Самостійна робота

1. Прочитайте роботу І..Риданової «Основи педагогіки спілкування» і дайте письмові стислі відповіді на питання (див. Педагогічна майстерність. Хрестоматія: навч.посіб./ [І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.]; за ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 2006. – 606 с.):

• У чому сутність гуманістичної педагогіки спілкування її відмінність від авторитарної?

• Виокремте ознаки функціонально-рольового та особистісно-орієнтованого спілкування. Наведіть власні приклади певних стосунків педагога з дітьми.

• Співвіднесіть мовленнєві показники взаємин педагога високої і низької культури.

Література

6. Педагогічна майстерність: підруч. / [І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.]; за ред. І.А.Зязюна. – [2-е вид.] – К.: Вища школа, 2004. – 422 с .

7. Педагогічна майстерність: підруч./ [І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.]; за ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 1997. – 349 с.

8. Основы педагогического мастерства/ [И.А.Зязюн, И.Ф.Кривонос, Н.Н.Тарасевич и др.]; под. ред. И.А.Зязюна. – М.: Просвещение, 1989. – 302 с.

9. Педагогічна майстерність. Хрестоматія: навч.посіб. / [І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.]; за ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 2006.

10. Фролова Т. Самодіагностика: чи готовий учитель до діалогу з учнями // Директор школи. Україна. - 2002. -№4.-С 28-31

Лекція № 3.2

Тема: Педагогічний такт.

План

1. Поняття педагогічного такту.

2. Принципи педагогічного такту.

3. Умови оволодіння педагогічним тактом.

Ключові поняття: такт, педагогічний такт, тактика, спостережливість.

Практичне заняття № 3.2

Тема. Педагогічний такт вихователя-майстра.

План заняття.

1. Діагностування психолого-педагогічної готовності студентів до тактовного спілкування з дітьми, колегами.

1. Обговорення теоретичних питань:

• Поняття педагогічного такту;

• Принципи педагогічного такту;

• Тактика педагога у конфліктній ситуації, «Я-висловлювання»

2. Розв'язання педагогічних ситуацій.

Хід заняття (з методичними вказівками).

1. Діагностування психолого-педагогічної готовності студентів до тактовного спілкування зі школярами, колегами

Учитель-майстер зазвичай – тактовний педагог. З педагогічним тактом не народжуються, ним оволодівають у педагогічному навчальному .закладі та під час професійної діяльності. Усвідомити рівень власної готовності до опанування складних питань культури спілкування з учнями, колегами може допомогти запропонований тест.

Тест «Такт учителя ».

Ви приходите на урок у п'ятий клас і потрапляєте в незвичайну ситуацію. Діти стовпилися біля одного із заводіяк. Його розповідь переривається вибухами сміху. Ваші дії? Виберіть 2 із 5 запропонованих варіантів педагогічних реакцій.

1 Стукаю по столу і висловлюю обурення щодо неповаги до себе.

2.Непомітно підходжу до дітей, прислуховуюся до того, про що йдеться, і, зрозумівши, у чому річ, також голосно сміюся.

3.Караю чергових, які не підготували клас до уроку.

4. Кажу: «Діти, швидко займіть свої місця. Обіцяю, що сьогоднішній урок теж буде цікавим».

5. Голосно вітаюся, оголошую тему, не звертаючи уваги на те, що застав. Опрацювання результатів: підрахуйте суму балів: відповідь 1 – 5 балів, відповідь 2 – 10 балів, відповідь 3 – 5 балів, відповідь 4 – 10 балів, відповідь 5-10 балів. У тих, хто набрав 15 і більше балів, є спрямованість на дотримання педагогічного такту, у тих, хто набрав менше ніж 15 балів – схильність до прийняття стереотипних рішень.

2. Обговорення: основних теоретичних положень

Термін такт – широковживане поняття. Він має кілька значень. Це і -«метрична музична одиниця», й почуття міри, що підказує найделікатнішу лінію поведінки, виявляючи повагу до іншого, і почуття власної гідності. Основний принцип тактовної людини – у найскладніших ситуаціях зберегти повагу до іншого, ідучи на компроміс задля високої мети.

Термін педагогічний такт стосується діяльності тих, хто має справу з вихованням людини. Педагогічний такт – явище складніше за звичайний такт. Його наявність передбачає, що вчитель, маючи звичайний такт, досягає педагогічного ефекту, спонукаючи учня до власного прийняття рішення, до саморозвитку. Педагогічний такт досліджували К.Ушинський, А.Макаренко, В.Сухомлинський, І.Синиця, В.Чорнокозов, Д.Самуйленко та ін.

