Визначення натурної маси зерна
Обладнання й матеріали: пурка, набір гирьок, зразки зерна.
Вага зерна в певному об’ємі називається натурною масою зерна. В країнах, де впроваджена метрична система мір , її характеризують вагою літра зерна в грамах.
Натурна маса показник якості, який вказує на виповненість зерна. Виповненість зерна має велике технологічне значення і характеризує його харчову цінність . виповнене зерно або насіння має більший ендосперм ядра. За несприятливих умовам, формування зерна або насінини вага оболонок порівняно з вагою зерна зростає, а ендосперму зменшується. Значне збільшення вмісту проценту оболонок призводить до зменшення виходу цінної частини продукції (білого борошна, крупи, олії).
Про виповненість зерна можна дістати повне уявлення, визначаючи питому вагу. Чим більше в зерні ендосперму, тим більше в ньому вуглеводів і білків - речовин ( із складу зерна) з максимальною питомою вагою.
Так, при питомій вазі зерна озимої пшениці 1,374, питома вага анатомічних частин, з яких воно складається, така : ендосперму 1,472, зародку – 1,275 і оболонок – 1,106.
Оболонки, незважаючи на високий вміст клітковини, мають меншу питому вагу, бо в них дуже пориста структура. У зв’язку з цим партії зерна з дефектними зернами, і з збідненим або деформованим ендоспермом (морозобійні, пошкоджені клопами-черепашками ) також мають знижену питому вагу.
У зв’язку з певною складністю визначення питомої ваги зерна і насіння, в практиці оцінки якості їх, цим показником не користуються. Його замінюють натурною вагою, вважаючи що остання в очищеному зерні дає достатнє уявлення про виповненість.
Крім виповненості на натурну масу зерна впливає :
форма і розмір зерна;
характер поверхні зерна (шорсткувата, округла, і т.д.);
вологість (чим вища вологість, тим нижча натурна маса зерна);
домішки (органічні, легкі) помітно понижують натуру, а мінеральні – збільшують.
Пониження натурної маси в засмічених партіях зерна з підвищеною вологістю проходить і внаслідок меншої сипучості зернової маси, і її більш рихлої укладки в ємностях, в т.ч. в мірному стакані пурки.
Натурну масу визначають для пшениці, жита, ячменю, вівса, соняшника :
Пшениця 700-810 г/л
Жито 650-735 г/л
Ячмінь 530-640 г/л
Овес 440-590 г/л
Соняшник 350-470 г/л
Натурну масу визначають за допомогою пурки. (рис. 8).
Рис. 8. Пурка для визначення натурної маси.
Від верхньої частини вантажу до прорізу в мірці (1) ємкість 1 л. Наповнювач (2) – порожній циліндр, в якому рівномірно розподіляється зерно, що висипається з циліндра з лійкою (3), призначеного для початкового насипання зерна. Маса падаючого вантажу – 450 г. Діаметр вантажу дорівнює внутрішньому діаметру мірки. Ваги складаються із штатива з кронштейном (5), підвіски, коромисла, чашок для гир. Маса чашки дорівнює масі мірки з падаючим вантажем (без ножа), завдяки чому ваги врівноважуються перед початком зважування без рівноваг.
Визначення натури розпочинають з урівноваження ваг. Далі вантаж виймають з мірки, мірку встановлюють у призначене для неї гніздо в ящику. У щілину мірки вставляють ніж (4) (догори боком з номером), на нього вкладають вантаж і на мірку надівають наповнювач. Циліндр з лійкою ставлять на стіл і засипають у нього зерно до мітки на внутрішній стінці (на 3-4 см нижче від верхнього краю лійки). Зерно з ковша засипають рівною цівкою без поштовхів. Після цього циліндр з лійкою встановлюють на наповнювач і, натиснувши пальцем на важіль замка, відчиняють заслінку лійки. Циліндр з лійкою знімають, виймають ніж із щілини мірки, і вантаж, а за ним і зерно, падають у мірку. Виштовхуючи повітря в отвори у дні мірки, вантаж забезпечує рівномірне вкладання зерна. Ніж знову вставляють у щілину; відділяючи таким чином 1 л зерна (виймати і вставляти ніж слід обережно). Мірку виймають з підставки ящика разом з наповнювачем, притримуючи пальцями правої руки наповнювач і ніж, перевертаючи їх, висипають залишки зерна поверх ножа наповнювача. Останній знімають, видаляють рештки і виймають ніж із щілини мірки. Мірку із зерном зважують з точністю до 0,5 г.
Натуру зерна з кожного зразка слід визначати двічі, причому з різних порцій. Різниця паралельних визначень не повинна перевищувати 5 г, для вівса – 10 г. Результат вимірюють з точністю до 1 г.
Вологість знижує натуру зерна, тому остаточну натуру записують з урахуванням надбавки (3–5 г) за кожний відсоток вологості понад базисну норму залежно від культури.