Глосарій

Аденілатциклаза − фермент, який локалізований в плазматичній мембрані клітин, має регуляторну субодиницю на наружній і каталітичну субодиницю на внутрішній поверхні цієї мембрани. Взаємодія регуляторної взаємодії з відповідними внеклітинними гормонами стимулює або подавляє активність каталітичної субодиниці, яка перетворює АТФ в внутрішньоклітинний циклічний АМФ (ц-АМФ).

Аденозінтрифосфорна кислота (АТФ) – універсальний акумулятор енергії у живих організмах та субстрат для біосинтезу нуклеїнових кислот.

Активний перенос − процес, в якому використовується енергія для переносу тієї або іншої речовини з більш низької концентрацією в розчин з більш високою концентрацією (тобто проти градієнту концентрацій цієї речовини).

Амінокислота − органічна сполука (мономерний компонент молекули білка), в молекулі якого вуглеводний залишок об’єднаний з аміно- (-NH₂) і карбоксильною (-СООН) групою.

Амінокислоти замінні − синтезуються в організмі у кількостях, які необхідні для забезпечення синтезу білка. До них відносяться: аланін, аспарагінова кислота, аспарагін, цистеїн, глутамінова кислота, глутамін, гліцин, пролін, серин, тирозин.

Амінокислоти незамінні − не синтезуються в організмі або синтезуються недостатньо швидко і повинні потрапляти в організм ззовні з їжею. До них відносяться: аргінин, гістидин, ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін, фенілаланін, треонін, триптофан, валін.

Амінотрансфераза (трансфераза) − фермент, який каталізує відділення аміногрупи від амінокислоти, яка перетворює в α-кетокислоту, з послідовним зворотнім процесом переносу –NH₂ на другу α-кетокислоту, в результаті чого утворюється нова амінокислота.

Анаболізм − процеси біосинтетичних перетворень, які потребують затрат енергії (наприклад, утворення макромолекул із низькомолекулярних попередників) (протилежне поняттю катаболізм).

АТФаза Na⁺, K⁺-залежна − система активного переносу, яка використовує енергію гідролізу АТФ для переносу іонів натрію, крізь плазматичну мембрану із клітини з одноіменним переносом іонів калію в зворотньому напрямку, тобто в клітину.

Ацидоз дихальний (гіперкапничний ацидоз) − зниження величини рН біологічних рідин, які обумовлені накопиченням надлишку двоокису карбону в організмі.

АПБ (білок, який переносить ацильний залишок) − поліпептид, простетична группа якого − пантетеїн − переносить проміжні продукти біосинтезу жирних кислот в ланцюгу реакцій, які володіють тіоефірним зв'язком, каталізуються синтетазою жирних кислот.

Бета (β)-окиснення − ферментативний процес, який протікає в мітохондріях, в результаті якого жирні кислоти підвергаються окислювальному розпаду в β-положенні (другий карбон від карбоксильної групи). При цьому послідовно вивільнюються двохкарбонові фрагменти (в вигляді ацетил-КоА), що приводить до послідовного скорочення карбонового ланцюга в молекулі жирної кислоти.

Білірубін (жовчний пігмент) − продукт розпаду, який утворюється при розмиканні порфіриновго кільця в сполуках, які накопичуються при розпаді гемма. В молекулі білірубіна є чотири пірольних кільця, які об'єднанні між собою в прямий ланцюг.

Бішар − подвійний шар, який утворюється в результаті взаємодії гідрофобних поверхонь двох ліпідних моношарів з виникненням якби «бутерброду» («сендвіча») товщиною в дві молекули, в якому кожна із зовнішніх сторон утворена гідрофільними поверхнями.

Відновлене амінування − приєднання молекули амоніаку до α-кетокислоти з утворенням α-амінокислоти за рахунок енергії відновлення, яка постачається НАД ∙ Н або НАДФ ∙ Н (протилежне поняття окислювальне дезамінування).

