§ 4. Профілактика інфекційних захворювань у школі

Одним з найважливіших профілактичних заходів боротьби з інфекційними хворобами в школах та інших дитячих закладах є запобіжні щеплення. Основані на принципі активного імунітету, запобіжні щеплення проводяться проти натуральної віспи, туберкульозу, дифтерії та деяких інших хвороб. Запобіжні щеплення, які ґрунтуються на принципі пасивного імунітету, проводяться проти кору.

Крім проведення масових щеплень, при виникненні інфекційних захворювань (кір, скарлатина та ін.) проводиться обов'язкова ізоляція хворих, а в деяких випадках (дифтерія, дизентерія та ін.) — обов'язкова госпіталізація.

Важливе значення для запобігання розповсюдженню інфекційних хвороб мають дезинфекція, дезинсекція і дератизація.

Дезинфекцією називається знищення (хімічними, фізичними і механічними засобами) хвороботворних мікробів, які є в приміщенні і на предметах обладнання, навчальних посібниках, одягу. Хімічними засобами дезинфекції (карболова кислота, хлорне вапно, формалін, хлорамін, сірка та деякі інші) звичайно користуються для дезинфекції приміщень, убиралень та вигрібних ям. Фізичними засобами дезинфекції є дія сонячних променів, опромінювання ультрафіолетовим промінням, кип'ятіння.

Механічні засоби — це очищення предметів і приміщень щітками, скребачками тощо.

Дезинсекцією називається знищення комах — переносників інфекції (мух, комарів, клопів та ін.). Для дезинсекції приміщень застосовують формалін, сірку, скипидар, гас, а також препарат ДДТ і його розчин у гасі — «дезинсекталь».

Дератизацією називається знищення з допомогою різних отруйних речовин пацюків, мишей, ховрахів та інших гризунів, які можуть бути переносниками інфекційних хвороб.

Для боротьби з поширенням інфекційних хвороб серед школярів велике значення мають рання діагностика кожного захворювання, своєчасна сигналізація про кожен випадок інфекційного захворювання та суворий облік хворих учнів. Чим раніше буде виявлено захворювання і встановлено діагноз, тим швидше можна почати лікування хворого. А своєчасна ізоляція хворого від колективу має велике значення для запобігання захворю­ванням інших учнів.

Якщо учень захворів дома, то лікар, який лікує хворого, повинен негайно повідомити про це школу. Батьки про захворювання дитини повинні негайно повідомити класного керівника і не посилати школяра після видужання в школу без довідки лікаря. При відсутності учня в школі протягом двох-трьох днів учитель (класний керівник) зобов'язаний з'ясувати причину, проте ні в якому разі не посилати до хворого інших учнів, щоб вони не заразились.

Суворий облік захворювань учнів необхідний не тільки для шкільного лікаря, але й для вчителів, бо в процесі навчально-виховної роботи необхідно знати, які інфекційні хвороби переніс той чи інший учень, які в нього є ускладнення і наслідки захворювань, щоб не завдати шкоди його здоров'ю.

Обов'язковою умовою профілактики інфекційних захворювань є санітарна освіта учнів, додержання ними правил особистої гігієни.

§ 5. Основні відомості про інфекційні хвороби дітей

Кір. Це дуже заразна хвороба, на яку можна захворіти в будь-якому віці. Проте найчастіше хворіють на кір діти. Збудником кору є вірус, який розвивається на слизових оболонках і в крові хворого і передається безпосередньо від хворої дитини до здорової. Інкубаційний період 8—21 день; протягом всього цього періоду дитина може заразити інших дітей.

