-ся, -сь). Тут для вибору варіанта виправлення редакторові доречно скористатися час­тотним словником. Як засвідчує цей словник, основа тяг- частіша (32 слововживання), а основа тягну-значно рідша (10 слововживань). Тому редактор по­винен вибирати продуктивнішу основу тяг-. У ви­падку наявності двох форм приблизно із однаковою частотою належить вибирати коротшу. Як свід­чить останній приклад, продуктивнішою є, до речі, саме коротша форма.

У кожному конкретному випадку редактор по­винен визначати стилістичні характеристики засо­бів словотвору за допомогою довідкової чи науко­вої літератури.