Відношення Р : О − міра стехіометричних співівдношень в процессах фосфорилювання, який спряжений з переносом електронів по дихальному ланцюзі; коефіцієнт, який знаходять шляхом поділення числа молей фосфату, що етерифіцирується при синтезі АТФ, на число атомів кисню, який поглинається в процесі дихання.

Вроджене порушення обміну речовин − спадкове захворювання, при якому дефект гена призводить до порушення синтезу фермента, який володіє нормальною каталітичною активністю.

Гем − комплексна сполука двохвалентного заліза з протопорфіриновим кільцем; похідне гема є простетичними группами білків, які переносять кисень (гемоглобін, міоглобін) і білків дихального ланцюгу (цитохроми).

Гемоглобин − забарвлений білок еритроцитів, зворотньо приєднує кисень до своєї простетичної групи (похідне гему) і переносить його від легенів до периферичних тканин.

Гідрофільність − властивість молекул або їх частей, які мають полярну природу, легко взаємодіяти з молекулами води (протилежне поляття гідрофобність).

Глікоген − резервний вуглевод в печінці, м'язах і інших тканинах. В молекулі глікогену, яка складається із глікозних мономерів, полісахаридні ланцюги доволі розгалужені.

Глікогенез − синтез глікогену шляхом полямеризаціх глюкозних мономерів.

Глікогеноз − один із видів вродженого порушення обміну речовин. При всіх глікогенозах відбувається накопичення надлишку глікогену в клітинах, але при різних глікогенозах можуть бути порушені різні тканини і структура полісахариду, який накопичується, може бути різною.

Глікогеноліз − розщеплення полімерних посахаридних ланцюгів в молекулі глікогену з утворенням вільної глюкози або фосфорних ефірів глюкози.

Глікоген-синтетаза − фермент, який каталізує збільшення лінійних полісахаридних ланцюгів в молекулі глікогену шляхом послідовного приєднання глюкози (у формі УДФ-глюкози) до 4-гідроксигрупи кінцевого залишку глюкози в полісахаридному ланцюгу, який росте.

Гліколіз − розпад таких сахарів, як глюкоза, до кислот, які мають три карбонових атоми (наприклад, піруват або лактат) з накопиченням енергії в АТФ. В відсутності кисню в якості карбонвмістного продукту гліколізу утворюється лактат (анаеробний гліколіз).

Гліколітичний шлях − ланцюг реакцій, при якому глюкоза перетворюється в піруват або лактат (див. також гліколіз).

Глікопротеїди − поліпетиди, які містять один або декілька сахарів або вуглеводних похідних в якості простетичних груп. Глікопртеїди є компонентами клітинних мембран, у яких залишки вуглеводів виконують функцію антигенних детермінант або інших центрів сприйняття інформації на зовнішній поверхні мембран.

Глобуліни − одна із групп білків плазми крові. Глобудіни осаджуються сульфатом амонію при напівнасиченності. Різні глобуліни відрізняються один від одного ліпідними і вуглеводними компонентами; їх вдається розділити шляхом ультрацентрифугування і електрофорезу.

Глюкагон − гормон поліпептидної природи, який секретується α-клітинами островків підшлункової залози. Глюкагон специфічно активує утворення циклічного АМФ в клітинах печінки, підвищуючи таким чином вміст глюкози в крові в результаті стимуляції глікогенолізу і гліконеогенезу в печінці.

Глюкоза − цукор, який містить альдегідну группу і ланцюг із 6 атомів карбону (альдогексоза), моносахарид, який переважно міститься в рідинах тіла; мономерна одиниця структури резервного полісахариду тканин − глікогену.

Глюкокортикоїди − стероїдні гормони, які синтезуються клітинами кори наднирників, які підсилюють синтез глюкози шляхом глюконеогенезу, і, внаслідок, підвищують концентрацію глікогену в печінці і цукру в крові.

