3. Підходи до періодизації історії економіки та економічної думки.

Ще в першій половині XIX ст. з’являється періодизація Ф. Ліста, відомого німецького економіста кінця ХVIII — першої половини XIX ст., в основу якої покладено переважаючий тип господарської діяльності людства. Відповідно до цього він виділяв п’ять періодів:

• мисливський;

• скотарський (пастушачий);

• землеробський;

• землеробсько-мануфактурний;

• землеробсько-мануфактурно-торговий.

Гільдебрант в основу своєї періодизації поклав пануючий спосіб обміну і поділив історію на три етапи:

• натуральне господарство;

• грошове господарство;

• кредитне господарство.

Історія людства за К. Марксом ділиться на три етапи та п’ять суспільно-економічних формацій:

• докласове суспільство (первісно-общинний лад);

• класове суспільство (яке поділяється на рабовласницький лад, феодальний лад та капіталістичний лад);

• безкласове суспільство (комуністичний лад, першим етапом якого є соціалізм).

Дещо відмінною є періодизація Маслова:

• ізольоване господарство;

• громадське (общинне) господарство;

• районне господарство;

• національне господарство;

• світове господарство.

Досить популярною є схема періодизації англійського економіста У. Ростоу («теорія стадій економічного зростання»):

• традиційне суспільство (провідна ланка — сільське господарство);

• стадія підготовки до зсуву (злету) (поступово промисловість починає випереджати сільське господарство);

• стадія зсуву (провідною ланкою стає промисловість);

• індустріальна стадія (провідна ланка — виробництво засобів виробництва);

• стадія масового споживання (провідна ланка — виробництво предметів тривалого користування).

В літературі найбільш поширеною є наступна схема періодизації:

• докласичний період (ек. думка ст. світу і середньовіччя);

• класичний період (класична школа, марксистська теорія, історична школа);

• неокласичний період (маржиналізм);

• економічні школи та концепції 20 ст. (кейнсіанство, інституціоналізм, неолібералізм).

3. Особливості господарства в добу каменю та металів.

Господарство первісного сус-ва поділяється на періоди.

1) Камяний вік (палеоліт, мезоліті неоліт).

• Палеоліт - давній камяний вік (3млн-10 тис. Років тому). Основні заняття – єбиральництво, загінне полювання, риболовля. Події: 1)Еволюція знарядь праці від палок і примітивів камяних знарядь до мікролітів, складнихзнарядь із вкладниками. 2) Поширення використання кістки і рогу. 3) Людина навчилась добувати і підтримувати вогонь. 4) зявилися тривалі житла.

• Мезоліт - Основні заняття – збиральництво, полювання, риболовля з вудкою. Події: Винайдено лук і стріли; перші спроби приручення диких тварин; появва першого транспорту- водний- колоди, плоти, човни із стовбурів дерев; знаряддя праці- з'являються макроліти, з'являється землеробство.

• Неоліт - характеризується утверджденням різних галузей гос-ва відтворення. „Неолітична еволюція”. Люди почали розводити свійських тварин, використовувати перший штучний матеріал (кераміку), зароджується прядіння, ткацтво, з'являється ткацький верстат, ускладнюється техніка обробітку каменю, вдосконалюються лук і стріли, з'являється наземний транспорт (віз, волокуші).

2) Бронзовий вік (3-2тис.до н.е). Основні риси: Панування госп-ва відтворення; Швидкий роз-к тварин-ва і орного землеробства; відмежування скотарських племен(перший великий сусп. поділ праці); високий рівень сусп-го ремесла(гончарне та бронзолітіве); постійний та регіональний характер обміну(мідь. Золото, сіль,фаянс).

3) Ранній залізний вік (2-1тис.до н.е). Основні події: Зросла продуктивність с/г; тварин-во стає придомним, виник. стійлове утримання худоби; сусп. ремесло відокремлюється від с/г і стає самостійним видом госп. діяльності(залізоробне й керамічне ремесло).