Тема 6 Редагування стилю

Функніонально-стильова типологія охоплює прак­тично всі тексти, розглядаючи їх у всій різноманітності змістовних, мовленнєвих, стильових ознак. Будь-який текст можна віднести до того чи іншого стилю: стаття в науковому журналі — науковий стиль, в газеті — публі­цистичний, розмови в родині, в школі тощо — розмов­ний стиль, вірш, оповідання — художній стиль.

Функціональний стиль - це різновид літературної мови, яка виконує конкретну функцію в спілкуванні. Тому стилі називаються функціональними.

Для здійснювання розмовного мовлення необхідні три умови. Перша з них - відсутність офіційних сто­сунків між учасниками спілкування. Друга умова здій­снювання розмовного мовлення - безпосередність спілкування. Мовець прямо і безпосередньо зверта­ється до співбесідника. Між ними немає посередни­ків. Кожен безпосередньо реагує на репліки іншого. Третя умова — природньо розмовне мовлення завжди непідготовлене, імпровізоване. З непідготовленістю мошіення пов'язана і велика роль в нього міміки, жес­тів, інтонації та ситуацій спілкування.

Сфера застосування наукового стилю дуже широ­ка. Це один із стилів, який дуже впливає на літера­турне мовлення. Науково-технічний прогрес вводить у загальне використання велику кількість термінів. Комп'ютер, дисплей, екологія, стратосфера, транш — ці та інші терміни перейшли зі сторінок спеціальних видань у повсякденне використання. Точність науко­вого мовлення передбачає відбір мовленнєвих засобів, які є однозначними і здатними найкращим чином ви­разити сутність понять. Лексику наукового мовлення складають три основних пласти: загальновживані сло­ва, загальнонаукові та терміни. До загальнонаукової лексики належать слова загального мовлення, які най­частіше зустрічаються в наукових текстах. У будь-якому науковому тексті такі слова складають основу ви­кладення. Наприклад: Прилад працює як при високих,так і при низьких температурах. Тут немає жодного спеціального слова. За допомогою загальнонаукових слів описуються явища та процеси в різних галузях науки і техніки. Ці слова закріплені за конкретними поняттями, але не є термінами, наприклад: опера­ція, задача, явище, прискорення тощо. Термін можна визначити як слово чи словосполучення, які точно називають предмет, явища або поняття науки, які розкривають його зміст. Офіційно-діловий стиль обслуговує офіційні та важливі сфери людських взаємовідношень, відношення міждержавною владою і населенням, між організаціями, між особою та суспільством. З одного боку зміст, який виражається офіційно-діловим стилем, враховуючи його важливість, повинен виключати всі­лякі різночитання. З іншого боку, цей стиль харак­теризується більш чи менш обмеженим колом тем. Офіційно-діловий стиль характеризується: висо­кою регламентованістю мовлення (визначений запас засобів вираження та способів їх будови), офіційністю (строгість викладення; слова звичайно використову­ються в своїх прямих значеннях, образність відсутня) та безособовістю (офіційно-ділове мовлення уникає конкретного та особистого.

Художнє мовлення повинно збуджувати в нас по­чуття прекрасного, краси. Слово виконує в ньому ес­тетичну функцію. До особливостей художнього мовлення необхідно віднести багату різноманітну лексику. Важлива риса художнього стилю — індивідуальність викладу. Кожен письменник виробляє свою манеру письма, свою систему художніх прийомів. Майстри слова створюють дивні яскраві зображувально-вираз­ні засоби мовлення (строфи). Але зовсім неприйнятні в мові художньої літератури штампи - механічно застосовані епітети, часто використані порівняння, які не здатні викликати будь-які емоції. Тематичне розмаїття публіцистичного стилю визначає широту його лексики. Принципова відмінність публіцистичного слова полягає у великій ролі в ньому емоційного, то набуває оціночного харак­теру. Публіцистичний стиль виконує функції впливу та інформування. Журналіст повідомляє про факти і дає їм оцінку. Взаємодія цих двох функцій і визначає використання слова в публіцистиці.