У літературі відомо кілька визначень поняття «педагогічний такт». За І.Синицею, «педагогічний такт у широкому розумінні – це спеціальне професійне уміння вчителя, за допомогою якого він у кожному конкретному випадку застосовує щодо учнів найефективніший за певних обставин засіб виховного впливу». К.Ушинський вважав, що педагогічний такт – це лише особливе застосування такту психологічного, а психологічний – це «не що інше, як більш чи менш темне, напівсвідоме зібрання спогадів, різноманітних психічних актів, пережитих нами самими». К.Ушинський вважав педагогічний такт однією з ознак педагогічної майстерності, підкреслюючи, що саме від його наявності залежить і якість навчально-виховної роботи, і стан взаємин учителя: з учнями, і авторитет педагога в очах вихованців та їхніх батьків.

Праці вчених-педагогів (див. рекомендовану літературу) дають підстави констатувати:

а) педагогічний такт – це почуття, міри у застосуванні педагогічного впливу на учнів, коли оптимально враховуються соціальні (не втратити добрих стосунків) та педагогічні (досягти прогресивних змін, тобто розвитку учнів) наслідки;

б) педагогічний такт – одна з форм педагогічної моралі;

в) педагогічний такт – форма активної морально-педагогічної творчості вчителя, в якій злиті воєдино моральна свідомість і дія;

г) педагогічний такт – невід'ємна ознака педагогічної майстерності.

Сучасні дослідники педагогічної майстерності відводять педагогічному тактові важливу роль у професійній діяльності вчителя. І.Синиця зазначає: «Педагогічна майстерність – це не тільки висока й усебічна загальна й методична освіченість учителя, а й уміння домогтися, щоб кожне його слово дійшло до учнів, було повністю ними сприйняте, пережите і засвоєне. А досягти цього, не володіючи педагогічним тактом, учитель не зможе». Цю думку конкретизує Ю.Азаров: «Якщо педагогічна техніка є формою організації поведінки вчителя, вихователя, його темпераменту, переконань, поглядів, то педагогічний такт виступає і як регулятор цієї форми, і як засіб, за допомогою якого педагог може організувати вплив на особистість дитини, вивірити результативність цього впливу».

Принципи педагогічного такту – його головні, вихідні теоретичні положення. їх виводять із природи педагогічних явищ у галузі педагогічного впливу і з мети педагогічної діяльності. Керуючись педагогічними принципами, педагог дістає змогу успішно оволодіти педагогічним тактом, адже вони відображають психолого-педагогічні закономірності.

Одним із важливих принципів педагогічного такту є гуманістична спрямованість впливу вчителя, піклування про фізичне й моральне здоров'я дитини. Гуманізм як моральна якість особистості органічно пов'язаний з іншими якостями і є підґрунтям усіх найкращих рис людини – патріотизму, колективізму, толерантності тощо. В гуманістичній спрямованості дій учителя виявляються його повага до особистості учня, колег, батьків і прагнення зберегти їхню гідність, сприяти подальшому розвитку. Гуманістично спрямований учитель намагається встановити духовний контакт з кожним учнем, відчувати дитину, розпізнавати її настрої й прагнення, що особливо важливо у стосунках зі слабкими, хворими й дратівливими дітьми, а також із тими, хто щиро помиляється в оцінюванні своїх дійсних учинків і слів.

Органічно пов'язаний із гуманізмом наступний принцип педагогічного такту – підхід до учнів з оптимістичною гіпотезою. Струнку теорію педагогічного оптимізму розробив А.Макаренко у праці «Методика організації виховного процесу». Сам педагог завжди дотримувався цього принципу, вірячи в можливості перевиховання педагогічно занедбаних підлітків, у здатність до морального удосконалення людини, демонструючи цю віру навіть із ризиком помилитися. Підхід з оптимістичною гіпотезою виявляється також у впевненій позиції вчителя та в його бадьорому настрої, у прагненні створити мажорну атмосферу в колективі, й, головне, в готовності допомогти кожному вихованцеві відчути свою силу, прагнення до духовного саморозвитку.