Глюконеогенез − біосинтез глюкози із лактату, пірувату або оксалоацетату або із невуглеводинх компонентів, які є попердниками цих сполук або інших проміжних продуктів гліколізу.

Дегідрування − окислювальна реакція, при якій від субстрату відділяються атоми гідрогену.

Ділянки спряження − окислювальні реакції в дихальному ланцюзі, яке сопроводжується виділенням вільної енергії, яка доступна для використання при спряжені з процессом утворення АТФ із АДФ і неорганічного фосфату (див. також оксилювальне фосфорилювання).

Дихальний контроль − умови, які виникають при окислювальному фосфорилюванні, при яких до мітохондрій не викликають високі енергетичні потреби і швидкість переносу електронів по дихальному шляху безпосередньо визначається концентрацією АДФ (синонім акцепторний контроль).

Дихальний ланцюг − послідовність фловопротеїдів, гемопротеїдів (цитохромів), негімінових залізопротеїдів, які локалізовані в мітохондріях, відбувається перенос електронів від субстратів на кисень.

Другий посередник − циклічний нуклеотид (циклічний АМФ або циклічний ГМФ), який утворюється в ефекторній клітині в результаті взаємодії гормона, який не проникає в клітину з зовнішньої поверхні клітини. Утворення циклічних нуклеотидів сприяє зміні внутрішньоклітинних процесів під впливом гормонів (перший посередник).

Жовчних кислот солі − солі кислот, які близькі за хімічною структурою до стероїдів, які коньюгованні з такими амінокислотами, як гліцин; утворюються в печінці шляхом окиснення холестерину і виділяються з жовчю в кишечник, де вони сприяють емульгуванню жирів, їх перетравленню і всмоктуванню.

Жовчний пігмент − продукт розпаду гемоглобіну (див. білірубін).

Жирні кислоти незамінні − вищі поліненасичені жирні кислоти, які не синтезуються в орагнізмі і тому потрапляюють ззовні, в складі їжі. До числа незамінних жирних кислот відносяться: лінолева кислота (С18 : 2), ліноленова кислота (С18 : 3), арахідонова кислота (С20 : 4).

Збудження нейронів і м'язів − зміна проникності мембран у відповідь на зовнішній стимул, який викликає зміну мембранного потенціалу, в результаті переміщення катіонів (К⁺ і Na⁺) крізь мембрану (синонім деполяризація).

Зворотнє всмоктування в нирках − захват речовин, які пройшли в клубковий фільтрат, але які підлягають утриманню в кровотоці. Процесс відбувається в ниркових канальцях за допомогою механзмів активного переносу.

Інгібітор дихання − сполука, яка специфічно блокує одну із реакцій переносу електронів в процесах окиснення субстратів або в дихальному ланцюзі.

Інсулін − гормон поліпептидної природи, який секретується β-клітинами островків підшлункової залози. Інсулін знижує вміст глюкози в крові, стимулює поглинання і використання глюкози клітинами і блокує синтез глюкози шляхом глюконеогену.

Карнітин − карбонова оксикислота, близька до холіну, яка міститься в м'язах; приймає участь в переносі крізь внутрішню мембрану мітохондрій КоА-похідне жирних кислот.

Катаболізм − процеси розпаду, при яких вивільнюється енергія і виділяється тепло, наприклад окиснення органічних сполук до двоокису карбону і води (протилежне поняття анаболізм).

Кінази − ферменти, які каталізують перенос кінцевої фосфатної групи від нуклеозидтрифосфату (від АТФ) на молекулу акцептора (спирту) з утворенням складних ефірів фосфорної кислоти (синонім фосфотрансферази).

Кофермент − органічний кофактор, який приймає участь в ферментативному каталіз; реагуюче угрупування представляє собою, як правило, вітамін.

