1. Еволюція розвитку теорії правління

Школа наукового управління(1885-1920)

В її основі роботи Фредеріка Тейлора, Френка та Лілії Гілбертів. Вони займалися дослідженням на ріні організації, продукуванням виробничого менеджменту. Ф.Тейлор і подружжя Гілбертів які почали свою кар’єру робітниками займалися спостереженням, замірами, аналізом операцій ручної праці, стимулювання трудової праці. Завдяки концепції наукового управління менеджмент був визнаний самостійною галуззю наукових досліджень. Заслуга Ф.Тейлора як засновника школи наукового управління полягає в тому що він розробив методологічні основи нормування праці, стандартизував трудові операції, запровадив наукові методи підбору, розтанови і стимулювання працівників.

Класична адміністративна школа управління.

Головні її напрямки контролювання стосуються ролі та ф-цій менеджерів. Започаткована Анрі Фойолем якого вважають батьком менеджменту. Він поділив процес управління на 5 основних ф-цій: організування, планування, розпорядництво, координація, контороль. А.Фойоль сформулював 14 принципів менеджменту:

1. Поділ праці – розподіл загальної роботи в орган. на складові її частини.

2. Повноваження та відповідальність – де надаються повноваження там виникає відповідальність.

3. Дисципліна – дотримання досягнутих угод між організацією та її робітниками.

4. Єдиноначальність – кожний робітник повинен мати одного і тільки одного начальника.

5. Єдність керівництва – всі операції в організації які мають спільну мету повинні виконуватись під керівництвом одного начальника.

6. Підпорядкрваність індивідуальних інтересів спільним – цілі організації повинні домінувати над цілями робітників або груп.

7. Винагорода – с-ма оплати повинна бути справедливою, такою що стимулює діяльність а її розміри неповинні опускатися нижче розумного рівня.

8. Централізація – ступінь концентрації влади на вищому рівні управління.

9. Ієрархія – ( скалярний ланцюг) ланцюг начальників від вищого до нижчого рівня.

10. Порядок – усому своє місце усе на своєму місці.

11. Справедливість – відданість персоналу організації повинна поєднуватись з правосуддям керівництва організації.

12. Стабільність перебування на посаді – організація повинна сприяти довгостроковим стосунками зі своїми робітниками.

13. Ініціатива – здатність самостійно обмірковувати та виконувати план.

14. Корпоративний рух – результат гармонії та єдності персоналу організації.

Цією школою вперше було розроблено обґрунтовані теоретичні засади менеджменту та визначено пріоритетну роль менеджера як керівника та організатора.

Школа людських стосунків.(1930-1950)

Засновниками її є Мері-Портер Фолліт та Ентон Мейо. Фоліт першою почала трактувати менеджмент як « забезпечення виконання робіт за допомогою інших робіт». Представники цієї школи рекомендували здійснювати управління людьми шляхом впливу безпосередніх керівників на підлеглих, консультацій з працівниками, забезпечення широких можливостей спілкування на роботі. Вони виходили з того що уважне ставлення до людей значно підвищує продуктивність праці. На відміну від попередніх шкіл де переважала турбота про виробництво, у цій школі головну увагу зосереджували на турботі про людину, тобто на вдосконаленні діяльності організації за рахунок підвищення ефективності її трудових ресурсів.

Школа науки управління (кількісного підходу)

Теоретики цієї школи розглядали управління як систему математичних моделей та процесів. В основу кількісної школи покладено ідею про те що управління є певним логічним процесом, який можна відобразити зо допомогою матем. символів та залежностей. У центрі уваги цієї школи знаходиться матем. модель, тому саме за її допомогою управлінську проблему можна відобразити у вигляді основних її цілей та взаємозв’язків. Представниками цієї школи є Джеймс Марг,