Література.

1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: 5-ти т. / Сухомлинський В.О. – К.: Рад.школа. – 1977. – Т. 2. - С 449 - 454.

2. Амонашвили Ш.А.Здравствуйте, дети! -М., 1983.- С. 8-157.

3. Педагогічна майстерність: підруч./ [І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.];за ред. І.А.Зязюна. – [2-е вид.] – К.: Вища школа, 2004. – 422с .

4. Педагогічна майстерність: підруч./ [І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.]; за ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 1997. – 349 с.

5. Педагогічна майстерність. Хрестоматія: навч.посіб./ [І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.]; за ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 2006. – 606 с.

Змістовий модуль № 2 «Педагогічна техніка як елемент педагогічної майстерності» Навчальні цілі:

• розкрити студентам поняття педагогічної техніки, її складові;

• засвоїти поняття та особливості внутрішньої техніки педагога;

• опанувати основними засобами та методами психічної саморегуляції педагога;

• формувати у студентів вміння організовувати різноманітні ігрові вправи з метою розвитку у дітей елементарних навичок психічної саморегуляції;

• формувати уявлення про способи створення робочого самопочуття.

Тематичний план навчального модуля

№ модуля	Назва модуля, теми	Усього годин	Лекції	Семінар. заняття	Самост. робота
2. 2.1. 2.2.	Змістовий модуль №2. Педагогічна техніка як елемент педагогічної майстерності. Сутність та роль педагогічної техніки викладача у навчальному процесі Характеристика складових педагогічної техніки викладача.	18 9 9	4 2 2	4 2 2	10 5 5

Лекція № 2.1

Тема: Сутність та роль педагогічної техніки викладача у навчальному процесі .

План

1. Поняття педагогічної майстерності

2. Складові педагогічної техніки викладача

Ключові поняття: педагогічна техніка, внутрішня техніка, зовнішня техніка, методи психічної саморегуляції, емоційна стійкість, музикотерапія, бібліотерапія, імаготерапія, аутогенне тренування, релаксація, самонавіювання, формули самонавіювання, трудотерапія, .

Практичне заняття № 2.1

Тема: Майстерність педагога в керуванні психічним самопочуттям.

План заняття.

1. Діагностування рівня емоційної стабільності і здатності до керування психічним самопочуттям.

2. Обговорення теоретичних питань:

• поняття саморегуляції та психологічного налаштування;

• засоби та методи керування психічним станом.

3. Виконання вправ на розвиток умінь психофізичної саморегуляції.

Хід заняття (з методичними вказівками).

І. Діагностика рівня емоційної стабільності і здатності до керування психологічним самопочуттям.

Для виявлення рівня емоційної стабільності студентів можна використати систему запитань Айзенка.

1. Чи часто ви відчуваєте потребу мати друзів, які вас розуміють, можуть підбадьорити чи втішити ?

2. Чи не вважаєте ви, що вам важко відповісти "ні"?

3. Чи часто у вас бувають спади та піднесення настрою?

4. Чи часто ви почуваєте себе нещасним (ою) без достатніх на те причин?

5. Чи виникає у вас почуття ніяковості й хвилювання, коли ви хочете розпочати розмову із симпатичним (ою) незнайомцем (кою)?

6. Чи часто ви тривожитеся з приводу того, що зробили або сказали таке, чого не слід було робити або говорити?

7. Чи легко вас образити?

8. Чи правильно, що ви іноді сповнені енергії так, що все горить в руках, а іноді зовсім мляві?

9. Чи часто ви мрієте?

10. Чи часто вас непокоїть почуття вини?

11. Чи вважаєте ви себе людиною збудливою й чутливою?

12. Чи часто, виконавши якусь важливу справу, ви відчуваєте, що могли б виконати її краще?

13. Чи буває, що вам не спиться через те, що різні думки лізуть у голову?

14. Чи буває у вас прискорене серцебиття?

15. Чи бувають у вас напади тремтіння?

16. Чи хвилюєтесь ви з приводу якихось неприємних подій, які могли б відбутися?

17. Чи часто вам сняться кошмари?

18. Чи турбує вас якій-небудь біль?

19. Чи можете ви назвати себе нервовою людиною ?

