- •Еволюція розвитку теорії правління
- •2.Групи та їх класифікація.
- •3.Зміст контролю як функції менеджменту, види контролю.
- •6.Методи та принципи менеджменту.
- •7.Змістові теорії мотивації.
- •9. Зовнішнє середовище менеджменту, макро- і мікрорівень.
- •10.Методи розробки і ухвалення управлінських рішень
- •Колективне обговорення проблем за умов вільного висування проектів рішення;
- •3. Методи прогнозування
- •11.Поняття організаційної структури і фактори, що її визначають
- •12. Функція планування. Стратегічне планування.
- •1. Форми планування в залежності від тривалості планового періоду:
- •13. Поняття комунікацій та комунікаційного процесу. Бар’єри комунікацій.
- •Перешкоди в комунікаціях
- •14.Суть, особливості та види управлінських рішень.
- •15 Типи адаптивних (органічних) структур …..
- •16. Способи розв’язання конфліктних ситуацій
- •17. Стреси, фактори, що їх викликають і шляхи усунення.
- •18. Природа конфлікту, його складові та види конфлікту, причини конфлікту
- •Класифікація та причини конфлікту
- •21 Теорії менеджменту
- •22. Методи менеджменту
- •1. За напрямком впливу на керований об'єкт:
- •2. За способом врахування інтересів працівників:
- •3. За формою впливу:
- •4. За характером впливу:
- •23. Характеристика внутрішнього середовища організації і його компонентів
- •24. Функція організування
- •25. 14 Принципів менеджменту:
- •26. Підходи управління:
- •27. Організація як об’єкт управління
- •28. Процес стратегічного планування
- •29. Прийняття управлінських рішень. Класифікація управлінських рішень.
- •30. Види менеджменту, їх характеристика
- •31. Мета, завдання, обєкт,предмет, субєкт контролю.
- •34. Вдосконалення організаційних та міжособистісних комунікацій
- •35. Порівняльна характеристика формальних та неформальних груп
- •36. Соціальна відповідальність та етика менеджменту
- •37. Поняття влади. Охарактеризувати сім форм влади.
- •38. Функції мотивації. Класифікація мотиваційних теорій.
- •39. Управління формальними групами. Класифікація формальних груп.
- •40. Управління змінами.
- •41. Природа конфлікту, його складові та види конфлікту.
- •42. Способи розв’язання конфліктних ситуацій
- •44. Стратегії концентрованого росту
- •Стратегії інтегрованого росту
- •45.Комунікації в організації. Вимоги до комунікації.
- •Ситуаційні підходи до до керівництвас і лідерства: модель Фідлера, теорія Херсі і Бланшара.
- •Природа та визначення керівництва, лідерства, влади.
- •Теорія “х”, “у” в управлінні
- •Делегування, відповідальність і повноваження. Матриця Ейзенхауера.
- •51 Поняття комунікацій та комунікаційного процесу
- •52 Різновиди та способи ухвалення управлінських рішень.
- •54. Основні закони управління:
- •55 Внутрішнє середовище організації
- •56 Стратегії диверсифікації та скорочення
9. Зовнішнє середовище менеджменту, макро- і мікрорівень.
Зовнішнє організаційне середовище містить елементи, які знаходяться за межами організації, але мають на неї суттєвий вплив. Це конкуренти, ресурси, технології та економічні умови.
Зовнішнє середовище – це елементи, які мають опосередкований вплив на діяльність організації. Вони містять у собі соціальні, демографічні та економічні фактори, які однаково впливають на всі організації (збільшення темпів інфляції, зростання числа сімей, в яких працюють чоловік і дружина). Зовнішні фактори – це в основному неконтрольовані сили, які мають вплив на рішення менеджерів та їх дії і, в кінцевому підсумку, на внутрішню структуру і процеси в організації.
Зовнішній вплив на організацію можна представити як сукупність двох основних сфер: прямого і непрямого впливу.
Непрямий вплив складається із серії факторів, які беруть початок за межами фірми, як правило, незалежні від внутрішньої ситуації, яка склалася в організації.
