Робота 4. Оцінка якості зерна за вологістю, засміченістю, зараженістю та натурною масою (2 год.).

Мета: Ознайомитись з методиками проведення визначень вологості, засміченості, зараженості шкідниками хлібних запасів і натурної маси.

Завдання: Навчитись проводити вартісну оцінку зерна і насіння за показниками вологості, засміченості, зараженості шкідниками хлібних запасів і натурною масою.

Визначення вологості

Обладнання: чашки, бюкси, ваги, млинок, шафа сушильна.

Зерно, крім сухих речовин, містить воду. Частина її, що входить до складу молекул білка, крохмалю, називається зв’язаною. Решта води, що знаходиться в гігроскопічному стані, називається вільною, її можна виділити висушуванням швидше, ніж зв’язану.

Вологість є визначальним показником збереження зерна. Вільна волога має всі характерні властивості води (питому масу, діелектричну проникність, здатність бути розчинником), завдяки чому вона легкорухлива. Вільна волога підвищує активність ферментів зерна, що призводить до втрат сухих речовин при зберіганні. Зв’язана вода у фізіологічних процесах участі не бере; зерно, яке її містить, зберігається протягом тривалого часу з невеликими втратами. Вологість, за межами якої в зерні з’являється вільна волога, називається критичною, її величина залежить від хімічного складу зерна. Так, для пшениці вона становить близько 14,5, для гороху – 16 %.

При здаванні-прийманні зерна на хлібоприймальні пункти його вологість впливає на залікову масу. Якщо вологість вища за базисну норму, відраховують знижку з маси, якщо нижча, то нараховують надбавку в розмірі 1 % за кожний відсоток зниження. За вологістю зерно поділяють на сухе, середньої сухості, вологе і сире (табл. 3).

Таблиця 3.

Визначення стану зерна за вологістю, %

Зерно	Сухе	Середньої сухості	Вологе	Сире (понад)
Пшениці, жита, ячменю, гречки	14	15,5	17	17
Вівса	14	16	18	18
Проса	13	15	17	17
Кукурудзи	14	16	18	18
Гороху, квасолі	16	18	20	20
Соняшнику і льону	11	13	14,5	14,5
Конопель	11	12	14	14
Рицини	7	9	11	11

Визначення вологості основним методом (без попереднього підсушування). Використовують сушильних шаф СЕШ – 1, СЕШ-3М (рис. 4).

Із середньодобової проби беруть приблизно 30 г зерна, подрібнюють (ступінь розмелу – 60 % крізь сито з діаметром отворів 0,8 мм), відбирають дві наважки по 5 г у зважені бюкси і вміщують у шафу при температурі 130 °С. Температуру знижують на 6–8 °С, а через 10 хв повертають на попередню позначку. Через 60 хв бюкси виймають, закривають кришками, охолоджують в ексикаторі, зважують з точністю до 0,01 г. Вологість W визначають за формулою:

де М₁, М₂ – маса наважки відповідно до і після висушування, г; К – поправочний коефіцієнт (для зерна проса, гречки, рису, сорго – 0,1, пшениці, жита, ячменю – 0,3, вівса – 0,35, гороху, кукурудзи, чини, нуту – 0,45).

Різниця між паралельними зважуваннями не повинна перевищувати 0,25 %.

Визначення вологості зерна з попереднім підсушуванням. Зерно з вологістю понад 17 % попередньо підсушують. У сухий, зважений сітчастий (з металевої густої сітки) бюкс зважують (20±0,1) г зерна. У сушильну шафу, нагріту до 110 °С, ставлять бюкси і витримують при температурі 105 °С (при вологості до 20% зерна жита, пшениці – 4 хв, вівса, проса, гречки, сорго – 3 хв, ячменю, рису – 5 хв, чини, вики, сочевиці – 7 хв, кукурудзи, гороху, квасолі, нуту– 10 хв). При вищій вологості тривалість сушіння збільшується. Після підсушування зерно охолоджують, зважують. Для подальшого визначення вологості подрібнюють зерно ячменю, вівса, люпину – протягом 60 с, інших зернових – 30 с. Ступінь розмелу такий самий, як і зазначений при використанні основного методу. Відбирають дві наважки зерна по 5 г і висушують їх при температурі 130 °С протягом 60 хв (зерна кукурудзи – 90 хв).

Рис. 5. Сушильна шафа СЕШ-3М.

Вологість зерна (W_П) з попереднім підсушуванням визначають за формулою:

де М₁, M₂ – маса наважки розмеленого зерна відповідно до і після підсушування, г; М₃, М₄ – маса наважки цілого зерна відповідно до і після підсушування, г; К – поправочний коефіцієнт.