Наступний принцип – опертя на позитивне у вихованця. Він передбачає дотримання головної лінії дії вчителя: у перевихованні учня слід починати з пошуку позитивного в його особистості, зі звернення до його гідності, щоб разом із ним, спираючись на його сильні риси, долати недоліки у поведінці. Враховувати позитивне, спиратися на позитивне, підносити позитивне – важлива функція вчителя і необхідна умова його тактовного дотику до чуйної душі учня.

Принцип єдності вимоги й поваги до учня А.Макаренко сформулював гранично чітко: «Якомога більше вимоги до людини, але разом і тим і якомога більше поваги до неї». У педагогічній діяльності вимога є важливим способом впливу на учнів. Педагогічний такт учителя дає учневі змогу побачити в цій вимозі вияв поваги до його особистості. «Коли ми від людини багато вимагаємо, то в цьому самому і полягає наша повага, саме тому, що ми вимагаємо, саме тому, що ця вимога виконується, ми і поважаємо людину». Позиція педагога – бути водночас і вимогливим, і добрим до учнів, виявляючи довіру й турботу. Вимогливість як форма вияву поваги до особистості школяра, віри в його сили, має бути позитивно підкріплена ставленням учителя, послідовністю його дій. Такт потребує від учителя, що він, залишаючись непримиренним до порушень норм моралі з боку учнів, обов'язково зберігав повагу й гарні стосунки з дітьми, допомагаючи виходити із складних ситуацій. Щоб визначити міру вимоги до учня й міру заохочення, педагогові слід знати особливості кожної дитини, її внутрішню позицію. «Втрачається міра – втрачається й педагогічний такт» – підкреслив І.Синиця.

Звідси й наступний принцип – принцип, міри. Заслуга обґрунтування цього принципу в мистецтві вихованню взагалі й стосовно педагогічного такту зокрема належить також А.Макаренкові, який зауважував: «За що б ми не вхопилися в справі виховання, ми всюди прийдемо до цього питання – до питання міри, а. якщо сказати точніше – до середини... Слово «середина» можна замінити іншим словом, але як принцип це треба мати на увазі при вихованні дітей» . Ця золота середина, певна гармонія в розподілі суворості й ласки має бути завжди, бо «надмірність у тому чи іншому ставленні до учнів часто закінчується протилежним, тобто дає зворотну реакцію»-. Надмірна вимогливість призводить до непослуху, надмірна серйозність – до легковажності, надмірна поблажливість – до грубості та ін. Принцип міри виражає діалектичний підхід до використання засобів впливу. Вміння ніде не переборщити А.Макаренко вважав ознакою здібного педагога.

Виявляючи повагу й вимогливість до дитини, вчитель мусить дбати про збереження власної гідності, зміцнення свого педагогічного авторитету, не припускатися вчинків, висловів , які ганьблять його як наставника. Руйнування авторитету зводить, нанівець силу впливу вихователя. Інтерпретація вчителем провини учня не повинна розривати психологічного зв'язку з ним, а, поглиблюючи гуманні стосунки, створювати в його свідомості зразок для наслідування у ставленні до себе та інших. Застосування цього принципу дає вчителю можливість за певних обставин розумно відступати, зберігаючи гідність.

Слід наголосити й на такому важливому принципі педагогічного такту, що характеризує тактику його дій, як ініціалізація негативних емоцій, що нерідко спотворюють сприйманню педагогічної ситуації. Як радять психологи, позитивні емоції, що виникають під час спілкування, слід безпосередньо й відкрито виражати , а негативні – пропускати через фільтр свідомості: «Усьому приємному .я радію, а неприємне намагаюсь усвідомити, щоб позбутися його». Тому педагогові потрібно вчитися змінювати емоційні реакції на розсудливі.

Завершити розгляд принципів педагогічного такту доцільно аналізом принципу – піклування про фізичне й моральне здоров'я дитини. Вияв поваги до особистості – це не лише моральне явище, це також вплив на психічний і фізичний стан. Педагогічний такт дає змогу торкнутися цих сфер особистості дуже обережно.

Названі принципи пов'язані між собою, вони доповнюють один одного. Дотримання їх передбачає наявність у вчителя певних морально-психологічних якостей, які є передумовою педагогічного такту: любові до дітей, чуйності, витримки, принциповості, спостережливості, врівноваженості, послідовності, поміркованості, розсудливості, справедливості, доброзичливості, передбачливості, щирості, відвертості, уважності, довірливості, кмітливості, творчого мислення.

