Правила для рівня речень Пунктуація

Повний перелік правил української пунктуа­ції, яким повинен керуватися редактор, подано у четвертому правописі. Проте, користуючись ним, редактор повинен враховувати, що там є лише обов'язкові та частково факультативні розділо­ві знаки. Поза цим переліком залишаються нор­ми для так званих авторських розділових знаків, а також друга частина норм для факультативних розділових знаків.

До завдань редактора належить контроль лише обов'язкових розділових знаків, їх контроль слід здійснювати на основі правил четвертого правопису. Вживання у повідомленні авторських розділо­вих знаків нормами не регламентується. Авторські розділові знаки можна вживати тільки в художньо­му та публіцистичному видах повідомлень.

Сучасні правила для обов'язкових розділових знаків базуються на трьох принципах: смисловому, синтаксичному та інтонаційному. Редактор може повністю врахувати синтаксичний принцип (наявність у тексті певних синтаксичних об'єктів), част­ково — смисловий (відповідність ланцюжка слів окремому міркуванню), однак інтонаційний прин­цип він може врахувати лише мінімально (адже ко­жен мовець може вимовляти одне й те ж речення з різною інтонацією).

Приклад. В одному повідомленні абсолютно пра­вильними будуть два речення: Ой.' Як тут гарно, а також Ой, як тут гарно! — що базуються на інто­наційному принципі пунктуації.

Фразеографічні речення

Фразеографічні речення — це такі речення, які мають постійний вербальний склад. Розрізняють два їх види: прислів'я та приказки. В деякі з них у певні позиції можна вставляти в заданій граматич­ній формі потрібні слова.

Перевірку прислів'їв та приказок виконують списковим методом.

Фразеографічні речення повинні відповідати їх нормативним записам у довідкових виданнях. Як нормативний список найдоцільніше використовува­ти тритомне видання прислів'їв та приказок, упоряд­коване М. М. Пазяком. Це видання є найповнішим.

Правила для рівня надфразних єдностей

Надфразні єдності - це група речень, об'єдна­них зв'язками граматики тексту так, що більшість цих зв'язків не виходять за її межі. Найчастіше збігаються з такою одиницею поліграфічної струк­тури видання, як абзац, рідше можуть бути поділе­ні на кілька абзаців. Переважно це буває тоді, коли передають діалог або в межах одного великого за розміром абзацу виділяють одиниці переліку, по­даючи кожну з них як окремий абзац.

Речення об'єднують за допомогою зв'язків гра­матики тексту. Таких зв'язків є кілька.

Оскільки основним видом зв'язку граматики тексту є лексичний, то це означає, що редактор най­перше повинен контролювати кількість повторень. Ці повторення утворюють мікротему і є їх обов'яз­ковим атрибутом. Редактор повинен досконало во­лодіти найрізноманітнішими видами повторень та вміти правильно їх чергувати.

Для наукових і технічних текстів зв'язність по­винна бути максимальною, для публіцистичних — середньою, а для художніх — мінімальною.