1. Роль і місце навчання фонетичного матеріалу у навчанні іноземних мов

Усі види мовленнєвої діяльності базуються на звуках. Оволодіння усним мовленням та читанням вголос неможливе без стійких слухо-вимовних та ритміко-інтонаційних навичок.

При читанні мовчки учень “промовляє” у внутрішньому мовленні те, що читає. Висловлюванню у письмовій формі передує його розгорнуте промовляння у внутрішньому мовленні.

Фонетика – звукова будова мови, сукупність звуків, інтонем, які складають її матеріальну основу.

Фонетика як окремий асрект у загальноосвітній школі не вивчається. Фонетичні навички формуються у ході навчання усного мовлення, читання, аудіювання. Вимоги до вимови учнів визначають, виходячи з принципу апроксимації, тобто наближення до правильної вимови. Апроксимована вимова – це така вимова, в якій відсутні фонологічні помилки, але яка допускає нефонологічні помилки, тобто такі, що не заважають розуміти усне висловлювання та прочитане вголос іноземною мовою.

2. Зміст навчання фонетичного матеріалу.

Навчання фонетичного матеріалу передбачає оволодіння учнями звуками, наголосом та основними інтонаційними моделями (інтонемами) найбільш поширених типів простих і складних речень, тобто оволодіння ними фонетичним мінімумом.

Метою навчання фонетичного матеріалу у ЗОШ є формування слухо-вимовних та ритміко-інтонаційних навичок (на апроксимованованому рівні). Під слухо-вимовними навичками мовлення розуміють навички фонемно правильної вимови усіх звуків в потоці мовлення та розуміння всіх звуків при аудіюванні мовлення. Ритміко-інтонаційні навички –це навички інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення та розуміння мовлення інших людей.

3. Навчання звуків іноземної мови.

Одним із важливих принципів навчання фонетичного матеріалу є порівняльний аналіз фонологічних систем рідної та іноземної мов.

Враховуючи труднощі, з якими зустрічається учень при оволодінні вимовою іноземної мови, у процесі навчання доцільно використовувати аналітико-імітативний метод ( пояснення і аналіз застосовуються в такій мірі, в якій вони можуть бути корисними учням для розуміння особливостей фонетичного явища і полегшення його засвоєння).

У зв’язку з цим всі звуки іноземної мови поділяються на такі групи:

1) Звуки, які максимально наближені до звуків рідної мови: [ ]. Їх засвоєння не викликає труднощів. При їх введенні та опрацюванні можна обмежитися імітацією.

2). Звуки, які на перший погляд схожі, але водночас відрізняються за суттєвими ознаками від звуків рідної мови: [ ]. Необхідне контрастування з відповідними звуками рідної мови.

3). Звуки, які не мають аналогів у рідній мові: [ ]. Ці звуки викликають значні труднощі. Вони повинні виділятися вчителем із зв’язного цілого і пояснюватись. За поясненням артикуляції повинно йти вправляння.

Етапи формування слухо-вимовної навички.

1 етап . Ознайомлення з новими звуками. Звуки вводяться в потоці мовлення (віршах, скоромовках, казках та ін.). Артикуляція звуків першої групи не потребує пояснення; вони опрацьовуються шляхом імітації. Звуки другої групи порівнюються, контрастуються зі схожими звуками рідної мови, різниця у їх вимові пояснюється. Звуки третьої групи після введення у потоці мовлення вичленяються, їх артикуляція пояснюється.

ІІ етап. Автоматизація дій учнів з новими звуками.

Вправи на рецепцію звуків, некомунікативні, націлені на розвиток фонематичного слуху ( на впізнавання, диференціацію, ідентифікацію звуків).

Вправи на впізнавання:

- Підніміть руку/ сигнальну картку, коли почуєте звук [ ].

- Порахуйте, скільки разів у римівці трапиться довга/ коротка голосна.

- Послухайте ряд англійських та українських звуків. Підніміть картку, коли почуєте . англійський звук.

Вправи на диференціацію звуків.

- Прослухайте пари слів. Якщо вони починаються з однакових звуків, поставте знак “+” та “-“ – якщо різні.

1) thin – this 2) those – these 3) three – thought

Вправи на ідентифікацію звука.

- Прослухайте слова із звуками [ ] та [ ]. Запишіть транскрипційний голосний звук, який ви чуєте.

Рецептивно-репродуктивні (умовно-комунікативні та некомунікативні) вправи.

- Прослухайте слова (словосполучення, фрази) зі звуком [ ]. Повторіть їх, звертаючи увагу на звук [ ]. (Це -некомунікативна вправа на свідому імітацію нового звука, якій передує слухання).

- Прослухайте пари слів (словосполучення, фрази) із звуками [ ] та [ ]. Повторіть їх, звертаючи особливу увагу на звуки [ ]. (Це - некомунікативна вправа на свідому імітацію звуків, що контрастуються. Імітації передує слухання).

• Прослухайте мої твердження. Якщо вони правильні, підтвердіть їх. (Умовно-комунікативна вправа на слухання та імітацію).

• Дайте лаконічні/ повні відповіді на мої запитання до малюнка ( предметів, погоди тощо). (Умовно-комунікативна вправа – відповіді на запитання).

Наведені та подібні їм фонетичні вправи виконуються на всіх ступенях ЗОШ. На початковому ступені основна мета таких вправ – формування слухо-вимовних навичок учнів, тому питома вага фонетичних вправ досить значна порівняно з іншими вправами. На середньому та старшому ступенях ці вправи націлені на підтримку та вдосконалення навичок вимови та на запобігання помилкам. Ці вправи рекомендується виконувати при засвоєнні нового матеріалу перед виконанням вправ в усному мовленні та читанні вголос. На початку уроку необхідно проводити “фонетичні зарядки”, що включають новий навчальний матеріал.