Своєрідність індивідуального стилю проявляється не стільки в побудові речення, скільки в будові прозаїчної строфи, яку можна вважати найменшим худож­нім цілим, одиницею мовлення. Французький мисли­тель Бюффон писав: "Стиль - це людина". Саме автор визначає в кінцевому підсумку стиль тексту. Невипад­ково ми завжди узнаємо по стилю фразу І. Котлярев­ського, Панаса Мирного, Т. Г. Шевченка.

У кожного великого майстра існує більш чи менш постійний (хоча б для окремого періоду чи твору) тип прозаїчної строфи, тип організації великого контек­сту, тісно пов'язаний з його художнім методам спосо­бом пізнання і бачення дійсності. Одні письменники виражають свою думку компактно, зібрано і концен­тровано, чітко виділяючи найбільш суттєві та гли­бинні сторони предмета з самого першого згадування про нього. Інші дають серію, здавалося б, випадкових вражень, кожне з яких вміщується в одному реченні, а суттєве уявлення про предмет виникає лише в резуль­таті узагальнення усіх цих вражень.

Суттєвою для редагування є стильова дифе­ренціація повідомлень. Дамо означення стилю, яке диктують потреби редагування. Отож, стиль — це група характеристик підмножини повідомлень, які функціонують у певній галузі життя суспільства. Ці характеристики суттєво (статистично достовірно) відрізняють одну таку підмножину повідомлень від інших. Таким чином, в повідомленнях лінгвістичні одиниці всіх рівнів є стилістично маркованими.

Дослідники подають найрізноманітніші класи­фікації стилів. Виберемо серед них лише суттєві для редагування.

Першою основою для поділу є частота вживан­ня лінгвістичних одиниць (наприклад, морфем, слів, синтаксем тощо). За цією ознакою лінгвістичні оди­ниці поділяють на частовживані (ядерні), середньо-вживані (розширені) та рідковживані (периферійні). Ядерні одиниці мають нульову стилістичну маркованість і утворюють нейтральний стиль: вони належать до міжстильових, а тому їх можна використовувати в будь-яких стилях, не ризикуючи порушити стильову однорідність повідомлення.

Другою основою для поділу є належність лінгвіс­тичних одиниць до усної мови. За цією ознакою виріз­няють усний та письмовий (іноді його ще називають "книжковий") стилі, а в усному — два його підвиди: розмовний та ораторський (основою для такого поді­лу служить кількість реципієнтів).

Третьою основою служить використання у по­відомленні образів та понять. Тут виділяють стиль художній (використовують образи), публіцистичний (використовують і образи, і поняття) та понятійний (використовують поняття). У кожному з цих стилів іс­нує ще низка своїх підстилів. Так, у художньому виді­ляють підстилі поетичний, драматичний та прозовий; у публіцистичному — художньо-публіцистичний, га­зетний і радіотелевізійний; у понятійному — діловий, науковий і технічний. Четвертою ознакою для поділу є належність лінгвістичних одиниць чиїх характеристик до повідомлень того чи іншого автора. За цією озна­кою розрізняють авторський і колективний стилі.

Повідомлення повинно бути стилістично одно­рідним.

Виправлення, виконані редактором, повинні на­лежати до того ж стилю, шо й саме повідомлення.

Таким чином, редакторові потрібно викопувати виправлення в стилі конкретного повідомлення — ав­торського чи колективного.

Завдання 1

Обгрунтувати вибір варіанта

(Призером, призеркою) змагань, стала Бабич На­дія. Я повинен проконсультувати зараз (дипломника, дипломницю) Василишину. Моя донька мріяла ста­ти (вчителем, вчителькою). Особливо запам'ятав­ся нам виступ (бандуристів, бандуриста) Гончаренко і Журавської. (Лаборант, лаборантка) Ольшанська Н В. отримала доручення на одержання друкарської машинки. (Мій, моя) (класний керівник, класна керівничка) виклада­ла математику. Усіх здивувало, шо (адміністратором, адміністраторшою) призначили Чижову. На пленарному засіданні (виступив, виступила) (професор, професорка) Ігнатишина Н. О. Довідка видана Давидовій Т. І. про те, що вона дійсно працює на посаді (бібліотекаря, бібліотекарки) в середній школі № 2 м. Києва.

