Профілактика дитячих хвороб

§ 1. Здоровий і хворий організм

У процесі історичного розвитку всі живі істоти, в тому числі й людина, набули властивостей пристосовуватись до постійно мінливих умов навколишнього середовища, ніби «зрівноважуючись» (за виразом І. П. Павлова) з ними. Це зрівноважування в людини досягається через кору півкуль головного мозку, яка забезпечує єдність організму і середовища. При пев­ному зрівноваженні організму, його внутрішнього середовища з зовнішнім середовищем, всі життєві процеси відбуваються нормально, людина почуває себе здоровою. В здоровому організмі дитини процеси росту і розвитку відбуваються найбільш досконало. А коли зрівноваженість організму з навколишнім середовищем порушується з тих або інших причин, функції організму змінюються, і людина хворіє. Якщо організм самостійно, чи з допомогою медичних заходів, не відновить зрівноваженості з навколишнім середовищем, він гине. Виникнення і перебіг хвороби в значній мірі за­лежить від стану його нервової системи та від загального стану організму. Здоровий, загартований організм стійкіший проти хвороб, а при захворю­ванні легше переборює їх.

При захворюваннях змінюється діяльність серцево-судинної системи, порушуються функції органів дихання, травлення, сечовидільної системи, та ін. Ці зміни у хворої дитини істотно відрізняються від того, що спостерігається в дорослої людини. Тому захворювання (наприклад, деякі кишково-шлункові) діти переносять важче, ніж дорослі люди, а інші, навпаки,— легше (наприклад, висипний тиф). Більше того, діти різного віку хворіють різними хворобами.

§ 2. Причини хвороб та характеристика захворюваності дітей

Однією з причин багатьох захворювань людини бувають хвороботворні мікроби і віруси. Залежно від опірності організму та його реактивності (здатність відповідати на те чи інше подразнення) хвороби проходять по-різному. Опірність і реактивність дитячого організму істотно відрізняються від організму дорослої людини і змінюються залежно від стану і типу нервової системи, віку дитини, а також від впливу різних факторів зовнішнього середовища. Хвороби по-різному проходять і з різними наслідками навіть у дітей різного віку. Так, спазмофілія, рахіт спостерігаються майже виключно у дітей раннього віку (до 3—4 років); кір, скарлатина, дифтерія, коклюш, ревматизм бувають найчастіше у дітей дошкільного та шкільного віку.

Частота окремих захворювань також буває різна в різні вікові періоди. Так, шлунково-кишкові захворювання, трохи менше — захворювання дихальних шляхів, найчастіше зустрічаються в дітей грудного віку; у дітей дошкільного віку найчастіше бувають захворювання органів дихання; у школярів — різні захворювання кістково-м'язової системи, органів зору і нервової системи.

В силу вікових особливостей, в основі яких лежать морфологічні і фізіологічні відмінності, зв'язані з процесами росту і розвитку, в дітей бувають періоди посиленого і періоди мінімального захворювання, а також періоди з легшим і тяжчим перебігом хвороби.

Так, у ранньому дитячому віці шлунково-кишкові захворювання, запалення легень та деякі інші захворювання проходять значно важче (часто з неприємними наслідками), ніж у дошкільному та шкільному віці. Хвороби — кір, дифтерія, коклюш та ін. в старшому дошкільному і шкільному віці проходять значно легше, ніж у ранньому дитинстві.

Спостережливий учитель може раніше, ніж будь-хто інший, помітити ті або інші особливості в поведінці дитини (млявість, байдужість, пасивність, підвищена збудливість, дратливість тощо), які можуть бути першими ознаками захворювання. Обов'язок вчителя негайно показати таку дитину лікареві.

Збудники кору, коклюшу, грипу поза організмом швидко гинуть. Збудники дифтерії, скарлатини, дизентерії в зовнішньому середовищі можуть жити кілька тижнів, але не витримують високої температури, гинуть при кип'ятінні та від звичайних дезинфікуючих засобів. Зберігаючись в зовнішньому середовищі, мікроби попадають на різні предмети, посуд, їжу, від яких може статись зараження. Мухи на своїх крилах і лапках можуть переносити збудників дизентерії, а також яйця глистів на значні віддалі.

В організм дитини мікроби можуть потрапити через органи травлення і дихання, пошкоджену шкіру, через слизову оболонку очей і статевих органів та ін.