Починається кір поступово, самопочуття при цьому може бути ще добре і з такою дитиною можна зустрітись в трамваї, в кіно, в лазні, в поїзді. Вірус від неї в закритому приміщенні розповсюджується на велику відстань, з течією повітря може занестись навіть в сусідню кімнату. Вірус кору нестійкий, він тримається в повітрі з півгодини, і, попадаючи в дихальні шляхи здорової дитини, заражає її. Захворювання настає через 8—12 днів, рідше через 21 день (інкубаційний період). Захворювання починається недомаганням і невеликим підвищенням температури. Хвороба супроводжується багатьма катаральними явищами: нежить, кашель, катаральне запалення слизової оболонки очей. На четвертий день хвороба досягає найбільшої сили (температура підвищується до 39—40°), з'являється ви­сип—спочатку за вухами, на лобі, на обличчі (ніс, губи, підборіддя), потім на тулубі і найпізніше — на кінцівках.

Через 3—4 дні після з'явлення висип в тій самій послідовності починає зникати. Через 6—7 днів після початку висипання стан дитини стає задовільним, і на цьому (якщо немає ускладнень) хвороба закінчується. Перехворівши на кір, дитина стає несприйнятливою до нього на все життя.

Найбільш небезпечний кір для дітей віком до трьох років, особливо для дітей фізично слабких і хворих на рахіт та туберкульоз. Для благополучного закінчення хвороби вирішальне значення має гігієнічний догляд, особливо чисте повітря, ванни, повноцінне харчування.

Скарлатина — тяжка і небезпечна хвороба. Збудник її точно не встановлений. Гадають, що скарлатина викликається гемолітичним стрептококом. Інфекція передається як при безпосередньому контакті з хворим, ж так і через предмети, якими користувався хворий, а також через осіб, які були в контакті з хворим.

Захворювання на скарлатину настає через 1—5 днів, рідше — через 10—11 днів після зараження. Починається хвороба раптово: підвищується температура до 39—40°, іноді буває блювання, появляється головний біль і біль у горлі. На другу добу з'являється дрібний рожевий або яскраво-червоний висип і зміни в зіві. Висип може триматись 7—8 днів. Після цього періоду температура стає нормальною, висип зникає і починається злущування шкіри, особливо на долонях, підошвах і на пальцях рук та ніг.

Хворого на скарлатину ізолюють дома або в лікарні не менше як на 22 дні з дня захворювання. Перебіг хвороби в значній мірі залежить від лікування і режиму хворого.

Приміщення, де перебував хворий, і всі речі, якими він користувався, обов'язково дезінфікують. Діти, які були в контакті з хворим на скарлатину, 12 днів не повинні зустрічатися з іншими дітьми. Діти, які перехворіли скарлатиною, набувають імунітет до цієї хвороби на все життя. Повторні захворювання скарлатиною бувають рідко.

Краснуха — легка дитяча хвороба, яка триває всього 2—3 дні. Збудник поки що невідомий. Зараження відбувається безпосередньо від хворого. Інкубаційний період 10—23 дні. Висип, що з'являється при цій хворобі, схожий на висип кору, але блідіший і дрібніший. Іноді перед висипом з'являється невеликий нежить. Температура при захворюванні підвищується до 38°. Якщо дитина захворіла вдома, то її можна пускати до здорових дітей через 5 днів після висипу. А коли захворювання виникло в дитячому колективі, то звичайно дитина залишається там же (не ізолюється), і карантин не оголошується, бо на краснуху хворіють не всі діти.

Дифтерія. Хвороба викликається дифтерійною паличкою. Інфекція передається безпосередньо від хворого або від бацилоносія, а також через третіх осіб, предмети і продукти, які були біля хворої дитини. Мікроби дифтерії, які локалізуються в слизовій оболонці носоглотки, зіва або гортані, під час розмови, дихання потрапляють в навколишнє повітря, а потім на слизові оболонки здорових дітей. Дифтерійні палички досить стійкі навіть при висиханні.

Локалізуючись у слизовій оболонці, дифтерійна паличка виділяє сильну отруту (токсин), яка уражає весь організм, і особливо діє на серцевий м'яз та на нервову систему, спричиняючи параліч. Найкращий лікувальний засіб — протидифтерійна сироватка, але тільки при ранньому застосуванні. Крім того, є препарати для щеплень проти дифтерії. Хвороба розвивається через 2—7 днів після зараження. У хворого підвищується температура, з'являється головний біль і білувато-сірий нальот на обох мигдаликах у горлі.

