48. Сутність політики «Нового курсу» ф.Д.Рузвельта.

Сутність політики «Нового курсу» Ф. Рузвельта полягала в активізації ролі держави, включення її до процесів регулювання економічного життя. Перші дні президентства Рузвельта були ознаменовані екстреними заходами з боку уряду. За умов банківської кризи, що вибухнула, президент оголосив загальні «банківські канікули» до 9 березня й запропонував Конгресу США «Надзвичайний закон про банки». Положення за­кону доводили, що Рузвельт не пристав на необхідну для бага­тьох націоналізацію банківської системи. Закон передбачав такі заходи:

1. надання Федеральною резервного системою (ФРС) позик банкам;

2. наділення міністра фінансів повноваженнями, до яких вхо­дило право запобігати масовому вилученню внесків;

3)заборону на експорт золота;

4) продаж банкам ФРС облігацій державної позики.

Завдяки введенню таких заходів банки змогли отримати від держави позики під заставу цінних паперів і державних облігацій.

На підставі закону про надзвичайний стан в Історії США впер­ше була змінена концепція бюджетної політики, тобто держава свідомо пішла на перевищення витрат над доходами. Припинився обмін банкнот на золото, яке зрештою остаточно вилучили з обі­гу. Щоб уникнути гіперінфляції, держава вжила заходів для заку­півлі золота у населення за ціпами, що перевищували курс долара стосовно золота

Поряд зі зростанням державного контролю над банківською системою посилювався контроль над біржею і ринком цінних па­перів. У 1933—1934 роках, незважаючи на критику з боку діло­вих кіл, було прийнято кілька законів, які регулювали випуск цінних паперів, у результаті чого було:

1) встановлено контроль над випуском акцій (у разі випуску компанією акцій усі її директори несли персональну відповідаль­ність за випуск);

2. передано контроль над ринком цінних паперів до спеціаль­но створеної комісії, членів якої призначав Президент;

3. обмежувалося використання банківського кредиту в опера­ціях на біржі;

4. заборонялися будь-які маніпуляції з цінними паперами;

49. Теоретична система та економічна програма Дж. Кейнса (теорія ефективного попиту, зайнятості,теорія мультиплікатора)

Теорія ефективного попиту Кейнса.

Рівень виробництва залежить від реальних витрат на виробництво. ЕП є тотожним до національного доходу і складається з 2-ох частин: 1.Споживання(С)- особистий попит; 2.Нагромадження(Н)- виробничий попит. При зростанні доходу на 1долл., споживання збільшується на суму менше 1долл.(інші заощаджуються) Частку кожного додаткового долара, яка йде на споживання, Кейнс назвав граничною схильністю до споживання. Цю закономірність Кейнс пояснив з точки зору психології людини(із збільшенням доходу, гранична схильність до споживання зменшується)- основний психологічний закон.

Виробничий попит є індуктором бажання капіталістів інвестувати свої капітали. Кейнс звернув увагу на те , що заощаджуючи споживачі, а інвестують виробники. Тобто заощадження населення є джерелом інвестицій Умови зберігання коштів, які спонукають: 1.мотив перестороги; 2.спекулятивний- збережені гроші ми інвестуємо і чим довше ми їх зберігаємо, тим більший відсоток їх зберігання. 3.для закупки засобів виробництва.

Теорія зайнятості .

Кейнс поставив безробіття в залежність від браку ефективності попиту. Обсяг зайнятості залежить від рівня національного доходу, тобто від сукупного ефекту попиту на споживчі та капітальні блага. Теорія мультиплікатора.

Мультиплікатор- це коефіцієнт, який служить для того щоб побачити як зміниться величина при іншої величини.

Мультиплікаційний ефект - зміна рівня рівноваги національного доходу на величину більшу від зміни вихідного рівня витрат, що його спричинили. Через певний час приріст національного доходу буде більший, ніж приріст початкових інвестицій, тобто помноженим. У=І* 1\1-МРС,де У- приріст доходу; І-приріст початкових і інвестицій, які спричинили приріст доходу; 1\1-МРС – мультиплікатор; МРС-гранична схильність до споживання.

Значення Кейнсіанської теорії:

1.започаткував макроекономічний метод дослідження; 2.не перший план виступає проблема ефективності попиту; 3.Кейнс розробив теорію національного доходу та мультиплікатора;

4.поєднання економічної теорії і економічної політики.