20. Чи легко ви ображаєтесь, коли люди вказують па ваші помилки в роботі або на ваші особисті недоліки?

21. Чи непокоїть вас почуття, що ви чимось гірші за інших?

22. Чи дбаєте ви про своє здоров'я ?

23. Чи страждаєте ви через безсоння ?

Підрахуйте кількість позитивних відповідей. За кожну позитивну відповідь присвоюється 1 бал. Для особи, яка набрала 12 балів і більше, характерна низька емоційна стабільність. Менше 12 балів свідчить про те, що емоційна стабільність людини сформована на достатньому рівні.

II. Виконання вправ на розвиток умінь психофізичної саморегуляції, настроювання на наступну діяльність.

Оскільки емоційне збудження завжди супроводжується напруженням м’язів, тому регуляція самопочуття пов'язана із зняттям м'язових «затискачів». Щоб краще відчути стан розслаблення, необхідно знати, що таке м'язове напруження і порівняти напруження окремих груп м'язів з їх розслабленням.

Вправа № 1. "Маска релаксації"

Навички релаксації потребують спеціального тренування, яке необхідно починати, як підкреслюється в дослідженнях, із розслаблення м'язів обличчя та рук, оскільки ці частини тіла відіграють ведучу роль у формуванні загального м'язового тонусу. Вправа на розслаблення м'язів обличчя в системі аутотренінгу отримала назву "маска релаксації". Ця вправа допомагав не тільки надати обличчю спокійного виразу, а й домогтися внутрішньої гармонії й заспокоєння.

Спочатку ваша увага зупиняється на м'язах чола і вони повністю розслаблюються. Брови при цьому приймають нейтральне положення, верхні повіки спокійно опускаються, але внутрішнім поглядом ви зосереджуєтесь у безконечність - на перенісся. Язик повинен стати м'яким, його кінчик знаходиться біля коріння, верхніх зубів. Губи наді відкриті, зуби не торкаються один одного. Теск може бути таким: «Моя увага зупиняється на обличчі. Моє обличчя спокійне. М'язи чола розслаблені. Губи і зуби розімкнені. Моє обличчя, як маска. Разом із посмішкою я відчуваю, як зникає напруження з обличчя і усього тіла. "Маску релаксації" необхідно навчитися виконувати в будь-яких обставинах і підтримувати протягом 3-5 хв.

Вправа № 2. Розслаблення та напруження м'язів рук.

Станьте прямо, руки - вперед, пальці - стиснуті в кулак; одночасно напружуються м'язи кисті, передпліччя, плечей. При цьому потрібно пам'ятати про розумову дію (ви хочете бути сильним, міцним, ваші м'язи дуже напружені). А тепер розслабтеся: руки вільно падають, здійснюючи маятникоподібні рухи.

Вправа № 3. "Поза кучера"

Виконується сидячі на краю стільця (табурета), таким чином, щоб ноги були напівзігнуті й розставлені на півкроку, руки (з переплетеними пальцями) звисають між ногами й спираються на стегна, тулуб поданий вперед, голова вільно схилена. Знаходячись у цій позі, слід закрити очі, дихати неглибоко, діафрагмою, і відчути розслабленість м'язів уздовж хребта. Ця поза сприяє відчуттю "невагомості тіла". Якщо ж при цьому уявити, що язик став млявим, а шия "висить" без будь-якого напруження, то з'явиться легка дрімота. Залишаючись у цій позі, при появі сторонніх думок починайте слідкувати за диханням - таке переключення уваги особливо корисне, якщо перед виконанням вправи ви були з якоїсь причини в поганому настрої. Залишатися в цій напівдрімотній позі слід декілька хвилин /поки приємно/. Закінчити вправу слід після словесного самонавіювання. Кожну фразу повторювати 3-6р.:

«Відчуття млості (рос. «истома») поліпшує роботу нервових центрів»

«Я відпочив, я спокійний і доброзичливий».

Вправа № 4. Контроль та регуляція дихання

Дихання й емоційний стан взаємопов'язані. В стані збудження, хвилювання, тривоги значно змінюється частота та глибина дихання. Контроль дихання може сприяти регуляції емоційного стану людини.

