Захист від шуму
Існують такі способи захисту від шуму:
зменшення шуму безпосередньо в джерелі його виникнення (наприклад, виготовлення деталей, які співударяються, з неметалевих матеріалів – пластмас, гуми, деревини, текстоліту); зменшення зазорів у з’єднаннях; застосування мащення деталей, що труться і т.д.;
зменшення шуму на шляху його поширення заходами звукоізоляції та звукопоглинання. Використовують звукоізолюючі кожухи, екрани, стіни, перетинки із щільних твердих матеріалів, які добре відбивають звукові хвилі (метал, цегла, скло, бетон, пластмаса);
До звукопоглинаючих матеріалів відносять ті, які здатні поглинати, падаючу на них енергію звукових хвиль, яка витрачається в даному випадку на приведення в рух повітря в масі конструкції (пористий бетон, перфоровані гіпсові плити, скловолокно, мінеральна вата,поліуретан та ін.).
Для поглинання аеродинамічного та гідродинамічного шумів, які виникають при роботі вентиляційних систем, пневмоінструменту, газотурбінних, дизельних, компресорних та інших установок, використовують глушники шуму. Наприклад, повітропроводи, рідинопроводи облицьовують зсередини матеріалами, які поглинають імпульсні коливання повітря та рідин, що виникають при їх турбулентному русі.
Коли рівень шуму на робочому місці перевищує допустимі значення, використовують засоби індивідуального захисту органів слуху, До них належать протишумові вкладки (наприклад, "Беруші" із тонковолокнистого матеріалу одноразового використання або еластичного матеріалу типу гуми багаторазового використання), протишумові навушники і шумозаглушувальні шоломи.
Ці засоби дозволяють суттєво зменшити шумове навантаження і запобігти появі захворювань.
Практичне та методичнее забезпечення
Вимірювач шуму та вібрації ВШВ-1, навчально-методичний посібник.
Порядок виконання роботи
Вивчити зовнішню будову, принцип роботи приладу вшв-1 та методику вимірювання рівнів звукового тиску.
Рис.13.1. Вимірювач шуму і вібрації ВШВ-1:
1 – мікрофон; 2 – вхід вимірювача; 3 – перемикач частот фільтрів; 4, 7 – гнізда “Звук” і “Вібрація”; 5 – сигнальна лампа; 6 – перемикач “Мікрофон-датчик”; 8 – стрілковий прилад; 9 – затискач “Заземлення”; 10 – гніздо “Вихід”; 11 – гніздо “Калібр”; 12 – перемикач “Вид роботи”; 13 – перемикач “Дільник ІІ”; 14 – перемикач “Вид вимірювань”; 15 – перемикач “Дільник І”.
ІІ. Виміряти рівні звукового тиску в октавних смугах з середньо- геометричними стандартними частотами.
Перемикачі 13 і 15 приладу поставити в максимальне положення, тобто відповідно на 90 і 40 дБ; перемикач 6 – в положення “Мікрофон”. Встановити мікрофон 1 на віддалі 1 м; перемикач “Вид вимірювань” 14 поставити в положення А; перемикач “Вид роботи” 12 – в положення “Повільно”; “Звук-вібрація” – в положення звук; частота – в положення 63 Гц. Ввімкнути джерело шуму. Перемикачами 15 і 13 добитись такого положення, щоб стрілка приладу відхилилась вправо від нуля. Рівень звукового тиску буде дорівнювати сумі цифр, на які вказують перемикачі 15, 13 і стрілка приладу 8. Наприклад, якщо перемикач 15 знаходиться на відмітці “50”, перемикач 13 – на відмітці “10”, стрілка приладу зупинилась проти цифри 5, то рівень звукового тиску буде дорівнювати 50 + 10 + 5 = 65 дБ.
Встановлюючи послідовно перемикач 6 “Частота” в положення 125, 250, 500, 1000, 4000 і 8000 Гц аналогічно виміряти рівні звукового тиску на цих смугах частот.
Результати вимірів записати в табл.13.1.
За табл. 1, додаток знайти допустимі значення рівнів звукового тиску для даних робочих місць і записати в табл. 13.1
Таблиця 13.1