При найменшому підозрінні на дифтерію дитину треба ізолювати і викликати лікаря. Лікування проводиться тільки в лікарнях, бо ця хвороба потребує постійного і уважного догляду спеціалістів. Діти, які були в контакті з хворим, повинні перебувати на карантині протягом 7 днів.

Щеплення проти дифтерії абсолютно не шкідливі, а в організмі дитини утворюються захисні тіла, які оберігають від захворювання. Протидифтерійні щеплення починають проводити з 5—6-місячного віку. Спочатку роблять три щеплення з проміжком в один місяць (в п'ять, шість, сім місяців), четверте через шість-дев'ять місяців після третього.

Така профілактика запобігає захворюванню протягом кількох років. Щоб подовжити дію щеплень, дітям додатково роблять по одному щепленню в три, сім, дев'ять та дванадцять років.

Коклюш. Найчастіше хворіють на цю хворобу діти до 5 років, хоч буває коклюш і в дітей старшого віку. Коклюш — тяжка інфекційна хвороба, особливо небезпечна для дітей грудного і ясельного віку, часто дає ускладнення у вигляді запалення легень. Збудником коклюшу є мікроб (кошюшна паличка), який, потрапляючи в дихальні шляхи, через 1—15 днів (інкубаційний період) спричиняє захворювання. Хвороба починається звичайним кашлем, часто без підвищення температури. Через 1—2 тижні кашель поступово підсилюється, особливо вночі, набуваючи характеру судорожних приступів. Хвороба триває від 6 тижнів до 2—3 місяців, протягом яких хвора дитина повинна бути ізольована від інших дітей, які не хворіли на коклюш. Зараження коклюшем відбувається при безпосередньому контакті з хворим під час кашлю. Через предмети і третіх осіб зараження не відбувається, бо мікроб коклюшу дуже нестійкий і швидко гине поза організмом хворого.

Хвора на коклюш дитина повинна як можна більше, як влітку, так і взимку, перебувати на відкритому повітрі; це значно полегшує перебіг хвороби. Велике значення має і спокійний нервово-психічний стан хворої дитини. Під час спокійної захоплюючої гри дитина значно рідше кашляє і кашель не буває таким затяжним і судорожним.

Дитина, яка перехворіла на коклюш, набуває імунітет до нього на все життя. Оскільки мікроб коклюшу нестійкий, проводити дезинфекцію приміщень і предметів немає потреби. Але дітей, які були в контакті з хворим, необхідно ізолювати на 15 днів.

Свинка (епідемічний паротит). Це порівняно легка хвороба, на яку хворіють діти до 15 років. Збудник свинки поки що невідомий. Хвороба передається як безпосередньо від хворого, так і через різні предмети, з якими був у контакті хворий. Особливо небезпечний хворий в останні дні інкубаційного періоду, який триває 18—25 днів.

Починається хвороба загальним нездужанням та головним болем. Температура підвищується до 38°. Хвороба триває 8—10 днів, якщо не приєднується ушкодження підщелепних залоз. Другий раз на свинку діти не хворіють.

Хвору дитину необхідно негайно ізолювати і приймати знову в колектив можна лише через 21 день від початку захворювання. Діти, які були в контакті з хворим і не хворіли на свинку, не можуть відвідувати школу протягом 21 дня з моменту останнього контакту з ним.

Вітряна віспа. Інфекційна хвороба, збудник якої невідомий. Найчастіше хворіють на вітряну віспу діти до 4—5 років. Інфекція легко передається безпосередньо через контакт з хворим. Через предмети і третіх осіб хвороба не передається, бо збудник дуже нестійкий і швидко гине поза організмом. Вдруге хвороба не повторюється. Інкубаційний період від 4 до 21 дня.