Завдання 2

З'ясувати значеннєву співвідносність і стилістичні особливос­ті наведених назв осіб жіночого і чоловічого роду

Секретар—секретарка, секретарша; співець, співак—спі­вачка; староста — старостиха; моделіст—моделістка; сторож— сторожиха; поляк — полька, полячка; майстер, майстерник — майстриня, майстриха, майстерниця, майстерка, майстрова; професор — професорка, професорша; рибак, різб'яр, рибас, рибник, рибалка — рибачиха, рибачка, рибалчиха, рибниця; ирислунсник — прислужниця, прислуга; прем'єр — прем'єр­ша; фельдшер — фельдшеридя, фельдшерка; ткач — ткачиха.

Завдання З

Визначити, чи відповідають літературній нормі виділені назви осіб (приклади взято із рубрики "Страшне перо не в гусака" журналу "Перець"). Відредагувати речення

• Завсклад скрізь на мішках ставив своє прізвище. Це значить, що в його тітки продовольча програма для свиней буде виконана (з листа).

• Голові колгоспу. Негайно направити в міліцію шо­фера, щоб забрав п'яного молоковоза, який валяється в коптьорці у відділенні міліції (з телефонограми).

• Довідка видана правлінням колгоспу "Мир" с Високе колгоспнику Кирилюк Любі Миколаївні, що він дійсно пра­цює в колгоспі у відпустці по догляду за дитиною.

• Можу прийняти на квартиру двох заочних жінок (з оголошення).

• Сумській торгово-закупочній базі Обкоопторгу термі­ново потрібні на роботу механік-холодильник та машиністи холодильних установок (з газетної об'яви).

• Для підвищення врожайності огірків прохаємо прав­ління колгоспу перекинути двох пасічників і зоотехнічку по бджільництву на декілька днів з гречки в теплицю (з телефонограми).

• Райфінвідділу терміново потрібна секретар-машиністка, яка вміє працювати російським і українським язиком.

Завдання 4

Відредагувати речення і обгрунтувати зроблені виправлення

•Засідання проводив заступник голови правління ЖБК Павлова Т. С Куняєва Алла Іванівна працює вихователькою в дитячому садку № 5 з окладом 560 гривень.

• Я дуже вдячний моїй науковій керівничці за допомогу в роботі.

• На засіданні виступив майстер цеху Нілова І. П. з про­позицією схвалити зразки художнього оформлення.

• Касирка Дрягіна В. В. взяла відпустку за власний раху­нок з 2 по 17 жовтня.

• У дитинстві я мріяла стати білетеркою п кінотеатрі.

• Заяву треба писати на ім'я директриси.

• Новий поштар - дуже привітна жінка.

• Старший інженер з техніки безпеки підготувала ви­сновок про причини аварії.

• Контроль за виконанням наказу доручений заступниці директора Лісній О. О.

• Комарову М. І. переведено на посаду старшої наукової співробітниці відділу наукової інформації.

• Петрова Н. 1. працює технологом у цеху № 7 з 1980 року.

• За час роботи на заводі вона виявила себе як великий трудяга і чуйна людина.

• Моя тітка вже десять років працює інструкторкою-методистом у спортивній школі.

• Ці документи віднесіть вченій секретарці.

• Вікторія має цікаву спеціальність — художниия-кон-структорка.

Завдання 5

Виділити можливі типи інформації у тексті

Осінній дисонанс

Небо скуйовджене і розколисане

Дрантя спустило на темні бори.

Сонного місяця сива лисина

Полум’ям сизим горить

З ротатим, ридаючим риком

Вітри орди хмар несуть,

І ходить за їхнім криком

Бажання лягти і заснуть.