Кофермент А (КоА) − сполука нуклеотидної природи, в молекулу якої входить вітамін − пантотенова кислота. Приймає участь в біохімічних реакціях тіолова (-SH) група коферменту КоА, утворює тіоефірні зв'язки з ацильними угрупуваннями проміжних продуктів обміну речовин в організмі людини (наприклад, ацетил- КоА).

Кофермент Q (Ко Q) − жиророзчинне похідне бензохінону, яке функціонує як переносник електронів між флавопротеїдами і цитохромами дихального ланцюгу.

Кребса цикл − ланцюг біохімічних реакцій, які протікають в мітохондріях, під дією двокарбонового фрагменту (ацетил-КоА), який з'єднується з щавлевооцтовою кислотою, повністю окислюється і утворює лимону кислоту, яка потім розпадається до 2 молей СО₂, з регенерацією щавлеоцтової кислоти.

Лізосоми − везикули, які містять гідролітичні ферменти, що приймають участь в внутрішньоклітинному перетравленні.

Ліпази − ферменти із групи естераз, які зустрічаються в секреті підшлункової залози, що виділяються в просвіт кишечнику, в клітинах жировї тканини, в мембранах клітин печінки і інших тканин. Ліпази каталізують гідроліз ефірних зв'язків між гліцерином і жирними кислотами в нейтральних жирах і фосфоліпідах.

Ліпідози − група вроджених порушень обміну речовин, для яких характерне надлишкове накопичення ліпідів в тканинах.

Ліпіди – органічні речовини, які характерні для живих організмів, нерозчинні у воді, але розчинні в органічних розчинниках і один в одному.

Ліпогенез − синтез ліпідів шляхом конденсації молекул ацетил-КоА з наступним відновленням до жирних кислот і етерифікації останніх з утворенням триацигліцеролівю

Ліпопротеїдліпаза − естераза, яка зустрічається в багатьох тканинах (в печінці і в жировій тканині); діє на хіломікрони, гідролізує триацилгліцерини і таким чином попереджає помутніння, після прийому їжі плазми крові (синонім фактор просвітлення, клірінг-фактор).

Ліпопротеїди − водорозчинні продукти сполук ліпідів з білками (жиророзчинні продукти сполук ліпідів з білками називають протеоліпідами).

Макроергічна сполука − речовина, гідроліз якої призводить до вивільнення великої кількості енергії, тобто до зменшення вільної енергії на величину, яка перевищує 5 ккал/моль (при стандартних умовах).

Метаболіти − проміжні продукти метаболічного шляху.

Метаболічний шлях − певна послідовність хімічних перетворень речовин в організмі.

Метаболічна затриманність (м’язів) − стан, який виникає після тривалої роботи м’язів, коли запаси макроергічних сполук витрачені і потребують відновлення в подальшому при спокої м’язової системи.

Метилтрансферази − група ферментів, яка каталізує перенос метальної групи від активного донора метильних груп S-аденозилметіоніну на специфічний акцептор (синонім S-трансметилази).

Мієлін − багатошарова система мембран, особливо багатих сфінголіпідами; утворює «футляр» для нервового волокна.

Мітохондрії − органели еукаріотичних клітин, які мають подвійну оболонку. В мітохондріях протікають процеси клітинного дихання, окиснення пірувату і жирних кислот, реакції циклу Кребса, утворення АТФ в аеробних умовах шляхом окислювального фосфорилювання.

Міцели − мілкі частинки колоїдної дисперсії молекул, які угрупованні паралельно один одному в рідкій фазі, у якій утворення істинного розчину неможливе.

Моноамінооксидаза − фермент флавопротеїдної природи, каталізує окиснення амінів з утворенням відповідних альдегідів, амоніаку і перекису гідрогену.

Моношар − поверхнева плівка товщиною в одну молекулу, яка утворена при групуванні молекул ліпідів «бік обік» на поверхні, яка розділяє дві рідини, які не змішуються (наприклад, масло − вода) або рідини і газу (наприклад, повітря − вода).

