51 Поняття комунікацій та комунікаційного процесу

Комунікація - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами; певна система, за допомогою якої забезпечується сполучення між віддаленими об'єктами, наприклад: підземні комунікації, транспортні комунікації, каналізаційні комунікації тощо.Комунікаційний процес - це обмін інформацією між двома і більше особами. При цьому ставиться мета забезпечити розуміння отримувачем інформації, яка є предметом обміну.

У сучасній теорії менеджменту виділяють такі елементи процесу обміну інформацією:

1. Відправник (особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її).2. Повідомлення (інформація, закодована певним чином за допомогою символів).3. Канал (засіб передачі інформації).4. Отримувач (адресат, особа, якій призначена інформація і яка певним чином інтерпретує її).5. Зворотний зв´язок (реакція).

У спрощеній формі комунікації відбуваються за схемою: ХТОСЬ здійснює ЩОСЬ у напрямку КОГОСЬ із ПЕВНИМ ЕФЕКТОМ. Ефективність будь-яких комунікацій залежить від кількох елементів, зокрема: джерела повідомлення;аудиторія; каналів і засобів комунікацій.

Джерело . ефективність якого залежить від:

ў правдивості (достовірності);

ў динамізму;

ў соціалізації;

ў авторитарних рис;

ў надійності;

ў особистої привабливості.

Окремі дослідження свідчать про залежність ефективності комунікацій від соціального статусу, віку відправника інформації, зовнішнього виду, манери спілкування тощо.

Повідомлення. При виробі шляхів ефективних комунікацій відправник інформації стикається з рядом проблем:

ў порядком викладу аргументів;

ў першочерговістю;

ў однобічністю чи двобічністю;

ў спрощеним чи ускладненим викладом висновків;

ў особистими якостями.

Аудиторія. Ефективність спілкування суттєво залежить від аудиторії. До чинників ефективності належать:

ў рівень підготовленості, здатність зрозуміти повідомлення;

ў якості особистості (самоповага, догматизм, авторитаризм);

ў загальномотиваційні риси (побоювання ускладнення);

Теорія і практика менеджменту виробила багато методів, які можуть бути використані для поліпшення системи комунікацій в організаціях. Серед них виділяють дві групи: вдосконалення міжособових комунікацій і вдрсконалення організаційних комунікацій.

Вдосконалити міжособові комунікації можна на основі:

1. Розуміння потреб і настроїв підлеглих.

2. Вдосконалення персональних стосунків.

3. Використання зрозумілої мови та повторів.

4. Правильний вибір засобів комунікацій.

5. Забезпечення довіри у підлеглих.

6. Розвиток вміння слухати.

7. Забезпечення активності слухача.

Вдосконалення організаційних комунікацій можливе шляхом реалізації таких кроків:

1. Об'єктивна оцінка трудоміскості кожної управлінської функції.

2. Вдосконалення інформаційних

3. Перегляд організаційної структури управління організацією.

4. Застосування сучасних інформаційних технологій.

52 Різновиди та способи ухвалення управлінських рішень.

Керування – це процес розподілу і рухи п'яти видів ресурсів в організації з заздалегідь заданою метою по заздалегідь розробленому стратегічному плані з безупинним контролем результатів робіт.

Адаптивне керування – це пристосовується до нової обстановкиється до нової обстановки (навколишньому середовищу) керування зі зміною планів і моделей у залежності від ситуації, що складається.

Відповідно керівники поділяються на керівників вищої, середньої і нижчої ланок керування.

Існують так називані рівні керування – це рівні в дереві ієрархії.

Існує кілька підходів у керуванні:

1)процесуальний підхід: керування розглядається як процес, наприклад планування, організація, мотивація, контроль;

2)системний підхід: позначаються мети, задачі в показовій формі, будується дерево мети: система розбивається на підсистеми, організація на підрозділи;

3)ситуаційний підхід: аналізуються результати діяльності організації в різних ситуаціях, досліджується динаміка зміни цих результатів.

Рішення – це чи результат дія, зроблена на основі аналізу інформації і ведуче до планованого (прогнозованим) результатам у роботі організації. Необхідно учитися приймати рішення в умовах невизначеності і ризику.

Існують спеціальні методи прийняття рішень. Для прийняття рішень часто використовуються:

теорія масового обслуговування;

методи лінійного програмування;

методи нелінійного програмування;

метод динамічного програмування;

аналіз беззбитковості;

причинно-наслідкове моделювання (дозволяє визначити, наскільки кожний з

факторів виробництва впливає на кінцевий результат);

вимір суспільної думки (вимірюючи суспільну думку можна визначити

критичні фактори успіху в роботі тієї чи іншої фірми);

вимір думки торгових агентів.

53 Закони організації.

Закони організації по важливості поділяються на 2 рівні:

- основні (закони синергії, самозбереження, розвитку)

- менш важливі (інформативності-упорядкованості, єдності синтезу й аналізу, композиції і пропорційності, специфічні закони соціальної організації).

Основні закони організації.

Закон синергії. : Для будь-якої організації існує такий набір елементів, приякому її потенціал завжди буде або істотно більше простої сумипотенціалів вхідних у неї елементів (людей, комп'ютерів), або істотноменше.

.

Закон самозбереження. : кожна матеріальна система (організація, колектив, сім'я)прагне зберегти себе (вижити) і використовує для цього весь свійпотенціал (ресурс). Таким чином, загальна сума творчих ресурсів організації повиннабути більше суми зовнішніх і внутрішніх руйнівних ресурсів.

Закон розвитку. :кожна матеріал система прагнути досягти найбільшогосумарного потенціалу при проходженні всіх етапів життєвого циклу. Закон розвитку спирається на принципи:інерції - зміна потенціалу (суми ресурсів) системи починається черездеякий час після початку впливів змін у зовнішнім чивнутрішнім середовищі і продовжується якийсь час після їх закінчення;еластичності - швидкість зміни потенціалу залежить від самого потенціалу.

.

Закони організації другого рівня.

Закон інформованості-впорядкованості. : чим більшою інформацією розташовує організація про внутрішню ізовнішньому середовищі, тим вона має велику імовірність стійкогофункціонування (самозбереження).

Наслідок: інформованість працівника після досягнення неюкритичного рівня переходить у його компетентність.

Закон єдності аналізу та синтезу. :: кожна матеріал система (живий організм, соціальна організаціята ін) прагне налаштуватися на найбільш економний режим функціонування врезультаті постійної зміни своєї чи структури функцій. Ці змінийдуть у наступному циклі:

Закон композиції і пропорційності. : кожна матеріальна система прагне зберегти у своїйструктурі всі необхідні елементи (композицію), що знаходяться в заданійспіввідносності в заданому підпорядкуванні

(пропорції).