(В. Симоненко)

Завдання 6

Зробити семантико-стилістичний аналіз передсмертного листа М. Хвильового до його пасербиці Любові Уманцевої

Золотий мій Любисток,

пробач мене, моя голубонька сизокрила за все. Свій не­скінченний роман, між іншим, вчора я знищив не тому, що не хотів, щоб він був надрукований, а тому, що треба було себе переконати: знищив - значить уже знайшов у собі силу волі зробити те, що я сьогодні роблю.

Прощай, мій золотий Любисток.

13 травня 1933 р. Твій батько

Харків М. Хвильовий

Завдання 7

Визначити стиль та підстиль поданого тексту. Змінити стиль тексту на художній. Обґрунтувати свою відповідь

Калина (Viburnum opulus) - гіллястий кущ або невелике (2-4 м заввишки) дерево родини жимолостевих. Молоді паго­ни зеленувато-сірі або жовто-бурі, голі, гладенькі, місцями з великими січевичками. Листки супротивні, широко яйцепо­дібні, 3-5-лопатеві, з яйцевиподібними вишербленозубчастими гострими лопатями, зверху голі, зі споду — бархатисто опушені, 5-10 см завдовжки, 5-8 см завширшки; черешки листків довгі, з булавчастими залозками біля основи і з си­дячими тарілчастими залозками вгорі біля основи листкової пластинки. Квітки білі, в зонтикоподібних волотях; віночок зросло пелюстковий, п'ятироздільний. Крайові квітки суц­віття неплідні, з коротким, порівняно великим плоским ві­ночком, з неоднаковими лопатями; віночок внутрішніх пло­дових квіток правильний, коротко дзвоникоподібний. Плід - червона куляста кістянка. Цвіте у травні-червні.

. Завдання 8

Змінити стиль тексту на публіцистичний. Свою думку обгрунтувати

Калина (Viburnum opulus) - гіллястий кущ або невелике (2-4 м заввишки) дерево родини жимолостевих. Молоді паго­ни зеленувато-сірі або жовто-бурі, голі, гладенькі, місцями з великими січевичками. Листки супротивні, широко яйцепо­дібні, 3-5-лопатеві, з яйцевиподібними вищербленозубчас-тими гострими лопатями, зверху голі, зі споду - бархатисто опушені, 5-Ю см завдовжки, 5-8 см завширшки; черешки листків довгі, з булав частими залозками біля основи і з си­дячими тарілчастими залозками вгорі біля основи листкової пластинки. Квітки білі, в зонтикоподібних волотях; віночок зросло пелюстковий, п'ятироздільний. Крайові квітки суц­віття неплідні, з коротким, порівняно великим плоским ві­ночком, з неоднаковими лопатями; віночок внутрішніх пло­дових квіток правильний, коротко дзвоникоподібний. Плід— червона куляста кістянка. Цвіте у травні-червні.

Завдання 9

Змінити стиль тексту на розмовний. Свою думку обгрунтувати

Калина (Viburnum opulus) — гіллястий кущ або невелике (2-4 м заввишки) дерево родини жимолостевих. Молоді паго­ни зеленувато-сірі або жовто-бурі, голі, гладенькі, місцями з великими січевичками. Листки супротивні, широко яйцепо­дібні, 3-5-лопатеві, з яйцевиподібними вищербленозубчастими гострими лопатями, зверху голі, зі споду — бархатисто опушені, 5-10 см завдовжки, 5-8 см завширшки; черешки листків довгі, з булав частими залозками біля основи і з сидячими тарілчастими залозками вгорі біля основи листкової пластинки. Квітки білі, в зонтикоподібних волотях; віночок зросло пелюстковий, п'ятироздільний. Крайові квітки суц­віття неплідні, з коротким, порівняно великим плоским ві­ночком, з неоднаковими лопатями; віночок внутрішніх пло­дових квіток правильний, коротко дзвоникоподібний. Плід— червона куляста кістянка. Цвіте у травні-червні.