Серед таких якостей слід виокремити ті, розвиток яких погребує особливої уваги в процесі професійної підготовки вчителя. Спостережливість – вміння виокремлювати педагогічно значущі деталі, – що дає педагогові можливість з'ясувати мотиви й наміри дій учнів. Тактовний і спостережливий учитель може «підібрати ключі» до серця дитини, передаючи їй свої почуття й помисли так, щоб вона сприйняла їх як власні. Витримка й самовладання сприяють вибору розумного й продуманого рішення навіть у гострих конфліктних ситуаціях. Витриманий учитель контролює себе і стримує вияв негативних емоцій, намагаючись бути критичним до себе й чуйним до вихованця. Передбачливість – здатність подумки уявити можливі наслідки своїх слів і вчинків – дає змогу значно зменшити моральні втрати під час педагогічної взаємодії.

Творче мислення потрібне вчителеві для проектування особистості вихованця, побудови стратегії й тактики у складних педагогічних ситуаціях.

Для оволодіння педагогічним тактом педагогу потрібно мати й суто зовнішні навички вияву почуттів – голосом, поглядом, жестом, позою адекватно виражати своє ставлення.

Педагогічний такт передбачає гнучкість у поведінці вчителя – тактику. Педагог виступає перед дітьми в різних ролях, які потребують різної тональності: на уроці – чіткості, коректності, а подеколи й сухого звернення, у позакласній роботі – невимушеності, розкутості, задушевності, які особливо важливі в індивідуальній розмові, спілкуванні під час гри, в поході.

Особливого значення тактовність набуває у конфліктних ситуаціях. Педагогові, зокрема молодому, важливо дотримуватися певних правил тактовної поведінки, розроблених психологами:

• бути впевненим у собі. Тут важливою є здатність оволодіти конфліктною ситуацією, тобто розрядити емоційне напруження. Цього можна домогтися шляхом впливу «через фізичне – на психічне»: контролювати свої рухи, мовлення, фізичне напруження. Адже міміка, пози, жести, як ми вже знаємо, не лише виражають внутрішній стан, а й впливають на нього; – своїм спокоєм і витримкою впливати на співрозмовника. Мовчазне розглядання обличчя учня – учасника конфлікту – дає вчителю можливість зосередитися, зрозуміти його стан, а школяреві – переключити увагу в очікуванні наслідків;

• зосередившись на. співрозмовникові, здійснити розумовий аналіз мотивів його поведінки, щоб врахувати його інтереси й показати свою зацікавленість у спільному вирішенні проблеми. Конфлікт завжди виникає, коли стикаються інтереси: той, хто обмежує інтереси, здається супротивником:. Тому слід побачити й сприйняти у співрозмовникові позитивне, врахувати його інтереси, його потреби, щоб об'єднати наміри й вийти на рівень взаємодії «Ми»;

• зміцнити свою позицію щодо можливості позитивного розв'язання проблеми.

Ця тактика матиме позитивні наслідки за певних умов:

• якщо вчитель відкритий у спілкуванні і володіє технікою «Я-висловлювання». Ідеться про таку форму оцінки, коли вчитель, замість звинувачень і вимог, висловлює, власні почуття і думки з приводу критичної ситуації, чим спонукає співрозмовника до осмислення своєї причетності й пошуку розв'язання проблеми. Педагог будує своє висловлювання з трьох частин: перша – незвинувачувальний опис події; друга – щирий вияв власних почуттів , спричинених подією, і пояснення, чому ці почуття виникли; третя – бажаний вихід (повідомлення того, якою він хоче бачити ситуацію);

• якщо вчитель орієнтується не на минуле, а на майбутнє у стосунках, то не дорікає минулим, а. шукає виходу, думає про досягнення успіху; якщо вміє слухати співрозмовника, не нав'язує рішення, а, виявляючи повагу до його міркувань, радиться, шукає виходу, сприйнятливого для обох сторін;

• якщо вчитель терплячий і толерантний. Він твердий у способі вирішення проблеми, але м’який з людьми у пошуках виходу.

3. Виконання вправ та розвиток умінням спілкуватися з учнями під час індивідуальної бесіди

Вправа 1. Проаналізуйте фрагмент бесіди А.Макаренка з вихованкою («Педагогічна поема», Ч. II, розд. 2) з погляду дотримання принципів педагогічного такту.