Хвороба починається незначним підвищенням температури, головним болем і висипанням по всьому тілі дрібненьких пухирців. Через 2—3 дні пухирці лопаються і на їх місці утворюються темнуваті кірочки, які потім протягом одного-двох тижнів відпадають, не залишаючи ніяких слідів.

Хвору дитину необхідно ізолювати до повного відпадання кірочок. Всі діти, які були в контакті з хворим, підлягають карантину на три тижні.

Грип. Досить поширена інфекційна хвороба, на яку хворіють як діти, так і дорослі. Тепер розрізняють сезонний катар верхніх дихальних шляхів і епідемічний грип, збудником якого є вірус. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом (при чханні та кашлі). Захворювання настає через 1—3 дні після зараження і супроводжується нездужанням, підвищенням температури, головним болем та нежиттю. Нерідко хвороба дає ускладнення у вигляді запалення легень, плевриту, захворювання нервової системи та ін.

Катар верхніх дихальних шляхів звичайно проходить через 2—3 дні. Вірусний грип може затягнутись до 5—6 днів і навіть довше.

Грип — дуже заразна хвороба, тому дітей, хворих на грип, треба негайно ізолювати, а приміщення добре провітрити, влаштувавши протяги. Предмети, якими користувався хворий на грип, необхідно продезинфікувати.

Для профілактики захворювань на грип виключно важливе значення має виховання в дітей гігієнічних навичок (підчас кашлю і чхання закривати рот і ніс хусточкою), а також загартовування організму водними процедурами, перебування на свіжому повітрі в будь-яку погоду (крім сильних морозів) та систематичні заняття фізкультурою і спортом.

Поліомієліт. Збудником цієї хвороби є вірус, який дуже стійкий до зовнішнього середовища: у воді, молоці і маслі він зберігається протягом З—4 місяців. При висушуванні, нагріванні до 60° і під дією сонячного проміння вірус гине через 15—20 хв, при кип'ятінні гине негайно. Вірус руйнується також під впливом дезинфікуючих речовин.

Джерелом зараження поліомієлітом є хвора людина, у якої вірус виділяється разом із слизом носоглотки під час розмови і кашлю, а також з калом. Поширюють вірус поліомієліту також вірусоносії і люди з закритим процесом хвороби.

В організм людини вірус попадає через рот та верхні дихальні шляхи, коли людина вдихає повітря або вживає їжу і воду, заражені вірусом поліомієліту. Збудник попадає в центральну нервову систему, де локалізується переважно в сірій речовині передніх рогів спинного мозку. В поширенні хвороби має значення бацилоносіння.

Інкубаційний період — 3—10 днів. Хвороба починається раптовим підвищенням температури, головним болем, блюванням і різко вираженою підвищеною чутливістю: дитина кричить при кожному доторканні. На З—5-й день температура спадає і з'являються паралічі м'язів, які дуже швидко розвиваються і можуть поширитись на всі кінцівки, але через деякий час починають слабшати.

На початку захворювання застосовують сироватку із крові перехворілих дітей або дорослих. Обов'язкова госпіталізація хворого, який може бути виписаний тільки на 21-й день від початку захворювання.

Поліомієліт, або дитячий параліч,— хвороба переважно раннього дитячого віку. Після перенесення хвороби залишається стійкий імунітет.

В Україні широко застосовуються запобіжні щеплення проти поліомієліту ослабленою живою вакциною за Себіним. Вакцину застосовують у вигляді таблеток драже, які дають дітям з'їсти, або в рідкому стані. Запобіжні щеплення проводять тричі, з інтервалом 30—45 днів. Повторне щеплення проводять у віці від 3 місяців до 1,5 року.

Дизентерія і черевний тиф. Це тяжкі і небезпечні хвороби, збудники яких проникають в кишечник і викликають захворювання. Джерелом інфекції є хворий, у якого разом з калом виділяється маса патогенних мікробів. Останні можуть попадати в грунт, у воду, на різні предмети, а з них — на продукти (найчастіше на овочі і фрукти). При недодержанні гігієнічних вимог людина може заразитись. Переносниками збудників кишково-інфекційних хвороб можуть бути мухи.