Завдання 10

Порівняти наведені тексти. Визначити тему та стиль кожного з них. З'ясувати, яким завданням підпорядковується добір мовних засобів у цих текстах

1. Дуб звичайний — однодомна рослина родини букових. Дерево 20-50 м заввишки, з широкою неправильною кроною. Молоді гілки зеленувато-бурі або червонуваті, голі або ледве опушені. Кора на стовбурі і багаторічних гілках темно-сіра. Листки чергові, коротко черешкові, видовженооберненояйцеподібні, перистолопатеві, біля основи - з вушками. Квітки одностатеві, тичинкові, в пониклих сережках і складаються з 6-8-роздільної зеленуватої оцвітини, по 1-3 в пазухах верхніх листків, ніжки суцвіття біля плодів довші за черешок листка. Плід — горіх (жолудь). Цвіте протягом квітня — травня; пло­доносить у вересні — жовтні.

Утворює чисті насадження або росте в суміші з іншими породами майже по всій території України (у степу - пере­важно по долинах річок).

2. У багатьох чудових народних піснях оспівано зеленого патріарха лісів. У багатьох віршах постає він як символ не­зламної сили, могутності та переможного довголіття!

Дуб і справді живе надзвичайно довго. В селі Верхня Хортиця, яке нині перетворилося на передмістя Запоріжжя, височить старезний дуб-велетень, вік якого — понад вісімсот років. Ще за часів Київської Русі з брунатного жолудя про­клюнувся паросток і, набираючи сили, згодом перетворився на могутнє розлоге дерево. Під ним проходили слов'янські племена, мешканці південних степів, у його затінку відпочи­вали, ховалися від дощу або палючого сонця. Нині над ду-бом-велетнем мчать реактивні лайнери, пролітають штучні супутники Землі, а він, як і колись, живе, зеленіє, задумливо шумить серед безкраїх рідних обширів.

Колись, багато віків тому, твердять учені, усе південне Придніпров'я вкривали дубові гаї. З часом діброви відступи­ли перед натиском безкрайнього степу, серед якого і лишив­ся, наче на згадку, цей один-єдиний дуб-довгожитель.

3.

Дуби ростуть поволі, неквапливо;

Хто садить дуба, - той його, можливо,

І не побачить вишим, аніж сам.

Це —дар майбутнім, скажемо, літам,

Привіт іще не знаним поколінням,

Весна, в тумані схована осіннім.

(М. Рильський)

Завдання 11

Визначити стиль, сферу використання, призначення тексту. Аргументувати свою відповідь

Українська кухня створювалась упродовж багатьох сто­літь. Вона відображає не тільки історичний розвиток україн­ського народу, його звичаї і смаки, а й соціальні, природні та кліматичні умови. Завдяки географічним умовам населення України мас змогу вживати продукцію як рослинного, так і тваринного походження.

Українська кухня значною мірою регіональна. Так, західноукраїнська кухня помітно відрізняється від східно­української. Найбільшою різноманітністю характеризується кухня Центральної України, особливо областей центру Пра­вобережжя.

У давнину основою харчування населення України були круп'яно-бобові вироби. Найдавніші страви із зернових про­дуктів - каші, які прості у приготуванні і дуже калорійні. Дня каш використовували пшоно, ячмінь, гречку, кукурудзу. З круп готували також крупники, мамалиґу, гойданки, гречані биточ­ки, кулеші, малай, кукурудзянку, пшеничні бабки з яблуками. На межі XIX - XX ст. були дуже поширені лемішка і мамалиґа.

Рідку їжу готували із додаванням багатьох ароматичних приправ і овочів, називали її варивом із зіллям. Крім того, були поширені різні м'ясні та рибні відвари, відомі під на­звою "юха". Юху, яку з часом почали називати "юшкою", готували у вигляді будь-якого відвару з додаванням інших продуктів — гороху, круп, м'яса, риби тощо. Проте найпоши­ренішою з рідких варених страв був і залишається борщ.