40.Рефоми 1848 та 1861рр в Україні.

Аграрна реформа 1848 р.

Панщинна система господарювання в Східній Галичині, Закарпатті та Буковині, що входили у склад Австрійської імперії була малоефективною, гальмувала розвиток господарства і вимагала ліквідації.Поштовхом до цього стали революційні події 1848 р. в Австрії та інших країнах Західної та Центральної Європи. 18 березня 1848 р. угорський сейм видав закон про скасування панщини в країні. 17 квітня 1848 р. австрійський уряд оголосив про скасування панщини в Галичині. Рішенням уряду від 1 липня 1848 року цей закон було поширено на Буковину. Селяни оголошувалися вільними громадянами держави і звільнялися від панщинних повинностей.

7 вересня 1848 року віденський парламент ліквідував примусову закупівлю селянами горілки та інших міцних напоїв, правом на виробництво і реалізацію яких володіли поміщики.

Селянин, як і поміщик, ставав власником землі. Як компенсацію за ліквідацію панщини пани-дідичі отримували відшкодування з державної скарбниці. Вони звільнялися від опікунських обов'язків над селянами . За панами залишилися сервітутні володіння (ліси, пасовища, луки і т.ін.). Селяни за користування сервітутами повинні були заплатити певну суму панам на основі добровільних угод з ними. Отже, скасування панщини було проведене з повним нехтуванням інтересів селянської верстви. Незважаючи на перелічені недоліки, аграрна реформа в цілому сприяла розвитку господарства.

Селянська реформа 1861 року — система заходів російського уряду, спрямована на поступову ліквідацію в країні кріпосницьких відносин.

Причини реформи

Економічна відсталість Росії.

Поразка Росії в Кримській війні (1853—1856).

Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.

19 лютого 1861 були оприлюднені «Маніфест» про скасування кріпосного права та «Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності». Водночас за поміщиками залишалися всі їхні землі. Вони були зобов'язані надавати селянам так званий «садибний притулок» та тимчасові обробіткові ділянки, розміри яких визначалися спеціальними «уставними грамотами».

Наслідки реформи

Збереження поміщицького землеволодіння.

Тимчасово зобов'язаний стан.

Зниження купівельної спроможності селян.

Обмеження самоврядування і правового статусу селян.

Прискорення майнової диференціації населення.

Було запроваджено загально-російську систему селянського управління: сільські громади об'єднувались у волості.

41. Укр. Ек. Думка до реформаційного періоду. Головні напрямки економічних поглядів м.Драгоманова

Величезні заслуги М. Драгоманова в розвитку української національної

ідеї. Він палкий прихильник возз'єднання українських земель, розвитку

національної культури, виступає проти насильницької русифікації, за

право українського народу користуватись рідною мовою.

Значне місце у науково-публіцистичній діяльності М. Драгоманова займають

економічні проблеми. Велику увагу приділяв він пореформеним аграрним

відносинам. Реформу 1861 р. М. Драгоманов розглядав як позитивний акт,

вельми корисний для суспільства. Але водночас він підкреслював її

антинародну спрямованість, зазначав, що реформа була проведена в

інтересах поміщиків, капіталістів і самодержавства, а селяни одержали

лише особисту волю без землі.

Причину тяжкого економічного становища селянства М. Драгоманов вбачав у

суспільно-політичних відносинах і рішуче виступав проти тих, хто такою

причиною вважав пияцтво й ледарство самих селян.

Найпершу умову радикальної зміни становища робітників і селян він бачив

у знищенні приватної власності.

Майбутнє суспільство М. Драгоманов зв'язував із соціалізмом

(громадівством), як більш досконалим, ніж капіталізм, ладом. Під

соціалізмом він розумів такий спосіб виробництва, за якого фабрики,

заводи і продукти праці належатимуть робітничим громадам, а земля й

результати сільськогосподарського виробництва — сільським громадам.

Перехід до нового ладу він мислив як еволюційний, не заперечуючи, проте,

і можливості революційних виступів, «без яких інколи не можна обійтись».

Водночас М. Драгоманов, який був обізнаний із працями К. Маркса і Ф.

Енгельса, заперечував марксистську теорію класової боротьби, теорію

соціалістичної революції, диктатури пролетаріату. Соціалізм для нього

був справою далекого майбутнього. На його думку, першочергове завдання

соціалістів (а себе М. Драгоманов називав соціалістом, громадівцем)

полягає в завоюванні політичних свобод і вже на цьому грунті —

здійсненні соціально-економічних реформ.

42.Економічні погляди М.Туган_Барановського (1819-1919) – учений зі світовим ім’ям, що зробив вел. внесок у розвиток багатьох теор. проблем економіки. Народився в дворянській сім’ї в Харківській губернії. Т.-Б. став першовідкривачем сучасної інвестиційної теоррії циклів. Ще 1894р. він опублікував працю “Промислові кризи в суч. Англії, їх причини і вплив на нар. життя яку захистив як магістерську дісертацію в Моск. ун-ті. Він критично проаналізував сучасні йому теорії ринку та криз і високо оцінив теоретичні засади “теорії реалізації” Сея , яка стверджувала, що пропозиція порджує попит. Він підкреслював правильність думки Рікардо і Сея про те , що межа вир-тва визн. прод. силами людства .Він писав, що поит на товари створюється самим вирибництвом і жодних зовнішніх меж для розширеного відтворення, крім браку прод. сил, не існує. Це на його думку підтверджує ідея про зв. пром. коливань з період. зростанням основного капіталу . Він розглядає проблему криз, аналізуючи економічні коливання, рух “економічної активності”, а також фактори , що зумовл. таку активність . Т.-Б. звертає увагу на виявлення гол. рушійної сили ек. активності і робить висновок, що це є рух інвестицій. Він першим сформулював осн. закон інвестиційної теорії циклів , відповідно до якого фази пром. циклу визн активністю інвестування. Саме збільшення інвестицій у галузях , що виготовляють засоби вир-тва порджує мультипрлікаційний процес всіх елементів ек. активності.

Джерелом приб. він наз весь капітал.

У багатьох дослідж. “Учення про гран. кор-сть”, “Осн. помилка абстрактної теорії кап-зму” та ін. вчений намагався переорієнтувавти П.Е. в Рос. та Укр. на позиції

Велику увагу він приділив питанню розвитку капіталізму в Рос., що в останнє десятиріччя 19ст стало головним тор питаням у країні. Було опублік його докторську дисетацію “Рос. фабр. в минулому та сучасному. Історико-економічне досл.”