а) Діафрагмальне дихання. Вдих відбувається через ніс. Спочатку при розслаблених та злегка опущених плечах повітрям заповнюються нижні відділи легенів, живіт при цьому дедалі більше випинається. Потім під час вдиху послідовно піднімаються грудна клітка, плечі та ключиці. Повний видих відбувається в тій же послідовності: поступово втягується живіт, опускаються грудна клітка, плечі, ключиці.

б) Ритмічне дихання. Те ж саме дихання, але виконується в певному ритмі, найкраще під час нешвидкого ходіння. Вісім кроків - вдих, 4 - затримка дихання, вісім-дихання. Далі можна - 10: 5: 10. Скорочення видиху має мобілізуюче значення. Допомагає нормалізації й позіхання.

в) Дихання на лічбу 7-11. Дихайте дуже повільно і глибоко так, щоб весь цикл дихання займав приблизно 20 сек. Спочатку можливі утруднення, але не треба; напружуватися. Рахуйте до 7 при вдиху і до 11 при видиху. Такі довгі розтягування дихання потребують повної концентрації уваги.

Вправа № 5. Зняття напруги в 12 точках тіла.

Кілька разів на день виконуйте наступні вправи:

• повільне обертання очима - двічі в одному напрямі, а потім двічі в іншому:

• зафіксуйте свою увагу на віддаленому предметі, а потім переключайте на предмет, розташований поблизу.

• нахмурте очі, а потім розслабте, після цього позіхніть-кілька разів;

• розслабте шию - спочатку треба покачати головою, а потім покрутити нею і: сторони в сторону;

• підніміть плечі до рівня вух і повільно опустіть;

• розслабте зап'ястя і поведіть ними;

• стисніть і розтисніть кулаки, розслаблюючи кисті рук;

• зробіть три глибоких вдихи. Потім м'яко прогніться у хребті вперед - назад і : сторони в сторону;

• напружте і розслабте сідниці, а потім ікри ніг;

• покружіть ступнями, стисніть пальці ніг так, щоб ступні вигнулись вверх повторити тричі.

Таким чином ви звільнились від значної: напруги в 12 точках тіла, а одночасно позбавились роздратування, досягнувши подвійного ефекту.

Вправа №6. Використання музикотерапії.

Прослухайте музичний твір. Спробуйте описати свій стан. Відзначте, які музичні фрагменти стимулюють у вас прилив сил, викликають готовність до дії. або навпаки, діють на вас заспокійливо, розслаблюють.

Вправа №7.Складання програм самонавіювання.

Процес самонавіювання здійснюється шляхом багаторазового повторення певних словесних формулювань - "формул" самонавіювання. Для того, щоб процес самонавіювання пройшов успішно, необхідно:

1. Визначити мету роботи над собою і відповідно до цієї мети дібрати формули самонавіювання.

2. Під час складання словесних формул слід керуватися такими правилами формула має бути чіткою і лаконічною, не містити заперечної частки "не" послідовність словесних формул така: хочу-можу-буду-є: «Я хочу бути спокійним і впевненим, я можу бути спокійним і впевненим, я буду спокійним впевненим, я спокійний впевнений».

Спираючись на ці правила, студенти попередньо складають свої програми на заняттях їх обговорюють, аналізують.

Вправа №8. Дія в передбачуваних обставинах.

Одним з важливих елементів психологічного настроювання педагога використання магічного "якби". Використовуючи засіб "якби", продемонструвати варіанти привітання дітей:

• ви вперше увійшли в цю групу дитячого садка;

• ви відчуваєте гордість за успіхи дітей у навчанні;

• ви засмучені вчинком дітей, до яких прийшли;

• ви маєте повідомити неприємну новину;

• ви маєте повідомити приємну новину.

Проаналізуйте, на що у вашому досвіді можна спертися для створення передбачуваної ситуації "якби". Визначте причину можливих утруднень під час; виконання цієї вправи.

Самостійна робота.

1. Вивчення змісту навчальної літератури з даної теми.

2. Скласти таблицю-схему порад: «Як володіти собою у критичній ситуації» ( із праці "Сто порад учителеві").

3. Підібрати вправи та завдання на розвиток педагогічної техніки.