Дизентерія буває двох видів, збудник одного з них — дизентерійна паличка, а другого — дизентерійна амеба. Починається хвороба через 1—7 днів після зараження, іноді зразу високою температурою, блюванням, судорогами, головним болем, випорожненнями з кров'ю і слизом, а іноді — невисокою температурою, розладами кишечника, частим випорожненням з кров'ю.

Лікують хворих на дизентерію обов'язково в лікарні. Для запобігання захворюванням на дизентерію найважливіше значення має додержання вимог санітарії та гігієни: миття рук перед їдою, сувора чистота під час їди, правильне зберігання продуктів, акуратне очищення та обмивання овочів і фруктів, наполеглива боротьба з мухами.

Черевний тиф викликається паличковидною бактерією з джгутиками, яка селиться в стінках кишечника, внаслідок чого в ньому утворюються виразки. Інкубаційний період 7—14 днів. Захворювання у дітей, в тому числі і в молодших школярів, проявляється зразу: різко підвищується температура, з'являється головний біль і марення вночі. Триває хвороба два-три тижні, а при наявності ускладнень і довше. Заходи профілактики такі самі, як і проти дизентерії.

До кишково-інфекційних хвороб належать також паратифи А, В, С, кожен з яких має свого збудника. Захворювання на них проходить легше і закінчується раніш, ніж при черевному тифі. Індивідуальна профілактика полягає в проведенні щеплень змішаної вакцини черевного тифу і паратифів.

Сказ. Зараження сказом відбувається найчастіше при укусі собаки, кішки, пацюка та інших тварин, хворих на сказ. Збудником хвороби є вірус, який міститься в головному і спинному мозку, в великих нервових стовбурах і в слині хворої тварини. Інкубаційний період в середньому триває 6 тижнів (мінімально — 15 днів). У людини, хворої на сказ, підвищується температура, виникає сильне збудження з галюцинаціями, надмірне слиновиділення і нудота, судорожні скорочення дихальних м'язів, спазми гор­тані і глотки. Хвороба звичайно закінчується смертю.

Для профілактики сказу існують щеплення, відкриті знаменитим французьким ученим Пастером. Щеплення необхідно робити кожній людині, яку вкусила тварина, підозріла на сказ.

Малярія. Збудник — паразит плазмодій, якого переносить через укуси від хворої до здорової людини комар виду анофелес. Малярія має різні форми. Починається хвороба через 10—15 днів, іноді через кілька тижнів і місяців після зараження сильним ознобом і приступом пропасниці (температура доходить до 40—41°). Через дві-три доби, залежно від форми захворювання, приступи повторюються.

В результаті величезної роботи, проведеної за роки Радянської влади по боротьбі з малярією, ця хвороба в нашій країні практично ліквідована.

Туберкульоз. Збудником цієї дуже небезпечної для життя інфекційної хвороби є паличка Коха. Зараження найчастіше відбувається через органи дихання. Хвороба передається переважно від людини до людини, а іноді і від хворої корови через молоко.

Після зараження туберкульозом дитина може довгий час здаватись здоровою і не проявляти хворобливих симптомів. Проте якщо такій дитині зробити реакцію Пірке, то вона виявиться позитивною, тобто на місці шкірної проби відбувається почервоніння шкіри різної величини і інтенсивності.

Туберкульозна інфекція може ушкоджувати різні органи. Але найчастіше вона локалізується в легенях (легеневий туберкульоз). У дітей дошкільного віку легеневий туберкульоз проходить легше, ніж у більш ранньому віці, причому часто спостерігаються кістково-суглобові та залозисті форми туберкульозу.

