21 Теорії менеджменту

Ситуаційна теорія менеджменту (з 1980 р.)

Серед «синтетичних» учень про управління особливе місце посідає ситуаційний, або кейсовий підхід (від англ. сase — ситуація). Це скоріше спосіб мислення, ніж набір конкретних дій. Розроблений у Гарвадській школі бізнесу, він допомогає майбутнім менеджерам швидко розв’язувати нагальні проблеми. Найбільш досконалими ситуаційними теоріями є теорія адаптації (стратегії пристосування), теорія глобальної стратегії і теорія управління за результатами. Формування поведінкового менеджменту стало результатом посилення взаємозв’язків концепції людських відносин із психологією,соціологією та ергономікою. Представниками його стали Р. Лайкерт, А. Маслоу, Д. Мак-Грегор.

Системна теорія менеджменту

Основною ідеєю теорії є розгляд організації як системи, що складається з взаємозв’язаних елементів. Дуже популярною серед системних концепцій менеджменту є теорія «7-S», яку розробили дві пари американських дослідників (першу пару склали Томас Пітерс і Роберт Уотермен, другу — Річард Паскаль і Єнтьні Атос). Учені дійшли висновку, що ефективна сучасна організація формується на базі семи взаємопов’язаних елементів, зміна кожного з яких веде до зміни шести інших. Засадничими моментами цієї концепції є: стратегія, структура, системи, штати, стиль, кваліфікація та цінності, які можна так чи інакше поділяти.

Теорія організаційної культури (з 1985 р.)

Ця теорія є ще одним новим підходом до розробки теорії і практики сучасного менеджменту. Серед його представників відзначимо В. Сате, Е. Шайна, Т. Парсонса, Р. Квіна, Дж. Рорбаха. У межах теорії менеджменту організаційна культура розглядається як потужний інструмент, що дає змогу орієнтувати всі підрозділи організації і окремих осіб на досягнення спільних цілей, мобілізувати ініціативу співробітників, виховувати відданість організації, поліпшувати процес комунікації, корегувати поведінку.

Теорія менеджменту людських ресурсів виникла у 60-ті роки минулого сторіччя завдяки соціологу Р. Майлзу. В цій моделі робітники розглядаються як джерело невикористаних ресурсів і як найважливіша можливість налагодити більш раціональне планування і прийняття рішень в загальній структурі підприємства.

Теорія культури управління

Набуває все більшого поширення теорія культури управління— теорія раціональної організації праці апарату управління, розкриття ролі культурного елементу в ньому.

Кожна школа і кожна теорія не перекреслюють попередніх, а доповнюють і збагачують їх, і зараз всі співіснують у взаємозв’язку та взаємодії.

22. Методи менеджменту

Методи менеджменту – способи і прийоми впливу керуючої сис­теми на керовану на різних рівнях і ланках управління (підприємс­тво, підрозділ, служба тощо).

На практиці методи менеджменту є сукупністю спо­собів і прийомів впливу на колектив працівників та окре­мих виконавців з метою виконання місії організації та досягнення її цілей. Вони спрямовані на об'єкт управління (фірма, відділ, підрозділ тощо), тобто на праців­ників різних видів діяльності. Їх зміст виявляється через особливості прийомів і способів впливу, а голов­ною метою є забезпечення гармонії, органічного поєд­нання індивідуальних, колективних та суспільних ін­тересів.

Основним завданням керуючої системи є вироблен­ня методів менеджменту, завдяки яким вона впливати­ме на працівників, забезпечуючи їхню мотивацію праці, керуючи та координуючи їхню діяльність.

Усі методи менеджменту діалектично пов'язані з функ­ціями менеджменту, оскільки основним завданням функ­цій менеджменту як видів управлінської діяльності є фор­мування методів менеджменту. При цьому процес фор­мування здійснюється через конкретні функції, які реалізуються з допомогою загальних. Усі методи менеджменту повинні функціо­нувати не як окремі, розрізнені та самостійні способи впливу, а як цілісна система, що складається із взаємо­діючих та взаємопов'язаних елементів.

Методи менеджменту класифікують за різними озна­ками:

• напрямком впливу на керований об'єкт;

• способом врахування інтересів працівників;

• формою впливу;

• характером впливу.