Йдеться про Марусю Левченко, яка ображала на уроках учительку Катерину Григорівну. Поведінка дівчини неодноразово обговорювалася, багато різних прийомів випробувано, щоб знайти підхід до неї. Нарешті Антон Семенович сказав:

• Нічого не вийде. І чорт буде, і дурна, й ідіотка. Маруся не поважає людей, і це так швидко не пройде.

• Я поважаю людей, – перебила Маруся.

• Ні, ти нікого не поважаєш. Але що ж робити? Вона наша вихованка. Я вважаю так, Катерино Григорівно: ви доросла, розумна й досвідчена людина, а Маруся – дівчинка з поганим характером. Давайте не будемо на неї ображатися. Дамо їй право: хай вона називає вас ідіоткою і навіть сволоччю, – адже й таке бувало, – а ви не ображайтеся. Це пройде. Згодні?

Мару сині очі глянули мені у вічі й заблищали сльозами образи: вона раптом закрила обличчя косинкою і з плачем вибігла з кімнати.

Простежте за розвитком подій у «Педагогічній поемі», як вплинула на Марусю ця розмова.

Вправа 2. Проаналізуйте ситуацію.

... У Федька Рибкіна була звичка смішити дітей, і йому було байдуже: перерва зараз чи урок. Одного разу він вимазав своє обличчя чорнилом. Усім смішно. Федько радий, що одним своїм виглядом може смішити клас. Зайшла вчителька і застигла від здивування.

• Це ти чим обличчя забруднив, чорнилом?

• Ага, – кивнув головою раденький Федько.

• А яким чорнилом, оцим? – учителька оглянула чорнильні плями на Федьковому обличчі й зажурено похитала головою. – Даремно це ти зробив, даремно.

• А що? – занепокоївся Федько.

• Та, бачиш, це чорнило хімічне, виготовляється воно з анілінової фарби, а анілін отруйний, він роз'їдає шкіру. Шкіра починає свербіти і братися пухирями.

Федько перелякався.

• Я більше не буду, – пробурмотів він.

• Я також гадаю, що ти більше не будеш, – посміхнулася вчителька й почала урок.

• Дозвольте піти вмитися, – жалібно промовив Федько.

• А що, вже свербить обличчя?

• Ні, але здається , що свербить.

• Ну тоді посидь. Вимиєшся на перерві...

Коли пролунав дзвінок, Федько першим вискочив із класу й щодуху побіг до вмивальника. Там він усю перерву тер обличчя милом, а весь клас потішався з нього. Після цього випадку Федькові більше ніколи не хотілося на уроках смішити учнів. (М. Носов «Пляма»)

Дайте відповіді на запитання:

• Яку тактику вибрала вчителька у цій ситуації?

• Чи можливі інші варіанти дій учителя?

• Чому у Федька виникало бажання, а потім і потреба смішити дітей?

• Прокоментуйте вираз «він усю перерву тер обличчя милом, а весь клас потішався з нього». Чи можна стверджувати, що вчителька в цій ситуації мала підтримку класу?

• Які емоції збудила у «Федька розмова з учителькою?

• Які наслідки можливі?

• Завдяки яким умовам можна буде досягти позитивних змін у поведінці учня?

Вправа 3. Проаналізуйте ситуацію. Запропонуйте варіант рішення.

У вас як у класного керівника є потреба поспілкуватися з батьками з приводу погіршення успішності їхньої доньки-шестикласниці Наталки. Увечері ви завітали до батьків і потрапили на день народження матері, куди вас настійно запросила господиня, яка завжди з повагою ставилася до вчителів. За столом один із гостей запитав вас: «А як там учиться наша Наталя?»

Вправа 4. Проаналізуйте педагогічну ситуацію. Збуджений, злий Мишко у супроводі старости входить до кабінету класного керівника. Той зайнятий: забиває в стінку цвях, щоб повісити картину. Побачивши Мішу, він спокійно звертається до нього: «Михаиле, подай імені, будь ласка, молоток!» Мишко подає молоток. «А тепер відійди вбік і подивись, чи не криво висить картина. Ну ось, ми з тобою і впоралися. А тепер поговорімо, що там у вас сталося?» Мишко вже без запальної роздратованості розповів про все, що відбулося. Домовилися – більше цього не буде. Виходячи, Мишко сказав: «Ви лише покличте мене, я вам завжди допомагатиму в кабінеті». Після цього Мишко став часто заходити в кабінет фізики до класного керівника.