Для дітей молодшого шкільного віку найхарактерніший туберкульоз без чіткої локалізації — загальна туберкульозна інтоксикація, яка проявляється в загальній кволості, недокрів'ї, пітливості, погіршенні апетиту, швидкій стомлюваності тощо. На пізнішій стадії з'являється постійний кашель, який нерідко супроводжується болями в боку і спині. Іноді трохи підвищується температура.

У підлітків туберкульоз проходить тяжко, особливо в дівчаток. При легеневому туберкульозі в них розвиваються широкі пошкодження з виділенням великої кількості бацил в мокротинні.

Хворих на активну форму туберкульозу треба негайно ізолювати від дитячого колективу і влаштувати в спеціальну лікувальну установу. Для дітей, хворих на туберкульоз, існують спеціальні санаторії і лісні школи.

Всі діти з ознаками захворювання на туберкульоз повинні перебувати на спеціальному обліку в туберкульозному диспансері, який і веде за ними постійний нагляд та подає необхідну лікувально-профілактичну допомогу.

Для профілактики захворювань на туберкульоз всім новонародженим дітям роблять щеплення (вакцинація), яке потім повторюють у 2 і в 7 років, у IV, VII і X класах школи.

Хвороби шкіри. Існує багато різноманітних захворювань шкіри. В дітей найчастіше зустрічається: стригучий лишай, парша і короста.

Стригучий лишай — хвороба волосся і шкіри. Захворювання викликається особливим грибом. Заражаються діти від свійських тварин або від хворої людини. Хвороба триває довго, спричиняє у хворого зуд, біль і значне ослаблення організму. При цьому захворюванні заражене волосся ламається. Хвороба потребує тривалого лікування. Діти, хворі на стригучий лишай, допускаються в дитячий колектив лише з дозволу лікаря.

Парша — також грибне захворювання шкіри і волосся. Пошкоджуються також нігті. Хворих на паршу ізолюють і направляють на спеціальне лікування.

Для запобігання захворюванню найважливіше значення мають гігієнічні заходи, насамперед додержання чистоти одягу, білизни, особистої гігієни.

Короста — заразна шкірна хвороба, яка викликається коростяним кліщем, що проникає в шкіру. Кліщ під шкірою пересувається і робить ходи, тому хворий відчуває нестерпний зуд, особливо в складках шкіри і між пальцями, де кліщ відкладає свої яйця. Зараження іноді буває від тварин, хворих на коросту, але найчастіше від хворих на цю хворобу людей, їх постільну білизну, ковдри, одяг, а також при недодержанні правил особистої гігієни.

Дітей, хворих на коросту, ізолюють від колективу до повного одужання. Одяг, білизну і речі, якими користувались хворі на коросту, обов'язково дезінфікують.

Глисти. Найбільш поширені глистяні хвороби: аскариди, гострики, волосоголовці, солітери та ін. Діти заражаються глистами через органи травлення при недодержанні санітарно-гігієнічних вимог.

Паразитуючи в тілі дитини, головним чином в кишечнику, глисти ослаблюють організм дитини. У дітей, хворих на глистяні хвороби, спостерігають шлунково-кишкові розлади, швидку стомлюваність, підвищену збудливість нервової системи, зниження працездатності, недокрів'я, затримку розвитку, ослаблення пам'яті і уваги, погіршення успішності, різні суб'єктивні жалоби (головний біль, кволість, відсутність апетиту та ін.). Глисти шкодять організмові не тільки тим, що живляться його кров'ю і забирають поживні речовини, а й тим, що отруюють його своїми виділеннями. Крім того, глисти спричиняють і механічні пошкодження, прикріплюючись до тканин хворої людини.

Дітей, заражених глистами, треба обов'язково лікувати. Для профілактики глистяних захворювань необхідно: додержувати чистоти в приміщеннях, знищувати мух, зберігати в абсолютній чистоті продукти, суворо стежити за особистою гігієною дітей (миття рук перед їдою, зрізування нігтів, чистота й охайність одягу та ін.), тримати в повному порядку вбиральні, ящики для сміття, в приміщеннях, де є діти, не повинно бути собак, котів та інших тварин.