52. Осн. Моделі податкових тем міси. Органів влади зарубіжних країн.

В осн. лежить спосіб, за доп. якого встановл. і зарах. до місц. бюдж. окремі місц. податки. Розгул, на прикл. прибутк. податку.

І модель. У ФРН, Австрії, Іспанії, місц. органи влади автоматично отримують фіксований % від прибутк. податку по країні, який зараховується до всіх рівнів бюджетів.

Друга модель. У Бельгії, Канаді (крім Квебеку), Данії, Норвегії місц. органи самост. встановл. додаткові місц.надбавки до ставок приб. податку, що надходить до центр, бюдж.

Третя модель. Місц. органи цілком

самост. встановл. ставки

оподаткування та його базу з приб. податку. Відповідні місц. податки не враховуються центр, урядом при визначенні прибут. доходу для под., які надходять до ценір. бюдж. Така модель податкової системи застос. у Швейцарії, провінції Квебек (Канада) та деяких інших країнах У СІЇ ІА місц. ставки приб. податку врахов. при визнач, ставок цього податку до центр, бюджету.

53. Групи місц податків і зборів.

перша група: прямі і непрямі місц податки. які майже в усіх країнах заппрровадж місц органами і повністю надходять до їхніх бюджеті. Прямими податками в цій групі є промисловий податок, податки на нерухоме майно фізичних осіб, на землю, автомобілі, професію тощо Непрямими податками в цій групі є індивід, і універсальні місцеві акцизи на споживання предметів широкого вжитку та інших ресурсів. Це акцизи на бензин, алког. напої та ін товари.

-друга група: податки, що встановл. місц. органами як надбавки до загальнодерж. под. або як відрахування від них (місцеві надбавки до земельного та с/г податків в Італії, відрах, від прибут. податку фіз. осіб, ПДВ у Франції та ін.);

-третя група, міс податків найбільша. Серед них: податки на заняття торгівлею, на собак, на розваги, на видовища, на володіння трансп засобами, на торгівлю спиртними напоями та інші

55Принципи планування бюдж. Видатків

Регулюв. бюдж. видатків виявляється насамперед у цільовому спрямуванні бюдж. коштів. Найважлив. принципом планування бюдж. видатків є додержання пропозиції розподілу коштів з урахув. реальної необхідності в них.

54.Видатки місц. Бюдж.

Вид. місц. бюдж. – це екон. відносини, які виник. у зв’язку з розподілом централізов. коштів, які перебув. у розпорядж. відповід-х органів влади, та децентралізов. коштів, які є власністю місц. органів влади.

Регул-ня бюдж. видатків виявл. у цільовому спрямуванні бюдж. коштів; важливим є додержання пропорції розподілу з урахуванням реальної необх. в цих коштах.

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки (фін-ня підпр. та орг., що діють на початок бюдж. періоду, соц. захист, охорона здоров`я, соц.-культурна сфера, утримання органів влади тощо) і видатки розвитку (фін-ня.інвест.д-ті, придбання обладнання, транспорт. засобів,субвенції та ін). Співвідношу. між поточним бюджетом і бюдж. розвитку залежить від досягнутого рівня екон. і соціального розвитку регіону.

Видатки місцевих бюджетів також можна поділити на такі частини:

- видатки, що здійсн. на потреби терит. громад і видатки, пов’язані з районними, обласними радами заходів із забезпечення спільних інтересів територіальних громад;

- видатки, пов’язані з використ. власних повноважень місц. самовряд. і вид., пов’язані з викон. делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.