Дайте відповідь на запитання:

• Як можна схарактеризувати дії вчителя в наведеній ситуації з погляду педагогічного такту?

• За допомогою яких інших засобів можна було «нейтралізувати» збудженість учня?

• Яке значення для вирішення проблеми культури поведінки учня мала тактовна взаємодія вчителя з ним?

Вправа 5. Проаналізуйте реакції вчителя на затримку учнем відповіді на питання уроку:

• Сідай, як завжди нічого не знаєш...

• Поки ти зберешся рота розкрити, он скільки рук піднялося...

• Чекати на твою відповідь – гаяти час...

• Ти всіх затримуєш. Швидше, ми не можемо чекати...

• Зосередься. Ми повернемося до цього питання пізніше...

З'ясуйте, в яких реакціях учитель порушив педагогічний такт? Чим це зумовлено? Перефразуйте нетактовні зауваження.

Вправа 6. Ознайомтеся зі щоденниками учнів одного класу. Проаналізуйте зауваження, які зробили вчителі та класний керівник. Яких більше: схвалень чи доган? Випишіть три зауваження класного керівника (вчителя), в яких він виявив найбільший такт. Дізнайтеся про реакцію учнів на зауваження в щоденнику.

Вправа 7. Проаналізуйте ситуації, порівнявши поведінку вчителів.

Ситуація І. На уроці в VII класі вчитель починає опитування з попередньої теми.

• Ей ти, наречена, йди відповідати, – звертається він до учениці-переростка. – Гуляти гуляєш, а уроків не знаєш.

• Коли це я гуляла? – спалахує учениця. Вона почуває себе ображеною і до дошки не виходить.

• Вільному воля, – насмішкувато говорить учитель і ставить у журналі напроти прізвища дівчинки одиницю.

• А ти чого розвалився, як колода! – звертається він до хлопчика. [ образливе прізвисько «колода» закріплюється за учнем...

Ситуація 2. У шкільному коридорі вчителька, проходячи повз клас, почула:

• Жених і наречена!

Вона увійшла до класу й запитала:

• Хто це у вас жених і наречена?

Запанувала тиша. З останньої парти хтось вигукнув:

• Новицький і Рум'янцева! - у класі почулися смішки.

• Чому ви їх так величаєте? - запитала вчителька.

Ліда сиділа червона. Петрик утяг голову в плечі, ніби чекаючи удару. І знову той самий голос: «Ходять разом. Петро її портфель тягає...».

• А чому ви не смієтеся, коли нерозлучні два хлопчики або дві дівчинки?

Клас притих.

• Ви хіба проти дружби?

• Ні, - почулося у відповідь.

• А виходить проти. ..

Дайте відповідь на запитання:

1. Як можна схарактеризувати дії вчителів з погляду виховання в учнів людської гідності та бережливого ставлення до гідності кожної людини?

2.Про які принципи педагогічного такту йдеться в поданих ситуаціях?

З.Як слід тактовно вчинити педагогові у першій ситуації для подальшого налагодження ділового й емоційного контактів з учнями?

Вправа 8. Проаналізуйте «Я-висловлювання» вчителя на невчасне запитання учня лід час розповіді на уроці.

«Якщо ти запитуєш мене про щось, коли я розповідаю, я відчуваю роздратування, бо не готова приділити тобі увагу. Я буду вдячна, якщо ти поставиш своє запитання вчасно, наприклад, коли я закінчу розповідати».

Дайте відповідь на запитання:

• Якою буде реакція ;учня на зауваження вчителя? Чим вона відрізнятиметься від такого варіанту зауваження: «Чому ти весь час надокучаєш мені своїми: запитаннями?» (або: «Завжди ти зі своїми питаннями», «Потім спитаєш»»)?

• Чи дотримані у «Я-висловлюванні» вимоги до формулювання кожної частини повідомлення?

• Яким тоном: доцільно вимовити вчителю цю фразу, щоб вплинути на поведінку учня?

Вправа 9 Перефразуйте «Ви-висловлювання» («Ти-висловлювання»), яке може викликати негативні емоції у співрозмовника, у «Я-висловлювання» , щоб сприяти ефективному вирішенню проблеми:

• «Як тобі не соромно відмовлятися чергувати!»

• «Чому ти щодня запізнюєшся?»