Гігієнічне виховання та санітарна освіта в школі і сім'ї

§ 1. Виховання в учнів санітарно-гігієнічних навичок

Засвоєні в дитинстві гігієнічні навички зберігаються на все життя.

Провідником гігієнічних знань серед учнів є вчитель. Він виховує в учнів навички особистої і громадської гігієни, закріплює навички, зв'язані з їдою, набуті дітьми раніше в сім'ї чи дитячому садку, привчає до гігієнічно мотивованої поведінки в колективі. Вся робота по вихованню гігієнічних навичок проводиться на уроках і під час позакласних занять. Особливо велике значення гігієнічне виховання має в школі-інтернаті, де дитина весь час перебуває у великому колективі, в контакті з багатьма дітьми.

Шкільний лікар зобов'язаний допомагати вчителям і вихователям в їх роботі по гігієнічному вихованню учнів, подаючи їм консультацію та рекомендуючи методичні посібники.

Виховання гігієнічних навичок слід починати із з'ясування необхідності для здоров'я школяра і всього шкільного колективу виконання тієї чи іншої гігієнічної вимоги, ці вимоги учні повинні виконувати свідомо, а не механічно. Уроки з особистої гігієни є обов'язковою складовою частиною програми початкових класів.

Так, у І класі при вивченні предмету «Основи здоров'я» один з уроків присвячується вихованню навичок правильного миття рук. Учитель пояснює учням, що руки слід мити вранці, ввечері перед сном, перед їдою, після відвідування вбиральні. Через немиті, брудні руки передаються заразні хвороби, зараження на глисти. Учитель показує, як правильно мити руки і звертає особливу увагу дітей на те, як вичищати бруд з-під нігтів. Щоб на шкірі не утворювались тріщини, треба вимиті руки насухо витерти рушником і час від часу змазувати гліцерином або ланоліном.

Показавши дітям, як правильно мити руки і лице, вчитель пропонує учням самим вмитись. Для проведення цього уроку необхідно мати миску, кухоль і відро з водою, з дому кожен учень приносить мило і рушник.

Дітям треба розповісти, що кожен член сім'ї повинен мати свій рушник для лиця і рук та окремий рушник для ніг. Через спільний рушник можуть передаватись різні заразні хвороби.

Так само наочно треба проводити інші уроки по вихованню гігієнічних навичок, демонструючи, як правильно сидіти за партою, чистити зуби, доглядати за одягом та взуттям і т. д.

Виховання гігієнічних навичок у школі не обмежується тільки вимогами по догляду за своїм тілом і одягом. Учитель показує учням початкових класів, як обгортати книжки і зошити, складати їх у певній послідовності, як тримати в порядку свій куточок для занять і поличку для книг. Вчитель систематично перевіряє вміст шкільних сумок, чистоту книг і зошитів; опитуючи учнів, дізнається, як діти підтримують чистоту і порядок дома в своєму куточку для занять; контролює їх при відвідуванні на дому. Поступово, коли школярі звикнуть до певного порядку, можна учням доручити стежити за чистотою книг і зошитів.

В гігієнічному вихованні учнів велике значення має особистий приклад учителя. Вчителі повинні особливо уважно стежити за охайністю свого костюма і гігієнічною обґрунтованістю поведінки, звичок і манер.

Роботу по закріпленню гігієнічних навичок і контролю за гігієнічно мотивованою поведінкою учнів, розширення знань з питань особистої і громадської гігієни треба продовжувати і з учнями середніх та старших класів. При вивченні ботаніки, зоології, фізики, хімії, географії є великі можливості для ознайомлення учнів з питаннями гігієни (профілактика глистяних інвазій, склад чистого і забрудненого повітря, вплив рослин на склад повітря, клімат і здоров'я людини, хвороботворні мікроби і заходи боротьби з ними та ін.). Логічним завершенням гігієнічних знань учнів середньої школи є вивчення курсу анатомії, фізіології і гігієни людини. Тут подано обґрунтування гігієни харчування, режиму дня, навчальних занять; вивчаються питання постави, гігієни зору, загартовування організму та ін. Докладне ознайомлення учнів в курсі анатомії і фізіології з бу­довою і функціями людського тіла, взаємодією організму з навколишнім середовищем допомагає учням усвідомити правила особистої і суспільної гігієни.

Гігієнічному вихованню учнів сприяє належний санітарний стан шкали і її обладнання, правила поведінки і організація громадської думки, яка засуджує неохайних учнів.