11.Господарство та економічна думка Стародавнього Риму

Римляни від самого початку були землеробами для яких характерною була висока повага до особистої власності. Великі землевласники зосереджували у своїх руках не лише сільськогосподарське виробництво, а й переробку продукції сільського господарства, а також реалізацію готового продукту. Надзвичайно важливим моментом в економічній історії Риму стала розробка у 451—450 рр. до Р.Х. Законів XII таблиць, які зафіксували відносини особистої власності. Відбулося поступове витіснення натурального господарства, господарством грошовим. Рим продовжував розвиватися на сільськогосподарській основі, але ремесло та торгівля вже отримали досить значний розвиток.Внутрішній ринок обслуговували вагові гроші, а в зовнішній торгівлі переважали етруські та грецькі монети. У республіканському Римі ще не існує спеціального апарату стягнення податків, збір їх здійснювався на основі відкупів. Усе це негативно впливало на економічний стан провінцій, але дозволяло римській державі забезпечувати надходження податків від провінцій, не витрачаючи коштів для створення фінансової системи.Водночас, головною галуззю господарства у Давньому Римі залишалося сільське господарство, причому переважала дрібна та середня земельна власність.

Економічна думка Стародавнього Риму:

Катон Старший— виразник інтересів рабовласників, господарства яких орієнтувалися на ринок. На його думку, сільське господарство — найпривабливіша сфера економіки.

Проблеми раціональної організації рабовласницького господарства знайшли відображення у творах римських агрономів Варрона. і Колумелли.

У республіканський період розвитку Стародавнього Риму нагальною економічною проблемою стала концентрація земельної власності в руках патриціанської знаті. Захисниками інтересів розорюваних дрібних землевласників стали народні трибуни брати Гракхи Тіберій і Гай. Тіберій Гракх у 133 р. до н. є. запропонував власний аграрний проект, який передбачав норми земельних наділів і розподіл надлишків землі серед найбідніших верств населення

Протилежні економічні погляди мав Марк Туллій Ціцерон Він був прихильником приватної власності, великого землеволодіння, посилення експлуатації колоній, розвитку торгівлі.

12. Встановлення та розвиток феодального господарства держави Франків

Як класичний приклад еволюції феодального способу виробництва починають розглядати Північну Галлію, де у 486 р. виникла Франкська держава.

Основи феодального ладу у франкському суспільстві склались у VIII— IX ст. Зростання великої земельної власності прискорилося, великі землевласники стали прямо захоплювати селянські наділи, формувались основні класи феодального суспільства.

У поземельних відносинах відбувся переворот: змінилася форма земельної власності. Алодіальна власність поступалася феодальній. Значну роль у цьому відігравала бенефіціальна реформа Карла Мартела (714—715). У зв'язку з вичерпаністю земельного фонду було встановлено, що земельні дарування-бенефіції робляться не навічно, а на термін служби або довічно і потім їх можна переказати іншій служивій людині. Протягом IX—X ст. бенефіцій став перетворюватись із пожиттєвого у спадкове володіння Ця реформа, по-перше, зміцнила прошарок дрібних і середніх феодалів; по-друге, закріпила феодальну земельну власність і посилила селянську залежність.

Паралельно формувався клас залежних селян. Коли вони розорялися, то легко потрапляли в поземельну й особисту залежність від великих землевласників. Проте феодали не були заінтересовані в тому, щоб селян зганяли із землі, яка тоді була єдиним джерелом існування. Навіть втративши алод, селяни брали у феодалів землю в користування на умовах виконання певних повинностей.