Нейромедіатор − хімічний передатчик нервового імпульсу крізь синапс або нервово-м’язову сполуку. До числа таких медіаторів відноситься ацетилхолін і ряд ароматичних амінів.

Нікотинамідаденіннуклеотид (НАД) − кофермент окислювально-відновних реакцій, функціональною групою якого є вітамін нікотинамід. Окислена форма (НАД⁺) відновлюється до НАДН ∙ Н, приєднуючи два електрони в вигляді гідрид-іону (Н⁺).

Нікотинамідаденіндинуклеотидфосфат (НАДФ) − цей кофермент відрізняється від НАД наявністю фосфатної групи. Аналогічно відповідним формам НАД він має окислену (НАДФ⁺) і відновлену (НАДФ ∙ Н) форми, але відрізняються від НАД здатністю взаємодіяти з дегідрогеназами.

Норадреналін − нейромедіатор, який утворюється в синаптичних нервах і виділяється під впливом нервових імпульсів. Дія норадреналіну на процеси обміну речовин схожа з дією адреналіну (синонім норепінефрин, 3,4-диоксифенілетаноламін).

Нуклеїнові кислоти – гетерополімери, мономерами яких є мононуклеотиди.

Окислювально-відновна реакція − хімічний процес, при якому один (або більше) електрон переходить від речовини, яка окислюється, до речовини, яка підлягає відновленню.

Окислювальне дезамінування − відщеплення аміногрупи з утворенням амоніаку і перенос атомів гідрогену від сполуки, яка окислюється, на кофермент НАД або ФАД.

Окислювальне фосфорилювання − процес, який відбувається в мітохондріях, при якому енергія, яка вивільнюється в процесі переносу електронів по дихальному ланцюгу, частково використовується для спряженого з тканьовим диханням синтезу АТФ із АДФ і неорганічного фосфату.

Орнітиновий цикл − (див. сечовини цикл).

Пептидаза − фермент із гідролітичної групи; гідролізує пептидні зв’язки в низьмолекулярних пептидах, які утворюється при перетравленні білків.

Переносник електронів − речовина, яка підлягає окисленню і відновленню; проміжний продукт при переносі електронів від субстратів до кисню уздовж дихального ланцюга (див. також цитохроми).

Плазматична мембрана − зовнішня оболонка тваринної клітини; складається з ліпідного бішару і білків, які представлені в такій кількості, як і ліпіди. В плазматичній мембрані білки або заключні в ліпідний бішар, або приєднані до нього.

Позитивний прямой зв’язок − система ауторегуляції, попередник ланцюга послідовних метаболічних реакцій підсилює активність одного із ферментів, відповідних за потребу цієї сполуки-попередника (негативний зворотній зв’язок).

Порфірини − клас сполук, в молекулах яких є чотири пірольних кільця, з’єднаних між собою метальними мостиками з утворенням плоскої циклічної структури (синонім циклічний тетрапірол).

Продукт реакції − сполука, яка утворилася в результаті каталітичної дії ферментів на відповідний субстрат.

Простагладин − представник сімейства 20-карбонових жирних кислот, в молекулі яких центральна частина карбонового ланцюга замкнута в циклопентанове кільце. Простгладини по різному діють на процеси обіміну речовин в різних органах і тканинах, всі впливи пов’язані з циклічним АМФ.

Протеази − гідролітичні ферменти, діють на пептидні зв'язки в високомолекулярних поліпептидах, тобто в нативних білках.

Протеїнкіназа − фермент, який каталізує перенос фосфатної групи від АТФ на гідроксильну группу серину в молекулі білка-акцептора.

Протеоліз − гідролітичне розщеплення в білках визначених пептидних зв'язків з утворенням меньших поліпептидних фрагментів. При повному протеолізі утворюються вільні амінокислоти.

Рецептори гормонів − білкові молекули, які мають специфічні центри зв'язування, що володіють високою спорідненістю до гормонів; ці рецептори розташовуються на зовнішній поврхні ефекторних клітин-мішеней.

