Нормативно – правові акти з охорони праці

Крім законодавчих документів України, правові відносини у сфері охорони праці регулюється нормативно – правовими актами з охорони праці.

Нормативно – правові акти з охорони праці – це правила, норми, положення, стандарти, постанови та інші документи, обов’язкові для виконання

До найважливіших нормативно – правових актів із питань хорони праці відносять державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП).

Залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими.

Міжгалузевий ДНАОП – це ДНАОП загально - державного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від їх галузевої належності та форм власності.

Галузевий ДНАОП – це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, що належать до певної галузі.

На основі ДНАОП роботодавці або уповноважені ними органи розробляють і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи, організації. Відповідно до ДНАОП 0.00-8.03-93 „Порядок розробки і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємствах” наведемо деякі основні нормативні акти:

• Положення про службу охорони праці підприємства;

• Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;

• Положення про організацію і проведення первинного та вторинних інструктажів, а також пожежно - технічного мінімуму;

• Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників;

• Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт.

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань вищі особи притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Роботодавець (ст.13) зобов’язаний створити на робочому місці в належному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охорони праці (СУОП), а саме:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб з охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

- розробляє і реалізує комплексні заходи для підвищення рівня охорони праці;

- впроваджує прогресивні технології, позитивний досвід з охорони праці тощо;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, установи, організації;

- здійснює контроль за додержанням працівником виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці;

- вживає термінові заходи для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення аварій та нещасних випадків.

Дія Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (ст.2) поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору, осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності. Згідно зі ст.10 для страхування на виробництві не потрібно згоди працівника, страхування здійснюється в безособовій формі. Усі застраховані є членами фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Страхові виплати (ст.28) складаються із страхової виплати: втраченого заробітку; одноразової допомоги потерпілому; пенсії по інвалідності; пенсії у зв’язку з втратою годувальника; дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; на медичну та соціальну допомогу; за моральну шкоду (за наявності фонду).

Фінансування фонду здійснюється за рахунок: внесків роботодавців; капіталізованих платежів; прибутку; штрафів; добровільних внесків.