До непрямого впливу належать: екологічний, економічний, політико-правовий, соціально-культурний, демографічний і технологічний впливи.
До прямого впливу відносять конкурентну позицію, образ споживача, ринок робочої сили, інтереси посередників, відношення постачальників і кредиторів.
Нагадаємо, що зовнішнє середовище організації – це сили, зовнішні стосовно до організації, які впливають на її результативність.
10.Методи розробки і ухвалення управлінських рішень
Існує три відомих методи групового ухвалення рішень , що обмежують проблеми групового мислення:
Колективне обговорення проблем за умов вільного висування проектів рішення;
Цей метод передбачає послабити структурованість групи. Обговорення починається з стислого пояснення ситуації , ознайомлення учасників з проблемою. Після цього кожен член групи по черзі і без зауважень з боку решти викладає власну думку. Кожна ідея реєструється, а критика чи дискусія не виникає до того часу, поки не будуть вислухані всі варіанти вирішення проблеми чи погляди. Основна умова – висувати ідеї може будь-хто з учасників.
2)метод номінальної групової техніки базується на принципі обмеження міжособистісних комунікацій, тому всі члени групи на початковому етапі викладають свої думки щодо способу вирішення проблеми письмово. Потім кожен учасник доповідає про суть свого проекту, після чого запропоновані варіанти оцінюються членами групи (також письмово) методом ранжирування. Ідея, що отримала найвищу оцінку, ухвалюється як основа рішення.
3)метод Дельфі використовується у випадках, коли групу експертів неможливо зібрати разом. Він являє собою багаторівневу процедуру анкетування з обробкою й повідомленням результатів кожного туру учасникам, що працюють окремо один від одного. Експертам пропонуються питання й формулювання відповідей без аргументації.
Ітеративна процедура опитування з повідомленням результатів обробки та їх аргументацією спонукує експертів критично осмислювати свої судження. Під час опитування зберігається анонімність відповідей експертів, що унеможливлює конформістські рішення.
Принципи економіко-математичного моделювання у теорії прийнятті управлінських рішень
Модель – це відображення в схемі, формулі, зразку тощо характерних ознак об'єкта, який досліджується. Вона є спрощеним зображенням конкретної життєвої (управлінської) ситуації. Іншими словами, в моделях певним чином відображаються реальні події, обставини тощо
Вирізняють такі моделі:
фізичні – відображають збільшення або зменшення опису об'єкта;
аналогові – ведуть себе так, як реальні об'єкти, але зовнішньо вони не подібні до них;
математичні (символічні) – тут використовують символи для опису властивостей або характеристик об'єкта.
Американський менеджмент виділяє такі найбільш розповсюджені способи моделювання:
1. Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на конкурентів. Ця теорія найперше розроблялась військовиками.
2. Теорія черг. Визначає оптимальне число каналів обслуговування щодо потреби в них (так звана модель оптимального обслуговування).
3. Моделювання управління запасами. Визначає час розміщення замовлень, їхню кількість, обсяг готової продукції на складі.
4. Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів при наявності конкретних потреб. Моделі лінійного програмування найбільш популярні у менеджменті.
5. Імітаційне моделювання. Дає практичний спосіб застосування моделі замість реальної системи.
6. Економічний аналіз, тобто метод оцінки витрат та економічних вигод. Базується на визначенні економічних умов, за яких підприємництво стає вигідним. Зрозуміло, що основною умовою буде ситуація, коли загальний доход зрівнюється з підсумковими витратами.
7. Платіжна матриця. Це статистичний метод, який дає змогу з кількох варіантів вибрати найбільш оптимальний. При цьому платежі (грошові винагороди, доходи тощо) подаються у формі таблиці.
8. Дерево рішень. Являє собою схематичне відображення дій у менеджменті з урахуванням фінансових результатів, імовірності отримання їхнього позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.
9. Прогнозування, тобто моделювання майбутніх управлінських ситуацій. Оскільки воно відіграє суттєву роль у менеджменті, то його розглянемо окремо.