Сечовини цикл − ланцюг біохімічних реакцій, карбомоїлфосфат і аспартат послідовно зв’язуються з орнітином, утворюючи цитрулін, а потім аргінін, який підвергається гідролізу, знову утворюючи орнітин і вивільнюючи сечовину (синонім орнітиновий цикл).

Сінаптичні пухирці − структури, які містять нейромедіатори високої концентрації, знаходяться в цитоплазмі пресинаптичніх нервів.

Синтетаз жирних кислот − багатоферментна система, яка каталізує поетапне конденсування однієї молекули ацетил-КоА і 7 молекул малоніл-КоА з відновленням проміжних продуктів за участю НАДФ ∙ Н до пальмітоїл-КоА.

Субстрат − речовина, яка підвергається каталітичному впливу ферментів.

Ферменти (ензими) – високоспеціалізовані білкові сполуки, які є біокаталізаторами біо­хімічних процесів, прискорюють протікання хімічних реакцій в живих організмах. Вони синтезуються клітинами організму.

Флавопротеїд − білок, який містить рибофлавіновий кофермент (ФМН або ФАД) в якості простетичної групи.

Фосфаген − сполука, яка слугує джерелом макроергічних фосфатов при ресинтезі АТФ із АДФ (наприклад, фосфокреатин).

Фосфатаза − фермент, який каталізує гідролітичне розщеплення ефіру фосфорної кислот із утворенням неорганічного фосфату (синонім фосфогідролаза).

Фосфатидна кислота − фосфоліпід, який утворєються шляхом ацилювання α-гліцерофосфату двома молями ацил-КоА-похідного жирної кислоти; слугує попередником інших фосфогліцеридів і триацилгліцеринів.

Фосфоглюконатний шлях − послідовність реакцій, які приймають участь в окисленні глюкозо-6-фосфату з утворенням НАДФ ∙ Н або пентоз, або двоокису карбону (синоніми: пентозофосфатний шлях, гексозомонофосфатний шлях).

Фосфоліпід − відноситься до числа ліпідних сполук, у якого є фосфатна группа або гліцерин, або сфінгозин, які з'єднані з вищими жирними кислотами (синоним фосфатид).

Фосфорілаза − фермент, який каталізує розпад лінійних ланцюгів глікогену шляхом приєднання неорганічного фосфату при послідовному розщепленні глікозидних зв'язків, починаючи від кінцевої 4-гідроксильної групи, з утворенням глюкозо-1-фосфату.

Фосфорилювання − перенос фосфільної (РО) групи від однієї сполуки на іншу.

Хіломікрони − маленькі ліпідні краплі, які складаються головним чином із нетральних жирів, невеликої кількості холестерину і фосфоліпідів, що мають тонку білкову оболонку; синтезуються в клітинах слизової оболонки кишечнику із продуктів перетравлення ліпідів і виділяються в лімфатичні судини.

Холестерин – поліциклічна речовина, відноситься до стеринів. Переважають гідрофобні властивості, але є одна ОН-група.

Циклічний аденінмонофосфат (ц-АМФ) – посередник у здійсненні функцій різних гормонів та інших біологічно активних сполук. Утворюється він із внутрішньоклітинного АТФ.

Цитохромоксидаза − переносник електорнів, функціонує в заключні йланці дихального ланцюга; единий переносник електронів, який взаємодіє бехпосередньо з киснем (синонім цитохром а ∙ а₃).

Цитохроми − гемвмістні білки, зустрічаються в мембранах мітохондрій і ендоплазматичного ретукулуму. Атоми заліза в молекулах цитохромів підвергаються багатократному відновленню і окисленню при послідовних переносах електронів в дихальному ланцюзі (в процесах тканьового дихання).

Емульсія − рідинно-дисперсна система (тип молока), в якій мілкі краплі рідини не змішуються з основною масою іншої рідини.