
- •Тема 1 Аналіз тексту щодо розкриття теми
- •Тема 2 Фактологічний аналіз матеріалу
- •Тема з Аналіз композиції твору
- •Тема 4 Логічні основи редагування
- •§ 1. Поняття як форма абстрактного мислення
- •§ 2. Складання плану та створення типологічної класифікації
- •§ 3. Судження як форма абстрактного мислення
- •§ 4. Умовивід як форма абстрактного мислення
- •§ 5. Основні закони логіки
- •§6. Теорія аргументації
- •§ 7. Логічні основи побудови тексту. Критерії логічного аналізу тексту
- •Тема 5 Робота редактора над заголовками
- •Тема 6 Редагування стилю
- •Тема 7 Аналіз використання термінів
- •§ 1. Володіння термінологічною системою як складова редакторської компетентності
- •§ 2. Основні напрямки термінознавства
- •§ 3. Чужомовні запозичення як засіб найменування наукових понять
- •§ 4. Утворення складних та складених термінів
- •§ 5.Словосполучення як спосіб термінологічної номінації
- •§ 6. Організація термінологічних систем на рівні парадигматики
- •§ 7. Використання термінів у видавничо-поліграфічній галузі
- •§ 8. Абревіатури
- •Тема 8
- •Редагування мови
- •Правила для рівня елементарних знаків (звуків і графем)
- •Правила орфоепії
- •Правила для рівня морфем
- •Словотвір
- •Правила для рівня слів
- •Правила для рівня речень Пунктуація
- •Фразеографічні речення
- •Правила для рівня надфразних єдностей
- •Правила для рівня блоків
- •Спочатку ті, у яких нічого не треба виправляти;
- •Потім ті, у яких слід виправити порушення милозвучності мови
- •Рекомендована література
Правила для рівня речень Пунктуація
Повний перелік правил української пунктуації, яким повинен керуватися редактор, подано у четвертому правописі. Проте, користуючись ним, редактор повинен враховувати, що там є лише обов'язкові та частково факультативні розділові знаки. Поза цим переліком залишаються норми для так званих авторських розділових знаків, а також друга частина норм для факультативних розділових знаків.
До завдань редактора належить контроль лише обов'язкових розділових знаків, їх контроль слід здійснювати на основі правил четвертого правопису. Вживання у повідомленні авторських розділових знаків нормами не регламентується. Авторські розділові знаки можна вживати тільки в художньому та публіцистичному видах повідомлень.
Сучасні правила для обов'язкових розділових знаків базуються на трьох принципах: смисловому, синтаксичному та інтонаційному. Редактор може повністю врахувати синтаксичний принцип (наявність у тексті певних синтаксичних об'єктів), частково — смисловий (відповідність ланцюжка слів окремому міркуванню), однак інтонаційний принцип він може врахувати лише мінімально (адже кожен мовець може вимовляти одне й те ж речення з різною інтонацією).
Приклад. В одному повідомленні абсолютно правильними будуть два речення: Ой.' Як тут гарно, а також Ой, як тут гарно! — що базуються на інтонаційному принципі пунктуації.
Фразеографічні речення
Фразеографічні речення — це такі речення, які мають постійний вербальний склад. Розрізняють два їх види: прислів'я та приказки. В деякі з них у певні позиції можна вставляти в заданій граматичній формі потрібні слова.
Перевірку прислів'їв та приказок виконують списковим методом.
Фразеографічні речення повинні відповідати їх нормативним записам у довідкових виданнях. Як нормативний список найдоцільніше використовувати тритомне видання прислів'їв та приказок, упорядковане М. М. Пазяком. Це видання є найповнішим.
Правила для рівня надфразних єдностей
Надфразні єдності - це група речень, об'єднаних зв'язками граматики тексту так, що більшість цих зв'язків не виходять за її межі. Найчастіше збігаються з такою одиницею поліграфічної структури видання, як абзац, рідше можуть бути поділені на кілька абзаців. Переважно це буває тоді, коли передають діалог або в межах одного великого за розміром абзацу виділяють одиниці переліку, подаючи кожну з них як окремий абзац.
Речення об'єднують за допомогою зв'язків граматики тексту. Таких зв'язків є кілька.
Оскільки основним видом зв'язку граматики тексту є лексичний, то це означає, що редактор найперше повинен контролювати кількість повторень. Ці повторення утворюють мікротему і є їх обов'язковим атрибутом. Редактор повинен досконало володіти найрізноманітнішими видами повторень та вміти правильно їх чергувати.
Для наукових і технічних текстів зв'язність повинна бути максимальною, для публіцистичних — середньою, а для художніх — мінімальною.